Вічний мир (1686)
Вічний мир (пол. Pokój wieczysty, рос. Вечный мир, лит. Amžinoji taika), Мир Гжимултовського (пол. pokój Grzymułtowskiego), Трактат про вічний мир — мирний договір між Річчю Посполитою і Московською державою, підписаний 6 травня 1686 р. у Москві про розділ Гетьманщини. В переговорах, які тривали сім тижнів, зі сторони Речі Посполитої брали участь посли Кшиштоф Гжимултовський і Марціан Огінський, з московської — канцлер і начальник Посольського приказу князь Василій Голіцин. Текст договору складався з преамбули і 33 статей[1]. Договір було укладено на основі Андрусівського перемир'я (1667).
Зміст
ПередумовиРедагувати
Оскільки османські набіги загрожували не тільки Україні і Московському царству, а й іншим державам Європи, європейські держави: Габсбурзька імперія, Річ Посполита та Венеція — створили «Священну лігу», війська якої у битві під Віднем у 1683 р. розгромили велику османську-татарську армію. Внаслідок цієї перемоги Річ Посполита відновила свою владу над більшою частиною Правобережної України і стала шукати шляхи до укладення з Московським царством тривалого миру замість тимчасового Андрусівського миру.
Умови договоруРедагувати
- Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ.
- Річ Посполита отримувала 146 тис. крб. компенсації за відмову від претензій на Київ
- Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Речі Посполитої.
- Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річці Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошена османсько-татарськими і московськими нападами, мала стати «пусткою», нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.
- Уряд Речі Посполитої обіцяв надати православним свободу віросповідання, а московський уряд обіцяв їх захищати.
- Поділля залишалося під владою Османської імперії (в 1699 було приєднано до Речі Посполитої).
Московське царство анулювало попередні договори з Османською імперією та Кримським ханством і вступило до антиосманської Священної ліги, а також зобов'язувалось організувати воєнний похід проти Кримського ханства (Кримські походи 1687 і 1689).
Хоча умови Вічного миру набували чинності відразу після підписання договору, польський сейм ратифікував його тільки в 1764. Вічний мир остаточно затвердив насильницький поділ українських земель між двома державами, що значно ускладнювало і послаблювало національно-визвольний рух в Україні.
ВиноскиРедагувати
ЛітератураРедагувати
- М. Г. Капітоненко. Вічний мир 1686// Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- І. К. Рибалка. І сторія Української РСР. Дорадянський період. Київ. Головне видавництво об'єднання «Вища школа» 1978. стор.170.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
ПосиланняРедагувати
- Вічний мир 1686 // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.
- Т. В. Чухліб. «Вічний мир» 1686 р. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 584. — ISBN 966-00-0734-5.