Вікіпедія

Бетельгейзе

друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона
Бетельгейзе

Положення у сузір'ї Оріона
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 05h 55m 10,3s
Схилення +07° 24′ 25″
Видима зоряна величина (V) от +0,2 до +1,2
Характеристики
Спектральний клас M2Iab
Показник кольору (B−V) 1,86
Показник кольору (U−B) 2,06
Тип змінності SR c (Напівправильна)
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +21,0 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 27,33 мас/р
Схил.: 10,86 мас/р
Паралакс (π) 7,63 ± 1,64 мас
Відстань ≈ 642 св. р.
(≈ 197[1] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		−5,14
Фізичні характеристики
Маса 17 M☉
Радіус 650 R☉
Світність 40 000—100 000
(болометрична) L☉
Ефективна температура 3600 K
Вік ≈0.01 млрд. років
Інші позначення
Alpha Orionis, 58 Ori, HR 2061, BD+7°1055, HD 39801, SAO 113271, FK5 224, HIP 27989.
Посилання
SIMBADдані для HD39801

Бетельге́йзе (Alpha Orionis, α Ori) — друга за яскравістю зоря в сузір'ї Оріона, десята — списку найяскравіших зір на нічному небі. Разом із Сіріусом (α Великого Пса, −1,46m), та Проціоном (α Малого Пса, 0,38m) утворює астеризм Зимовий Трикутник в екваторіальній частині неба та є центром астеризму Зимове Коло.

Назва ред.

Назва походить від арабського слова إبط الجوزاء  — «пахва», що позначає розташуванням зорі у фігурі Оріона. Існує варіант перекладу назви як يد الجوزاء   — «Рука Близнюка».

2016 року Міжнародний астрономічний союз створив робочу групу щодо назв зір (англ. WGSN — Working Group on Star Names), щоби стандартизувати та каталогізувати власні назви зір для потреб міжнародної астрономічної спільноти; перший опублікований WGSN список[2] закріплював назву Betelgeuse для цієї зорі. Під цією ж назвою вона внесена до IAU Catalog of Star Names[3].

Характеристика ред.

Бетельгейзе — червоний надгігант, напіврегулярна змінна зоря, блиск якої змінюється від 0,2m до 1,2m й у середньому становить близько 0,7m. Відстань до зорі становить приблизно 430 св. років, а її світність — 40 000—100 000 світності Сонця (болометрична). Це одна з найбільших відомих зір: якби її розташувати на місці Сонця, то в мінімальному розмірі вона заповнила б орбіту Марса, а в максимальному — досягала б орбіти Юпітера. Об'єм Бетельгейзе щонайменше в 160 млн разів перевищує сонячний; маса зорі перевищує масу Сонця у 15-20 разів. Один оберт навколо своєї осі Бетельгейзе здійснює за 17 років.

Історія спостережень ред.

Червоний колір Бетельгейзе був помічений ще в античності: про нього, зокрема, згадував давньогрецький вчений Клавдій Птолемей. Цікаво, що три століття до Птолемея астрономи Давнього Китаю[4] визначали колір зорі, як жовтий. У XIX столітті, до появи сучасної системи класифікації зір, італійський астроном, священник Анджело Секкі у своїй класифікації відніс Бетельгейзе до ІІІ[5] класу зір (помаранчеві та червоні гіганти).

Вперше зміна блиску Бетельгейзе була описана Джоном Гершелем у його праці «Нариси з астрономії» (Outlines of Astronomy, 1849). Вчений спостерігав цикли зміни блиску Бетельгейзе у 1836—1852 роках та описав максимуми блиску у 1837 та 1839 роках, коли вона стала яскравішою за Рігель[джерело?].

У записах Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO) зафіксовано максимум яскравості 0,2m у 1933 та 1942 році, та мінімум 1,2m у 1927 та 1941 роках.

13 грудня 1920 року американський фізик Майкельсон та астроном Піз в обсерваторії Маунт-Вілсон за допомогою астрономічного інтерферометра виміряли видимий із Землі кутовий розмір зорі, що склав 0,047"[6].

Бетельгейзе стала першою після Сонця зорею, для якої було отримано зображення диска та плям на ньому: спочатку за допомогою телескопів Stratoscope[7][відсутнє в джерелі][8] та пізніше, у 1997—2000 роках, телескопом COAST[9].

Спостереження у високій роздільній здатності, зроблені супутником AKARI, виявили навколо Бетельгейзе ударну хвилю, що виникає внаслідок руху зорі в міжзоряному середовищі. Інтенсивний зоряний вітер, характерний для зір на пізній стадії еволюції, зіштовхується з навколишнім середовищем. На зйомці в інфрачервоному випромінюванні це помітно у вигляді дуг навколо зорі. Розмір і вигляд цих дуг дозволили оцінити швидкість Бетельгейзе відносно навколишнього середовища: близько 30 км/с[10].

Лауреат Нобелівської премії з фізики Чарлз Гард Таунс планує продовжувати моніторинг Бетельгейзе за допомогою спеціального спектрометра для інтерферометра[11].

На початку 2023 року Бетельгейзе знову почала поводитись дивно. Вона вже привернула увагу астрономів у 2019-2020 роках, коли сталася подія, відома як «велике затемнення», і тепер Бетельгейзе знову стала незвичайно яскравою. Зараз її яскравість складає 142 % звичайної, хоч дещо і коливається. У квітні 2023 року Бетельгейзе досягла піку яскравості в 156 % звичайного, і вчені очікують, що в майбутньому яскравість тільки зростатиме. Зараз вона стала сьомою за яскравістю зіркою в нічному небі, хоча зазвичай займала 10 місце. Дослідники вважають, що поведінка Бетельгейзе пов'язана з нестабільністю, що продовжується, після затемнення 2019 року. У науковому дослідженні група вчених під керівництвом Моргана Маклауда із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики з'ясувала, що 400-денний цикл зміни яскравості Бетельгейзе скоротився вдвічі. Цей цикл пульсації обумовлений розширенням та стисненням усередині зірки. Згідно з моделюванням, проведеним Маклеодом та його колегами, всередині Бетельгейзе міг виникнути конвективний шлейф, який перетворився на матеріал, що відривається від зірки. І цей процес зруйнував 400-денний цикл зірки, створивши натомість 200-денний[12][13].

24 жовтня 2023 року, на сервері препринтів arXiv були опубліковані результати чергової гіпотези, яка пояснює незвичайні зміни яскравості зірки. Згідно неї, цілком можливо, що надгігант Бетельгейзе поглинув іншу зірку. Моделювання показало, що злиття зірки з масою в 16 разів більша за масу Сонця (прим. – приблизна маса Бетельгейзе) і зірки з масою в чотири рази більше сонячної, призводить до повного поглинання меншої. Це супроводжується сильним викидом енергії і випромінюванням, більш того злиття двох зірок не припиняє еволюцію червоного надгіганта і може супроводжуватися викидами газу зі швидкістю 200–300 км/с, — повідомили вчені[14][15].

Видимість ред.

У нічному небі Бетельгейзе досить легко помітити неозброєним оком унаслідок її червоно-помаранчевого кольору. У Північній півкулі, починаючи з січня, Бетельгейзе піднімається на східній стороні неба після заходу сонця. У середині вересня до середини березня вона видима практично в кожній точці земної кулі, за винятком декількох дослідницьких станцій в Антарктиді на південь від широти 82°. У травні (для помірних північних широт) або червні (для південних широт), зорю можна спостерігати низько на західному горизонті після заходу сонця; від середини серпня її видно у передсвітанкові години. У червні-липні Бетельгейзе ховається в денному світлі й невидима для неозброєного ока (її можна побачити лише в телескоп).

Найкращим часом для спостереження вважається середина грудня.

Еволюція ред.

Бетельгейзе є червоним надгігантом, який еволюціонував від O-зорі головної послідовності. Із фізичних характеристик зорі (розміру, спектрального класу, кольору) видно, що Бетельгейзе перебуває на завершальній стадії еволюції й невдовзі завершить своє існування спалахом наднової[16]. Можливо, Бетельгейзе перетвориться на білого карлика. Варіанти залежать від маси та інших фізичних параметрів цієї зорі.

У разі спалаху зоря може збільшити свою яскравість до −9m, що приблизно дорівнює яскравості півмісяця. Після вибуху блиск поступово спадатиме, що зробить зорю невидимою неозброєним оком. За кілька століть на місці плеча Оріона з'явиться туманність.

Згадки в культурі ред.

Назва фільму Бітлджус (Beetlejuice, 1988) є алюзію на назву зорі[17].

У книзі та фільмі «Путівник Галактикою» Форд Префект походить із «планети неподалік Бетельгейзе».

Посилання ред.

  • Бетельгейзе // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Зображення гарячих плям на поверхні Бетельгейзе у видимому та інфрачервоному діапазонах, отримане застосовуючи методи наземної інтерферометрії з високою роздільною здатністю.
  • Betelgeuse. SolStation. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 8 листопада 2006.  (англ.)

Примітки ред.

  1. ↑ Graham M. Harper, Alexander Brown, Edward F. Guinan (квітень 2008). A New VLA-Hipparcos Distance to Betelgeuse and its Implications. The Astronomical Journal 135 (4). с. 1430–1440. doi:10.1088/0004-6256/135/4/1430. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 18 лютого 2020. 
  2. ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 8 червня 2017. 
  3. ↑ IAU Catalog of Star Names. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 8 червня 2017. 
  4. ↑ Information, Reed Business (22 жовтня 1981). Ancient Chinese Suggest Betelgeuse is a Young Star. New Scientist 92 (1276): 238. Архів оригіналу за 28 квітня 2016. Процитовано 8 червня 2017. 
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 8 червня 2017. 
  6. ↑ Физика космоса. Рипол Классик. Процитовано 20 лютого 2023.  (рос.)
  7. ↑ NASM Space Artifacts: Stratoscope I Primary Mirror. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017. 
  8. ↑ Space History Division (DHD/DL 7/98). NASM Space Artifacts: Stratoscope II Model, 1:16 scale. Smithsonian, National Air and Space Museum. Архів оригіналу за 2 лютого 2008. Процитовано 18.08.2017. 
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017. 
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2011. Процитовано 8 червня 2017. 
  11. ↑ C. H. Townes, E. H. Wishnow, D. D. S. Hale, and B. Walp. A systematic change with time in the size of Betelgeuse. // Published 2009 May 11 • © 2009. The American Astronomical Society. All rights reserved. The Astrophysical Journal, Volume 697, Number 2
  12. ↑ Betelgeuse Is Being Weird Again. What Gives? // By Michelle Starr. 23 May 2023
  13. ↑ Зірка Бетельгейзе знову поводиться дивно: чому це відбувається. 24.05.2023, 17:46
  14. ↑ Betelgeuse as a Merger of a Massive Star with a Companion. // Sagiv Shiber, Emmanouil Chatzopoulos, Bradley Munson and Juhan Frank. Draft version October 24, 2023
  15. ↑ З Бетельгейзе знову відбувається щось дивне: що це може бути. // Автор: Анатолій Шевченко. 05.11.2023
  16. ↑ Вчені спрогнозували потужний вибух зірки в небі: коли він станеться. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019. 
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бетельгейзе&oldid=41010097