Абсолютна зоряна величина

Абсолю́тна зо́ряна величина́ — це видима зоряна величина (у відповідному діапазоні хвиль), яку мав би астрономічний об'єкт, розташований на стандартній відстані 10 парсеків від спостерігача (за відсутності поглинання світла)[1].

Абсолютну зоряну величину запроваджено для порівняння яскравості об'єктів незалежно від відстані до них. На відміну від видимої зоряної величини абсолютна зоряна величина є фізичною характеристикою самого небесного тіла.

Абсолютну зоряну величину M можна визначити через видиму зоряну величину , якщо знати відстань до об'єкта в парсеках за формулою:

.

Через абсолютні зоряні величини можна обчислити світності зір:

, де — абсолютна зоряна величина Сонця.

Залежно від того, в якій фотометричній системі виражено зоряну величину, розрізняють візуальну (MV), фотометричну (MB), болометричну (Mbol) та інші види абсолютної зоряної величини.

Абсолютні зоряні величини окремих зір лежать у діапазоні від –10m для найяскравіших нових[2] до +15m для найтьмяніших об'єктів — коричневих карликів.

Тіла Сонячної системи

ред.

Інколи абсолютною зоряною величиною називають стандартну зоряну величину, яка застосовується для вимірювання блиску астероїдів, планет, комет та інших тіл Сонячної системи. В англійській мові абсолютну й стандартну зоряні величини називають одним терміном (англ. absolute magnitude), і розрізняються вони лише позначенням — M або H відповідно. У цьому випадку абсолютна величина (Н) визначається як видима зоряна величина, яку мав би об'єкт, що спостерігається в повній фазі, якби він перебував на відстані в одну астрономічну одиницю як від Сонця, так і спостерігача, тобто так, ніби спостерігач перебуває в центрі Сонця.

Джерела

ред.
  1. Зоряна величина абсолютна // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 185. — ISBN 966-613-263-X.
  2. Ю. П. Псковский (1985). Глава III. Обыкновенные новые звезды. Новые и сверхновые звезды ((рос.)) (вид. 2). М.:  . Архів оригіналу за 12 січня 2011. Процитовано 16 листопада 2010.

Посилання

ред.