Відкрити головне меню

Сві́тність у загальній фізиці — світловий потік, що випромінюється одиницею площі світної поверхні (яка випромінює, відбиває або пропускає світловий потік) в усіх напрямках (в середині тілесного кута 2П)

, [M]=[лм/м²]

Цей термін має специфічне значення в астрономії та фізиці елементарних частинок.

Зміст

В астрономіїРедагувати

В астрономії, світністю (L) називають кількість випромінюваної астрономічним об'єктом — зіркою, галактикою тощо — енергії за одиницю часу. Вимірюється в абсолютних одиницях систем (СІ, СГС), або у відносних одиницях (наприклад, світностях Сонця).

Світність не залежить від відстані до зірки, від світності залежить інший параметр — видима зоряна величина.

Світність — одна з найважливіших характеристик зір, яка дає змогу порівнювати між собою різні типи зір на діаграмах «спектр — світність», «маса — світність».

У фізиці елементарних частинокРедагувати

В експериментальній фізиці та фізиці елементарних частинок світністю називають параметр прискорювача або колайдера, що характеризує інтенсивність зіткнення зустрічних пучків.

Закон ЛамбертаРедагувати

Тіла, кожна частина поверхні яких випромінює світло в усіх напрямках рівномірно, називаються ламбертівськими. Такий випадок описується законом

 

ДжерелаРедагувати

  • Климишин І. А., Крячко І. П. Астрономія: Підручник. — К.: Знання України, 2002 та 2004 р. — 192 с.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0