Тілесний кут

частина простору, яка є об'єднанням усіх променів, що виходять з деякої точки (вершини кута) і перетинають деяку поверхню

Тіле́сний ку́т або просторо́вий кут[1] — частина простору, яка є об'єднанням усіх променів, що виходять з деякої точки (вершини кута) і перетинають деяку поверхню (яка називається поверхнею, що стягує даний тілесний кут). Окремими випадками тілесного кута є тригранні й багатогранні кути. Тілесний кут обмежує деяка конічна поверхня.

Мірою тілесного кута з вершиною в центрі сфери є відношення площі сферичної поверхні, на яку він спирається, до квадрата радіуса сфери R:

Одиницею вимірювання тілесного кута в SI є стерадіан, що дорівнює тілесному куту, вирізаному зі сфери радіуса , і з площею .

Максимальний тілесний кут цілком включає сферичну поверхню і дорівнює — [2].

Стерадіан як одиниця вимірювання є досить зручною для теоретичних досліджень і проведення розрахунків, однак незручною для практичних вимірювань. Зокрема, не існує приладів, проградуйованих у стерадіанах[2]. Тому на практиці (у світлотехніці, в астрономії) застосовують також дрібніші одиниці:

Джерела

ред.
  1. ДСТУ 3651.1-97 Метрологія. Одиниці фізичних величин. Похідні одиниці фізичних величин міжнародної системи одиниць та позасистемні одиниці. Основні поняття, назви та позначення.
  2. а б в О.П.Сук, В.А. Базакуца. 4.1 Фізичні величини, пов'язані з простором та часом. Фізичні величини та одиниці (навчальний посібник). Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 12 листопада 2017. Загальний оглядНормалізована українська науково-технічна термінологія. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= (довідка)
  3. а б Телесный угол // Физика Космоса : глоссарий Astronet.ru. — 1986. — Дата звернення: 11.12.2017.(рос.)

Література

ред.
  • Чертов А. Г. Физические величины. — М.: Высшая школа, 1990. — 336 с.

Посилання

ред.