Вікіпедія

Василь Барка

український письменник (1908–2003)
(Перенаправлено з Барка Василь Костянтинович)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барка.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Очерет.

Васи́ль Ба́рка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет, англ. Wasyl Otcheret-Barka; 16 липня 1908, с. Солониця, нині Лубенський район — 11 квітня 2003[4][5], Нью-Йорк)[6] — український письменник та перекладач.

Василь Барка
Василь Барка
Ім'я при народженніВасиль Костянтинович Очерет
Народився16 липня 1908(1908-07-16)[1][2]
с. Солониця, нині Лубенський район, Полтавська область
Помер11 квітня 2003(2003-04-11)[1][2] (94 роки)
Нью-Йорк, США
ПохованняЦвинтар святого Андрія
Громадянство УНР
СРСР СРСР
США США
Діяльністьписьменник
Сфера роботилітературна діяльністьd[3], літературна критика[3] і перекладацтво[d][3]
Alma materКубанський державний університет і Московський педагогічний державний університет
Magnum opus«Жовтий князь»
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Василь Костянтинович Очерет народився 16 липня 1908 року в с. Солониці, яке нині входить до складу Лубенського району Полтавської області, Україна (тоді Лубенського повіту Полтавської губернії, Російська імперія)[7].

1917 — навчався в Лубенському духовному училищі ("бурсі"), яке згодом було перетворено на трудову школу. 1927 — закінчив Лубенський педтехнікум, працював учителем фізики й математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі. 1928 — переїжджає на Північний Кавказ до Краснодару, де вступає до місцевого педінституту на філологічний факультет[8].

Творчість

Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалося зберегти й перемістити в УВАН у Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. У місті Рівному у видавництві «Діва» 1998 року з'явилась книга «Портрет», автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, у якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.

Тематика релігійності та Голодомору

Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював. Йому завдячуємо мовній редакції, літературному опрацюванню «Об'явлення» («Апокаліпсис») на підставі давньо-грецьких джерел. Це найповніше ілюстроване видання, що з'явилось у 1963 році в Римі. У поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду. Ось лише два рядки:

 

Моляться соняшники:Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плач, Ісає!

Моляться соняшники. Голод; мати немовля вбиває… тополя закричала: он який мій рай, Ісає!

 

За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О. Янчук створив фільм «Голод-33».

Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе[9].

Автор книги «Портрет» стверджує, що «в Україні видають повільною чергою твори одного із найбільших українських поетів модерністів XX століття — Василя Барки».

Поезія Василя Барки — це віддзеркалення його глибокої християнської релігійності та етики, це мова його серця. Тому й основні прикмети його характеру — це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки іншої людини, беззастережне визнання вчення Біблії.

Поезія Василя Барки, з погляду звичайного читача — це мережаний килим, часто із незбагненним візерунком, це гаптовані рушники, ткані різнокольоровими нитками-словами. Озвучення, музичне оформлення, мелодійність і чистота вислову, композиція новотворів, як наслідок творчого процесу, власна інтерпретація мови народу — це складові компоненти поезії Барки. В післямові до збірки поезій «Білий світ» мовиться: «Поезія Барки — це суцільний переклад дійсности на мову серця». І далі: «В поезію Барки треба вчитатися і головне — вчутися, і тоді ми побачимо світ його очима, і станемо від цього напевно душевно багатші, змістовніші, глибші, світліші». Бути в товаристві В. Барки — це була велика приємність. Його всесторонні знання всього, чим багате людство, не мали меж. А тому кожна розмова з ним ушляхетнювала людину.

Василь Барка останні три роки хворів, розбитий паралічем, немічний, втративши сили від надмірної праці. Самотній, в старечому домі, серед чужого оточення помер, як нуждар і каліка. Він любив оселю «Верховина», власність Українського братського союзу, де серед гірської природи прожив 32 роки, де написав більшість своїх творів.

Список творів

Переклади

Твори автора перекладені на інші мови

Відзнаки

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша — за визначний внесок в українську літературу (2017, посмертно).[11]

Вшанування

Див. також: Вулиця Василя Барки
  • На честь Василя Барки названі вулиці у Києві, Лубнах, Полтаві, Кривому Розі.
  • Меморіальна дошка на фасаді будинку культури в с. Солониця (з жовтня 2020-го)[12].

Примітки

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ В. П. Моренець (2003). Барка Василь. Енциклопедія сучасної України. 40577. Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 31 жовтня 2023.
  6. ↑ XX сторіччя української поезії. Антологія «Вітчизни». Василь Барка (1908—2002) // Вітчизна. — № 3—4. — 2005. — С. 92—93. — ISSN 0131-2561.
  7. ↑ Француженко, 2015, с. 47.
  8. ↑ Усі письменники і народна творчість (укр.) . 2008: Майстер-клас. 2008. с. 30—33. ISBN 978-966-471-096-8.
  9. ↑ У 32 країнах запалять свічки пам'яті про жертв Голодомору в Україні. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 26 листопада 2016.
  10. ↑ Вартість у 1970 році — 2 долари США; див.: Свобода [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.]. — Джерзі ситі і Нью-Йорк, 1970. — Ч. 65 (14 квітня). — С. 4.
  11. ↑ Ігор Павлюк (28 грудня 2016). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік. ukrainka.org.ua. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 29 грудня 2016.
  12. ↑ Ім'я відомого письменника Василя Барки увічнили на меморіальній дошці[недоступне посилання]

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василь_Барка&oldid=43348185