Василь Барка

український письменник і перекладач

Васи́ль Ба́рка (справжнє ім'я Василь Костянтинович Очерет, англ. Wasyl Otcheret-Barka; 16 липня 1908, с. Солониця, нині Лубенський район — 11 квітня 2002, Нью-Йорк)[1] — український письменник та перекладач.

Василь Барка
Василь Барка.jpg
Василь Барка
Ім'я при народженні Василь Костянтинович Очерет
Народився 16 липня 1908(1908-07-16)
с. Солониця, нині Лубенський район, Полтавська область
Помер 11.4.2002[1]
Нью-Йорк, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
США США
Діяльність письменник
Alma mater Кубанський державний університет і Московський педагогічний державний університет
Мова творів українська
Magnum opus «Жовтий князь»
Нагороди

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Василь Костянтинович Очерет народився 16 липня 1908 року в с. Солониці, яке нині входить до складу Лубенського району Полтавської області, Україна (тоді Лубенського повіту Полтавської губернії, Російська імперія).

Творчість

Його літературна спадщина, крім рукописів, які з великим трудом вдалось зберегти і перемістити в УВАН в Нью-Йорку, це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики. В місті Рівному, у видавництві «Діва» в 1998 році з'явилась книга «Портрет», автором якої є письменник Микола Вірний-Француженко. Це велика, солідна праця, в якій подано біографію Василя Барки, перелік його творів та їх оцінку літературознавцями.

Тематика релігійності та Голодомору

Творчості Василя Барки притаманна глибока християнська релігійність, часті посилання на Біблію, над виданням якої він багато працював. Йому завдячуємо мовній редакції, літературному опрацюванню «Об'явлення» («Апокаліпсис») на підставі давньо-грецьких джерел. Це найповніше ілюстроване видання, що з'явилось у 1963 році в Римі. У поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду. Ось лише два рядки:

 

Моляться соняшники:Грім на хмарі Біблію читає… тополя пошепки: страшний який твій плач, Ісає!

Моляться соняшники. Голод; мати немовля вбиває… тополя закричала: он який мій рай, Ісає!

 

За романом «Жовтий князь» (вийшов також французькою) О. Янчук створив фільм «Голод-33».

Український інститут національної пам'яті в рамках відзначення 83-х роковин Голодомору в Україні у листопаді 2016 року вніс його ім'я до проєкту «Незламні», як відзначення на державному рівні 15 видатних людей, що пройшли через страшні 1932—1933 роки та змогли реалізувати себе[2].

Автор книги «Портрет» стверджує, що «в Україні видають повільною чергою твори одного із найбільших українських поетів модерністів XX століття — Василя Барки».

Поезія Василя Барки — це віддзеркалення його глибокої християнської релігійності та етики, це мова його серця. Тому й основні прикмети його характеру — це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки іншої людини, беззастережне визнання вчення Біблії.

Поезія Василя Барки, з погляду звичайного читача — це мережаний килим, часто із незбагненним візерунком, це гаптовані рушники, ткані різнокольоровими нитками-словами. Озвучення, музичне оформлення, мелодійність і чистота вислову, композиція новотворів, як наслідок творчого процесу, власна інтерпретація мови народу — це складові компоненти поезії Барки. В післямові до збірки поезій «Білий світ» мовиться: «Поезія Барки — це суцільний переклад дійсности на мову серця». І далі: «В поезію Барки треба вчитатися і головне — вчутися, і тоді ми побачимо світ його очима, і станемо від цього напевно душевно багатші, змістовніші, глибші, світліші». Бути в товаристві В. Барки — це була велика приємність. Його всесторонні знання всього, чим багате людство, не мали меж. А тому кожна розмова з ним ушляхетнювала людину.

Василь Барка останні три роки хворів, розбитий паралічем, немічний, втративши сили від надмірної праці. Самотній, в старечому домі, серед чужого оточення помер, як нуждар і каліка. Він любив оселю «Верховина», власність Українського Братського Союзу, де серед гірської природи прожив 32 роки, де написав більшість своїх творів.

Список творів

Переклади

Твори автора перекладені на інші мови

Відзнаки

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша — за визначний внесок в українську літературу (2017, посмертно).[4]

Вшанування

На честь Василя Барки названі вулиці у містах Києві, Лубнах та Полтаві.

Примітки

  1. а б ХХ сторіччя української поезії. Антологія «Вітчизни». Василь Барка (1908—2002) // Вітчизна. — № 3—4. — 2005. — С. 92—93. — ISSN 0131-2561.
  2. У 32 країнах запалять свічки пам'яті про жертв Голодомору в Україні
  3. Вартість у 1970 році — 2 долари США; див.: Свобода. — Джерзі ситі і Нью-Йорк, 1970. — Ч. 65 (14 квітня). — С. 4.
  4. Ігор Павлюк (28 грудня 2016). Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2017 рік. ukrainka.org.ua. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано 29 грудня 2016. 

Джерела

Посилання