Відкрити головне меню

Барви́нівка — село в Україні, в Новоград-Волинському районі Житомирської області. Населення становить 698 осіб. До перейменування у 1960 році село називалося Черниця.

село Барвинівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Новоград-Волинський район
Рада/громада Барвинівська сільська рада
Код КОАТУУ 1824080201
Основні дані
Засноване 1585
Населення 698
Площа 4,112 км²
Густота населення 169,75 осіб/км²
Поштовий індекс 11783
Телефонний код +380 4141
Географічні дані
Географічні координати 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. / 50.50167; 27.81167Координати: 50°30′06″ пн. ш. 27°48′42″ сх. д. / 50.50167° пн. ш. 27.81167° сх. д. / 50.50167; 27.81167
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми Луб'янка
Найближча залізнична станція з.п. Барвинівка
Місцева влада
Адреса ради 11783, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с.Барвинівка , тел. 6-04-47
Карта
Барвинівка. Карта розташування: Україна
Барвинівка
Барвинівка
Барвинівка. Карта розташування: Житомирська область
Барвинівка
Барвинівка
Мапа

Барвинівка у Вікісховищі?

ГеографіяРедагувати

Через село протікає річка Рудня (Луб'янка), права притока Случі.

На північному заході від присілку бере початок річка Черевач, права притока Случі.

ІсторіяРедагувати

В минулому село Новоград-Волинського повіту у Гульській (Рогачівській) волості Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст, від волості 12. Дворів 240, мешканців 1270[1]. Православна церква, постоялий будинок, водяний млин. Село розташоване над річкою Луб'янка, притоки річки Случ, .[2]

Перша згадка села Черниця: 1585 р. [3] Село Черниця під назвою Щерниці (помилково) згадується в акті від 1585 року, березня, - у скарзі Звягільського намісника Василя Богдановича Ільїнського та войта Корецького Томила Манцевича на Берестейського воєводича Фрідріха Тишкевича - про те, що він переманює до себе із маєтку Пулин селян на умовах 20-річної пільги від панщини. При цьому Черниця згадується як володіння Звягельського князя воєводи Київського Консянтина Констянтиновича Острожського, що входило до складу Пулинського околодка і знаходилося під управлінням отамана Пулинського - Супруна: "піддані князя Гриць, Євхим, Роман та інші (піддані (з) Щерниці) "з бидлом, вівцями та козами" були переманені Тишкевичем у свої маєтки[4].

Пізніше, під назвою Черниця воно згадується в акті від 1650 року 7 січня в скарзі Щасного Воксовського, уповноваженого дружини Віленського воєводи та гетьмана вольного князівства Литовського Анни-Алеізії Ходкевич на орендного власника м.Вільська пана Олександра Цекланського і на слугу його - Яна Белецького про те, що він, Белецький, перебуваючи козацьким писарем і маючи знайомство з війтом м. Черниця - Іваном Водянюком, вмовив, за посередництвом цього війта, біля 120 селян з містечка Черниця, м Бровник, села Стариков, села Немильня, села Пилиповичі, села Лунчиця та з інших сіл Звягельської волості - піти в орендований Цеклинським маєток. І дійсно, вночі 20 грудня 1649 року вивів їх з цих сіл з усім їхнім майном, привів їх в містечко Вільськ і там повністю пограбував їх, "коней, вози, скрині і всю субстанцію маєтність їхню побрав та пошарпав". При цьому у война Івана Водянюка він відняв 16000 злотих польських - чиншевих, зібраних ним з селян Звягельської волості для поміщика, та 2000 злотих його власних. Крім того, у того ж війта він відняв "шабель добрих три, палаш, луків два, пітолетів пару, суконь різних пар п'ять, ковдру турецьку, матрац атласний, сукню одну з срібними петлицями, бутів турецьких пар п'ять, вілчур дві, сукманів білоголовських два, ліників п'ять (з яких один турецький желтокгоронний, інший червоний турецький, коней сім, бахмата строкатого, власного протестуючого конів вісімнадцять, сукна простого ліктів п'ятдесят, котелків три, наневок дві, бидла сорок; ... а в Уласа, селянина Щерниці від відняв "кожух новий одежний, хуст білих скриню одну, сукна простого ліктя чотири"[5].

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього з 1794 р. У 1887 році відновлена спадкоємцем села, графом Тишкевичем. До православного приходу села Черниця належать села: Кам'яний Майдан, Черницька Слободка та Хута Дзєканка. Філіальна церква в селі Немильня. В Державному архіві Житомирської області зберігається частина метричних книг церкви за період 1796-1914.

У 1577 році село Черниця належить панам Мєдзиржицьким. У 1581 році - до маєтку Бараші князя Костянтина Острозького, який налічує 5 поселень, 11 застав. У 1620 році Черниця - маленьке містечко, але без магдебурзького закону, має 250 вільних мешканців, сплачує за опіку 60 злотих князю Острозькому. Мало 9 цегляних будинків.[6]

Станом на 1900 рік - власницьке село, належало Людгарду з Тишкевичів та Яблоновських, загальною площею 12250 десятин (4555 десятин лісу).[7]

В селі похований Гордійчук Олександр Михайлович (1983—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

ПриміткиРедагувати

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1
  3. Історія міст і сіл УРСР: Житомирська область. – К.: 1973 р.
  4. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 209 
  5. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т.ІІ. Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский. — Почаев, 1889. — C. 209-210 
  6. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1
  7. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007—620 с. --  ISBN 966—690 –090 — 4
  2. Список населених місць  Волинскої губернії. —  Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. —- 219 с.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)