Відкрити головне меню
Астрагал шерстистоквітковий
Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) у Саратовської області, Росія
Астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus) у Саратовської області, Росія
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Ряд: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал шерстистоквітковий
Біноміальна назва
Astragalus dasyanthus
Pall.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Astragalus dasyanthus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astragalus dasyanthus
EOL logo.svg EOL: 704260
IPNI: 477052
ITIS logo.svg ITIS: 820184
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1182584

Астрага́л шерстистоквітко́вий, астрагал мохнатоквітковий, астрагал волохатоцвітий, астрагал мохнатоцвітий, вовчий горошок мохнатий[1] (Astragalus dasyanthus; народні назви: божі ручки, котики, котячий горох, перелет, перелет польський, солодке зілля, горошок, горошок котячий, горошок польовий, золототисячник, лапки котячі, перелет сладколистий, перелет солодколистий, смоктунці, солодка трава, солодушка) — трав'янистий багаторічник, що належить до родини Fabaceae (Бобових), найчисельнішого роду Астрагал (Astragalus) (2.5 тис. видів). Зникаючий вид, занесений до Червоної книги України, до другої категорії («вразливі»).

Зміст

ПоширенняРедагувати

Зустрічається в лісостепових і на півночі степових регіонів серед залишків степової рослинності. Росте на схилах балок й річкових долин, на остепнених лісових галявинах, серед степових кущів, на старих кладовищах, курганах. Завжди зустрічається розсіяно, однорідних популяцій не утворює. Не вимогливий до ґрунту та вологи. Астрагал балкано-панонський-причорноморський вид. За кордоном зустрічається в центрі та на південному-сході Європи: Угорщина, Румунія, Молдова, Болгарія, Югославія. В Росії в південно-західних регіонах до Волгограда і Ставропольської височини на сході, тобто у низинах річок Волги і Дону. В Україні поширений переважно в Середньому Придніпров'ї, де інколи утворюються не густі популяції площею в декілька гектарів.

Морфологічна характеристикаРедагувати

Астрагал шерстистоквітковий — багаторічна трав'яниста рослина, відноситься до життєвої форми кущиків, що утворюють багатоглавий стеблокорінь — каудекс. Звичайно в кущі 3−5 лежачих, стоячих або висхідних стебел, що густо вкриті листям. Довжина стебел до 40 см. Стебла розгалужені, добре розвинені.

Листки черешкові, непарноперисті мають 12-14 пар листочків, чергові. Листочки майже сидячі, продовгувато-овальні або продовгувато-ланцетовидні, довжиною 15-12 мм і шириною близько 6 мм. Прилистки ланцетовидні, загострені. Корінь товстий стрижневий, досягає довжини 1.2 м, соковитий без здерев'яніння, світло-коричневий, з поперечно зморшкуватою корою, в верхній частині багатоглавий. Bci частини рослини, навіть квіти, за винятком внутрішньої сторони вінчика, вкриті довгими жовтувато-білуватими або рудуватими волосками.

РозмноженняРедагувати

Астрагал шерстистоквітковий квітує з червня по липень, повторне цвітіння з липня по серпень. Квіти мають приємний медовий запах. Вони приваблюють комах, частіше за все бджіл та джмелів. Плоди дозрівають з липня по серпень.

Розмноження майже виключно насінням. Квіти зигоморфні, жовтуваті, зібрані в густі, майже шаровидні суцвіття довжиною 3-6 см з 10-20 квітками. Суцвіття розташовані на квітконосах довжиною до 15 см, розташованих в пазухах листків. Квіти довжиною 15-20 мм зі світло-жовтим вінчиком з густоволосистою чашечкою. Парус з широким нігтиком, крила коротші прапора, видовжені, човник тупий. Тичинок 10, з них 9 зрослися внизу в трубочку, а одна, верхня, вільна. Плід — твердий, шкіряний, трикутно-яйцевидний, шерстистий біб, з носиком, усіченим на верхівці, довжиною до 1 см. Біб містить багато плоских, овальних, коричневих насінин.

Фармакологічні властивостіРедагувати

Трава астрагала шерстистоквіткового містить флавоноїди — кверцетин, келсперол, ізоромпетин, астрагалозид, нарцисин, органічні кислоти, ефірну олію, тритерпенові сполуки, полісахариди (арабін, басфін), гліцирізин, дазиантогенин, дазиантобіозид, кумарини, вітаміни (C, E), цукор, крохмаль, барвні речовини, аскорбінова кислота, целюлоза,азотні сполуки, слиз та сполуки таких елементів як залізо, кальцій, алюміній, фосфор, магній, натрій, барій, кремній, стронцій, молібден, ванадій і марганець.

В лікарських цілях використовують всю надземну частину рослини, тобто траву (Herba Astragali dasyanthi).

Астрагал шерстистоквітковий інтродукований на Українській зональній дослідній станції ВІЛР, адже він досить легко розмножуеться насінням.

Препарати з астрагала шерстистоквіткового виявляють седативну, гіпотензивну та кардіологічну дію. Вони поліпшують функціональну діяльність печінки, позитивно впливають на процес згортання кровi.

Охоронний статусРедагувати

Вид занесено до різних червоних книг:

В Україні охороняється на території Кам'яних Могил — відділу Українського степового природного заповідника, заказників загальнодержавного значення Івахновецького (Хмельницька область) та Балки Північної Червоної (Дніпропетровська область), пам'яток природи у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях. Вид введено у культуру (вирощують на плантаціях як лікарську рослину). Планується створити заказник загальнодержавного значення Гранітно-степове Побужжя (Миколаївська область).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Балабай И. В., Нистрян А. К. Растения которые нас лечат. — К., 1981. — С. 35 (рос.)
  • Гриневич Н. И. Лекарственные растения. — К., 1991. - С. 52 (рос.)
  • Давидов А. Знай, люби, бережи. — К., 1982. — С. 70.
  • Заверуха Б. В., Андриенко Т. Л., Протопопова В. В. Охраняемые растения Украины. — 1983. — С. 68. (рос.)
  • Ивашин П. И. Лекарственные растения Украины. — К., 1978. — С. 52—53. (рос.)
  • Котуков Г. Н. Культивовані і дикорослі лікарські рослини. — К., 1971.
  • Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С.31-32.
  • Манчур Ф. I. Довідник з фітотерапії. — К., 1986. — С. 25—26.
  • Попов А. П. Лекарственные растения в народной медицине. — К., 1978. — С.19. (рос.)
  • Астрагал мохнатоквітковий[недоступне посилання з червень 2019] Червона книга України (1996) — електронна версія
  • Червона книга України (2009)[недоступне посилання з травень 2019]

ПосиланняРедагувати