Анджей Гавронський
| Ґавро́нський Анджей | |
|---|---|
| Gawroński Andrzej | |
 | |
| Народився | 20 квітня 1885[1] Женева, Швейцарія[1] |
| Помер | 11 січня 1927[1] (41 рік) Юзефув, Отвоцький повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща[1] |
| Країна | Польща |
| Діяльність | мовознавець, філолог, орієнталіст |
| Alma mater | Львівський університет |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | Ягеллонський університет ЛНУ ім. І. Франка |
| Вчене звання | професор |
| Відомі учні | Євгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович |
| Членство | Польська академія знань |
| Батько | Францішек Равіта-Ґавронський[1] |
| Брати, сестри | Zofia Kozarynowad[1] |
| Нагороди |  |
 Анджей Гавронський у Вікісховищі | |
Ґавро́нський Анджей (пол. Andrzej Gawroński; * 20 червня 1885, Львів — † 11 січня 1927, Юзефув, Польща) — польський учений-поліглот, орієнталіст, перекладач, професор Львівського університету.
Ранні роки
ред.Народився 20 червня 1885 р. у Львові. Батько Францішек Равіта-Ґавронський був відомим польським істориком, письменником та журналістом.
Мати Антоніна (до шлюбу Мілковська) — викладачка та перекладачка, у 1899–1901 рр. вона у Львові для своєї приватної школи для дівчат винаймала частину приміщень у будинку за адресою вул. Панська, 5 [1] [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.].
Був внуком Зигмунта Мілковського, а також старшим братом польської письменниці Зофії Козаринової.
Навчання
ред.Навчався у початковій школі у Львові, згодом — у гімназіях в Перемишлі та у Львові.
Займався дослідженнями з лінгвістики у Львівському університеті (1903–1905). Упродовж 1905–1907 рр. навчався в університеті в Лейпцигу, де 1907 р. захистив докторську дисертацію («Лінгвістичні дослідження Мркхакатики та Дасакумаракатики»). У цьому ж навчальному закладі працював над габілітаціною роботою на тему: «До питання про Мркхакатику».
У 1909 р. отримав стипендію Яґеллонського університету.
Науково-педагогічна діяльність
ред.В березні 1912 р. в Кракові пройшов габілітацію («Трансцендентний характер індусів як тло ставлення людини до природи в санскритській літературі»).
У вересні 1913 р. почав працювати доцентом Яґеллонського університету та завідувачем кафедри санскриту (з 1916 р. — надзвичайний професор). Читав лекції з історії санскритської мови, з порівняльної граматики індоєвропейських мов.
1917 р. лінгвісту запропонували посаду професора у Львівському університеті, цього ж року переїжджає до Львова. Він став завідувачем кафедри порівняльного мовознавства.
18 вересня 1918 р. у Львівському університеті була відкрита кафедра сходознавства, яку мав очолити Анджей Ґавронський. Проте кафедра розпочала свою роботу аж у 1920 р. через політичні події (розпад Австро-Угорської імперії, початок українсько-польської війни у 1918 р.) Тоді Львів був у складі Польської держави. 23 лютого 1920 р. Міністерство освіти Польщі надало А.Ґавронському звання професора санскриту[2].
Його учнями були Євгеніуш Слюшкевич та Єжи Курилович.
Активно цікавився проблемами індуїстики[3]. У 1926 р. він створив Інститут орієнталістики у Львівському університеті[4].
З 1920 р. брав участь у Львівському науковому товаристві. Був ініціатором створення Товариства любителів польської мови у 1920 р. і Польського мовознавчого товариства у 1925 р.
1921–1926 рр. був членом-креспондентом Польської Академії наук, а у 1926 р. став її дійсним членом. Крім того, брав участь у створенні орієнталістичного руху у Львові.
У 1925 р. був нагороджений хрестом ордену Polonia Restituta.
Ініціював створення «Східної бібліотеки» в Національному інституті ім. Оссолінських у Львові та православний щорічник (сьогодні — сходознавчий щорічник).
Учений-поліглот
ред.Сучасні дослідники вважають, що А. Ґавронський знав 57 мов (на 40 вмів вільно писати[5]). За деякими підрахунками він володів 140-а мовами[6]. Одного разу вчений сказав: «Я можу говорити і писати 40 -а мовами, я розумію близько 100-а, якими можу читати». Серед них були сучасні європейські мови, а також азійські та африканські. У бібліотеці, яка залишилася після А. Ґавронського, були знайдені книги на багатьох мовах світу. У більшості з них на полях помітні нотатки, які залишив Ґавронський, написані тією ж мовою, що й сама книга.
Завершення життя
ред.Упродовж кількох років А. Ґавронський хворів на туберкульоз легень. Саме тому він часто їздив на лікування за кордон. Помер 11 січня 1927 р. в Юзефуві поблизу Варшави.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е Catalog of the German National Library
- ↑ Державний архів Львівської області (далі — ДАЛО), ф. 26 (Львівський університет), оп. 5, спр. 334, арк. 5, 27.
- ↑ Gawroński A. Cleanings from Aśvaghōsa's Buddhacarita // Rocznik Oryentalistyczny. Kraków, 1914—1915. T. I. Cz. 1. S. 1–42; Ejusd. The digvijaya of Radhu and some connected problems // Rocznik Oryentalistyczny. T. I. Cz. 1. S. 43–82; Ejusd. Bindusāra Māurya //Rocznik Orjentalistyczny. T. II. S. 21– 25.
- ↑ ДАЛО, ф. 26, оп. 5, спр. 334, арк. 69.
- ↑ Słuszkiewicz E. Wspomnienie o Andrzeju Gawrońskim w dziesięciolecie zgonu // Rocznik Orjentalistyczny. 1936. T. XII. S. 218—219.
- ↑ Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — С. 127.
Джерела
ред.- Галенко І. Професор Анджей Гавронський про роль емоцій у мові [Текст] / І. Галенко // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. — Вип. 15. — С. 3-8.
- Козицький А. Львівські сходознавці першої третини ХХ століття / А. Козицький // Вісник Львівського університету. Серія історична, 2010. — Вип. 45. — С. 389—410.
- Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): підручник / І. Корунець. — Вінниця: Нова книга, 2003. — 448 с.
- Polski Słownik Biograficzny, t. VII, Kraków 1948—1958
- Biogramy uczonych polskich, Część I: Nauki społeczne, zeszyt 1: A-J, Wrocław 1983
- Powszechna encyklopedia filozofii, t. 3, Lublin 2002, s. 721—722.
- Obszerne wspomnienia siostry, Zofii Kozarynowej, w: Znak 34 (1982), s. 579—604.
- Janusz Fedirko. Fenomenalny multilingwinista. Profesor Andrzej Gawroński (1885—1927). «Alma Mater», s. 73-79, Nr 2 (100) z 2008. Uniwersytet Jagielloński. ISSN 1427—1176.