Азов (місто)
Азо́в (кримськотатарське Azaq — «Гирло») — місто в Ростовській області Росії, адміністративний центр Азовського району. Порт на річці Дон, за 7 км від впадіння в Таганрозьку затоку Азовського моря. Кінцева станція на залізниці від лінії Ростов-на-Дону — Баку. 83 тис. осіб (2013). Знаходиться на межі українського етнокультурного регіону Донщина.
місто Азов | |||||
---|---|---|---|---|---|
Азов | |||||
| |||||
Країна | ![]() | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Ростовська область | ||||
Муніципальний район | Азовський район | ||||
Код ЗКАТУ: | 60404 | ||||
Код ЗКТМО: | 60704000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1067 | ||||
Статус міста | 1708 | ||||
Населення | 83 000[1] (2013) | ||||
Площа | 66 км² | ||||
Поштові індекси | 346780 | ||||
Телефонний код | +7 86342 | ||||
Географічні координати: | 47°06′00″ пн. ш. 39°25′00″ сх. д. / 47.100000000027776536626334° пн. ш. 39.4166666666947733688175504° сх. д.Координати: 47°06′00″ пн. ш. 39°25′00″ сх. д. / 47.100000000027776536626334° пн. ш. 39.4166666666947733688175504° сх. д. | ||||
Веб-сторінка | gorodazov.ru | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Загальна інформаціяРедагувати
Азов на сьогодні — це компактне, затишне, дуже зелене місто, з промисловою зоною, винесеною за межу житлових кварталів. У старій частині міста збереглися фортифікаційні споруди Азовської фортеці XVIII століття — фортечні вали, рів, Олексіївські ворота. Азов — одне з історичних міст з охоронюваним культурним шаром.
НазваРедагувати
Найпоширенішим українським літературним джерелом, у якому згадується Азов, є відома народна дума «Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі», події якої відносяться до ХVІ — ХVІІ ст.ст. В деяких варіантах запису цієї думи, використовується форма назви міста — Озов, або Озів[2]. Подібна форма написання існувала і в літературній українській мові в кінці 1920-х та на початку 1930-х років (так званий «харківський правопис»)[3][4][5]. З кінця 30-х років усталена норма Азов.
ГеографіяРедагувати
Сучасний Азов — місто обласного підпорядкування, розташоване у південно-західній частині Ростовської області, на лівому березі річки Дон, за 12,5 км по прямій від впадіння в Таганрозьку затоку. Від обласного центру — міста Ростова-на-Дону — 25 км. Площа території міста становить 66,2 км ².
КліматРедагувати
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -9 ° С, липня +22 ° С +24 ° С. Опадів 400—650 мм на рік. Характерно поєднання надлишку тепла з нестачею вологи. Взимку бувають снігові заметілі, навесні — пилові бурі.
ІсторіяРедагувати
В останніх сторіччях до нашої ери та на початку нашої ери на місці Азова існували еліністичні та давньоримські поселення, пов'язані з Танаїсом. Тут виявлено меотські городища початку нашої ери.
Пізніше цю місцевість контролювали хозари. В 10 — першій половині 11 століття воно входило до складу Тмутороканського князівства. В 1067 році місто було захоплене половцями і вони, певно, і назвали поселення на честь свого хана Азува (Азака).
З середини 13 століття місто було під владою Золотої Орди. В 13-15 століттях в Азові існувала велика і багата торговельна генуезька та венеційська колонія Тана. В сер.XIV століття Азак був одним із основних центрів грошової справи в Золотій Орді[6].
В 1475[7] Азов був захоплений османами та перетворений на велику фортецю, великий ринок работоргівлі. Фортеця Азов — одна з найвідоміших у Північному Причорномор'ї — мала три ряди кам'яних мурів, 11 кутових бастіонів. У ній розміщувався гарнізон у 4000 чоловік з 200 гарматами. Спираючись на Азов, османи і ногайці здійснювали набіги на Велике князівство Московське та вели наступ на Дон. Боротьба за Азов стала яскравим прикладом бойової співдружності донських та запорозьких козаків.[8]
В 1559 році Азов взяв в облогу Дмитро Вишневецький. В 1637 році запорозькі і донські козаки взяли Азов і утримували його до 1642 р. (так зване Азовське сидіння). Українські козаки брали участь в Азовських походах 1695—1696 років, у результаті яких Азов перейшов до Росії. З 1709 року Азов став губернським містом.
Після невдалого Прутського походу за Прутським договором 1711 року Азов знову перейшов до Османської імперії.
Повернення запорожців до Росії 1734-го року негативно відбилося на долі територіальних надбань січових козаків. 1746-го року місце, де знаходився колись Таганріг, було вилучене російським урядом зі складу Яланецької паланки Запорожжя.
За Белградською мирною угодою 1739 року Азов увійшов до складу Росії з умовою знесення фортечних споруд та будівель, що й було виконано в 1747 році.
30 років місто лежало в руїнах. Під час російсько-турецької війни 1768—1774 років в 1769 місто було зайняте російськими військами і відновлене. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором місто остаточно було приєднане до Росії.
З 1775 по 1782 рік місто було центром Азовської губернії, потім військовою фортецею. З 1810 року Азов — посад Ростовського повіту Катеринославської губернії. З 1887 року — посад Ростовського округу Області війська Донського.
Зі встановленням радянської влади посад Азов отримав статус міста 1 березня 1920 року. У липні 1921 рку Азов стає центром Ростовського округу й сюди з Ростова переїжджають окружні партійні і радянські органи влади.[9]
Під час Другої світової війни з 27 липня 1942 по 7 лютого 1943 року Азов був окупований німецькими військами.
НаселенняРедагувати
Населення понад 83 тис. осіб. У місті проживає понад 20 національностей. Найчисельнішими є: росіяни — 94 %, українці — 3,1 %, білоруси — 0,5 %. Близько 55 % чисельності населення перебуває в працездатному віці. Чисельність зайнятих в економіці — всього: 34,0 тис. осіб. З них в матеріальному виробництві — 23,8 тис. осіб, у невиробничій сфері — 10,2.
ДемографіяРедагувати
1885 | 1913 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2002 | 2007 | 2008 | 2010 | 2013 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
16,600 | 26,500 | 25,000 | 39,931 | 59,302 | 75,124 | 80,297 | 82,090 | 82,800 | 83,100 | 83,009 | 83,000 |
ЕкономікаРедагувати
ПромисловістьРедагувати
Заводи ковальсько-пресового устаткування, ковальсько-пресових автоматів, торгового устаткування; суднобудівельна (риболовецькі судна), легка (панчішна, взуттєва, швейна фабрики тощо), харчова (головним чином рибна) промисловість, виробництво будматеріалів.
ТранспортРедагувати
На території міста розташована залізнична станція Азов.
ОсвітаРедагувати
- Азовський інститут економіки, управління та права
- Азовський технологічний інститут — філія ДДТУ
- Гуманітарно-економічний та інформаційно-технологічний інститут
- Російський державний соціальний університет — філія РГСУ
Середні професійні навчальні закладиРедагувати
- Азовський гуманітарно-технічний коледж
- Азовська філія Донського педагогічного коледжу
- Азовське козацьке кадетська професійне училище
- Азовська філія Ростовського базового медичного коледжу
Культура та мистецтвоРедагувати
РелігіяРедагувати
- Церква Азовської ікони Божої Матері
- Церква християн-адвентистів сьомого дня
- Храм Святого Миколая
- Храм ікони Божої Матері Азовської
- Свято-Троїцький храм
БібліотекиРедагувати
- Центральна бібліотека ім. Н. К. Крупської
- Бібліотека ім. С. А. Есенина
- Бібліотека ім. О. С. Пушкіна
- Бібліотека ім. А. П. Чехова
- Бібліотека ім. Л. Н. Толстого
- Бібліотека ім. А. П. Гайдара
- Бібліотека ім. М.Горького
МузеїРедагувати
- Азовський міський краєзнавчий музей
- Азовський краєзнавчий музей-заповідник
- Меморіальний музей ім. Р. Л. Самойловіча
- Музей пороховий льох
Пам'ятки монументального мистецтва та військової славиРедагувати
- Пам'ятник Петру I — відкритий 19 липня 1996 року, у дні святкування 300-річчя Російського Флоту, в Азові був увічнений світлий образ Петра Великого, щоб і наше, і наступні покоління могли віддати належне пам'яті і заслугам цієї людини. Пам'ятник був створений авторським колективом на чолі з заслуженим художником Росії, академіком Олегом Костянтиновичем Комовим. Також до складу авторського колективу увійшли дружина Комова Ніна Іванівна, головний архітектор міста В. Т. Фоменко. Після смерті Комова в 1995 році роботу над робочою моделлю статуї Петра I продовжив його учень, заслужений художник Росії Андрій Ковальчук. Бронзова фігура Петра була відлита на Митіщинському заводі художнього лиття. Її висота — 3 метри, висота постаменту, виконаного з цілісної гранітної брили — 2 метри.
- Пам'ятник Шеїну — відкритий 12 червня 2009 році в Азові пам'ятник першому російському генералісимусу, соратнику Петро Великого, боярину Олексію Семеновичу Шеїну. Бронзова фігура встановлена в історичному центрі Азова навпроти музею. Тримаючи в одній руці шаблю, полководець дивиться на місто, у боях за який заслужив він вище військове звання. Разом з пам'ятником Петру, іншими пам'ятками він утворює історичний комплекс, що оповідає про славні сторінки літопису Азова і держави Російської.
- Меморіал «Полеглим за Батьківщину» — встановлений на Площі Перемоги 9 травня 1971 на місці військових поховань періоду Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. У цій братській могилі поховано багато бійці і командири, загиблі в лютому 1943 року при визволенні Азова від гітлерівських загарбників. У могилу перенесені останки 68 воїнів і 11 азовських партизанів. Меморіал Слави — пам'ятник 10 тисячам азовцям, які віддали життя у Великій Вітчизняній війні.
- Фортечні вали з Олексіївська воротами — одне з визначних місць міста Азова — залишки стіни і кам'яних воріт XIV століття — розташоване на Генуезькій вулиці, недалеко від старого рибного заводу. Найбільш обґрунтованому вивченню цей пам'ятник був підданий під час розкопок, проведених в 1935 році Ростовським обласним бюро охорони пам'яток і підтвердили його італійську належність.
- Пам'ятник Ю. А. Гагаріну- 12 квітня 1988 року в міському парку імені Ленінського комсомолу (зараз центральний міський парк «Перлина Азова») відбулося відкриття погруддя першому космонавтові Юрію Олексійовичу Гагаріну. Бюст першого космонавта Землі придбаний на кошти зароблені учнями школи-інтернату № 10, яка була відкрита 1 квітня 1961 року й піонерська дружина носила ім'я Ю. А. Гагаріна.
- Пам'ятник Азовської військової флотилії — У рік 30-річчя Великої Перемоги 9 травня 1975 у річкового порту був встановлений постамент і торпедний катер — точно такий же, на якому билися моряки Окремої Донського загону. На п'єдесталі пам'ятника є наступні написи: «На вічний якір біля берега Тихого Дону ти в пам'ять поставлений про грізних суворих боях Азовської військової флотилії в 1941-1942 роках»; «З жовтня 1941 року по липень 1942 року. в Азові базувався окремий Донський загін Азовської військової флотилії, що обороняла гирлі Дону і узбережжі Таганрозької затоки».
Пам'ятник Леніну | Пам'ятник Азовської військової флотилії | Пам'ятник «Молодим землякам, що віддали життя в Афганській війні і гарячих точках» | Пам'ятник козакам, загиблим в Азові |
Археологічні пам'яткиРедагувати
Підазовське городище — пам'ятка археології, яка датується I століттям до нашої ери і розташовується на околоці Азова.
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- Бондаренко Іван Михайлович — український вчений, педагог, дослідник історії Західної Європи, української культури.
- Баламутов Олег — український спортсмен.
- Самойлович Анатолій Григорович — український фізик, видатний спеціаліст з теорії твердого тіла.
- Шишкін Юрій Васильович (нар. 1963) — радянський і російський музикант.
ЛітератураРедагувати
- Смирнов Н. Россия и Турция в XVI—XVII вв. — М.,1946. — Т.2. — С.49-70;
- Эвлия Челеби. Книга путешествий Эвлия Челеби: Походы с татарами и путешествия по Крыму (1641—1667). — Симферополь, 1996. — С.13- 20;
- История Дона с древнейших времен до падения крепостного права. — Ростов-на-Дону, 1973.
- Ігор Роздобудько. Азов чи Озів? // Донщина та далі на Схід.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Численность населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2013 года
- ↑ Запис 1916-го року від лірника І. Мережка в с. Чаплинка Катеринославської губернії. Украинские народные думы. М, 1972. С. 201—209. Думи. К, 1982. С.63-69.
- ↑ Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
- ↑ Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
- ↑ Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 1 квітня 1933 р. ‒ Х., 1933.
- ↑ Лебедев В. П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.
- ↑ за іншими данними в 1471 році
- ↑ Українське козацтво Мала енциклопедія (Українська). Київ: Генеза. 2002. с. 11. ISBN 966-504-244-6 Перевірте значення
|isbn=
(довідка). - ↑ Обрезкова, Наталья Владимировна (2002). Города Дона в 1920-е годы: тенденции исторического развития и стандарты бытия. Новочеркаськ.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Азов (місто) |
- Азов // Енциклопедія історії України (ЕІУ) на сайті Інституту Історії НАН України
- Озів // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1197. — 1000 екз.
- Інформаційний сервер міста Азов
- Карта-схема Азовської фортеці 1711 р.
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |