Август Мошинський

польський шляхтич, архітектор

Авґуст Фридерик Константій Мошинський (пол. August Fryderyk Konstanty Moszyński; 25 січня 1731, м. Дрезден, Німеччина — правдоподібно, кінець червня — початок липня 1786, Падуя[7] / 11 листопада 1786, м. Венеція, Італія) — польський державний та громадський діяч, масон, граф, архітектор, колекціонер, економіст; керівник мистецьких і театральних справ при дворі короля Станіслава Авґуста Понятовського.

Август Мошинський
Народився 25 січня 1731(1731-01-25)[1][2][…]
Дрезден, Священна Римська імперія[1]
Помер 11 червня 1786(1786-06-11)[1] (55 років)
Падуя, Венеційська республіка[4]
Країна  Річ Посполита
Діяльність архітектор, містик, економіст, колекціонер, політик
Галузь архітектура[5], економіка[5], колекціонування[5] і політика[5]
Знання мов французька[2] і польська[5]
Членство Q9195128? і масонство
Суспільний стан шляхтич[d][5][5][…]
Посада посол Сейму Речі Посполитої[d], стольник великий коронний[6], ситихівський старостаd, димерський старостаd і Q66201034?
Рід House of Moszyńskid
Батько Ян Кантій Мошинськийd
Мати Friederike Alexandrine Moszyńskad
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Біографія ред.

 
Портрет батька

Син ґостинінського старости Яна Кантія Мошинського та його дружини Фридерики Авґусти з графів Козелів — позашлюбної дочки польського короля Авґуста ІІ Сильного та його фаворитки Анни Констанції фон Козель. Графський титул Авґуст ІІ Сильний надав своїй доньці та її нащадкам. Братом Августа був Фридерик Мошинський.

Після смерти батька 1737 року разом з братом опинився під опікою Генрика Брюля. Навчався у військовій школі у Дрездені. Отримав різносторонню освіту, в тому числі економічну (монетарні справи), архітектуру вивчав під керівництвом італійського архітектора при дворі Авґуста ІІІ Ґаетано К'явері, знання поглибив під час подорожі до Франції, Англії, Італії (тут колекціонував старожитності, зразки мистецтва; на його власну архітектурну концепцію значний вплив мав Собор Святого Петра в Римі). Як староста іновлодзький у 1750 році був послом від Інфляндії на екстраординаційний сейм. На початку квітня 1764 став одним з найбільших противників «Фамілії» (клану князів Чорторийських), зокрема, через тісні стосунки з Францішеком Салезієм Потоцьким. Один з чільних діячів «саського сторонництва» (зокрема, організував серед магнатів збір грошей; розпоряджався фінансами: видавав їх Каролю Радзивіллу, Анджею Мокроновському, Ґабріелю Подоському для «корумпування» послів виборного сейму; давав гроші для коронного війська, надвірної міліції Ф. С. Потоцького; не отримав на початку травня від королевича Ксаверія 50000 дукатів) поряд з Ґ. Подоським: 11 квітня 1764 разом з ним вів перемовини з Кайзерлінгом та Н. Рєпніним, вимагаючи пояснень через вторгнення російських військ. У Любовлі був підтриманий тільки Адамом Красінським, мав спротив зі сторони Каєтана Солтика, Єжи Авґуста Мнішеха.[8]

Згодом перебрався з Дрездена до Польщі (Варшава). З 1764 творив колекції короля, був їх завідувачем. Став директором королівських будинків, опікуном Варшавського театру в 1765 р, займався організацією поліції. Кавалер орденів святого Станіслава (8 травня 1765 року), Білого Орла (19 січня 1775 року. В 1767 році зрікся пенсії від двору Сасів. Через надмірну щедрість та непрактичність став фінансово залежним від короля С. А. Понятовського. В 1772 році втратив посаду королівського будівничого (приписував інтригам наступника — Марчело Баччареллі). На думку багатьох сучасників, був причиною боргів короля. Організатор королівського «ґабінету» фізичного та астрономічного. 1 квітня 1784 року виділив кошти для випробування повітряної кулі Ян Снядецькому. Організував хімічну лабораторію.[9].

Фінансові проблеми призвели до погіршення стану здоров'я, через що просив короля дозволу виїхати до Італії. Король погодився надати кошти для поїздки; через Прагу, Нюрнберг, Страсбург виїхав під псевдонімом «граф Лєщков». Перебував у Флоренції, Римі, Генуї, Марселі, Неаполі. Дорогою додому кілька тижнів перебував у Венеції.

Уряди ред.

Стольник великий коронний — отримав 6 червня 1752 року разом з пенсією (через борги 28 січня 1775 року продав Францискові Олізару[7]); староста: іновлодзький (був до 23 листопада 1754 року), димерський (з 1757 року, потім відступив Евстахієві Потоцькому), ситихівський (у 1765 році відступив брацлавському воєводі Станіславові Любомирському).[10] З 1781 по 1786 був опікуном «Організації національних акторів».[11]

Сім'я ред.

Дружина — Теофіля з Потоцьких (шлюб 1755 року) — донька київського воєводи Станіслава Потоцького, внучка великого коронного гетьмана Юзефа та його другої дружини Людвіки з Мнішеків Потоцьких. Мали сина Яна Непомуцена. Переїжджаючи з Дрездена до Варшави, уклав з дружиною угоду, за якою віддавав їй земські маєтності взамін за ренту. Розлучився з нею в 1764 році.[12]

Масон ред.

Був діяльним з часів Сасів. Під час Семилітньої війни відновив діяльність Варшавської ложі «Три брати». В 1769 році був обраний магістром варшавської ложі св. Яна під назвою «Verteueux Sarmate». Потім сприяв її поділу на три ложі (польську, німецьку, французьку), які становили «Велику варшавську ложу». Мав найвищий масонський ступінь «золотого та рожевого хреста». Написав для короля «Mes observations». На день св. Яна 24 чераня 1770 року в його домі відбулися незвично величні та хвальковиті вільномулярські урочистості.[13]

Роботи, рукописи ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #122932870 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Rottermund A. Moszyński, August Fryderyk // Grove Art Online / J. Turner[Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — ISBN 978-1-884446-05-4doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T059889
  4. Зведений список імен діячів мистецтва — 2010.
  5. а б в г д е ж и Czech National Authority Database
  6. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 152. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  7. а б Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 111.
  8. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 108
  9. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 108—111
  10. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 108.
  11. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 109.
  12. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 108—109
  13. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 111
  14. Wierzbicka-Michalska K. Moszyński August Fryderyk h. Nałęcz (1731—1786)… — S. 108—112.

Література ред.

Посилання ред.

Див. також ред.

Митці і маєтки України