Вікіпедія

Августа-Вікторія

(Перенаправлено з Августа Вікторія Шлезвіг-Августенбурзька)

Августа Вікторія (нім. Auguste Viktoria), повне ім'я Августа Вікторія Фредеріка Луїза Феодора Йєнні фон Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Аугустенбурзька (нім. Auguste Viktoria Friederike Luise Feodora Jenny von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg; 22 жовтня 1858 — 11 квітня 1921) — принцеса Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Аугустенбурзька, донька номінального герцога Шлезвіг-Гольштейну Фредеріка VIII та принцеси Гогенлое-Лангенбурзької Адельгейди, дружина останнього імператора Німецької імперії Вільгельма II.

Августа-Вікторія
Августа-Вікторія
Августа-Вікторія
Принцеса Августа Вікторія на портреті пензля Генріха фон Ангелі, 1880
Августа-Вікторія
імператриця Німецької імперії
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Вікторія Саксен-Кобург-Готська
Наступник: Ерміна Ройсс цу Ґряйц (титулярно)
 
Ім'я при народженні: нім. Auguste Viktoria Friederike Luise Feodora Jenny von Schleswig-Holstein-Sonderburg-Augustenburg
Народження: 22 жовтня 1858(1858-10-22)[1][2][…]
Любсько, Ґміна Любсько, Жарський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 11 квітня 1921(1921-04-11)[1][2][…] (62 роки)
Дорн, Утрехтсе-Гевелрюг, Утрехт, Нідерланди
Поховання: Античний храм (Сансусі)
Країна: Німеччина
Рід: Августенбурги, Гогенцоллерни
Батько: Фредерік VIII
Мати: Адельгейда Гогенлое-Лангенбурзька
Шлюб: Вільгельм II
Діти: Вільгельм, Ейтель Фрідріх, Адальберт, Август Вільгельм, Оскар, Йоакім, Вікторія Луїза
Автограф:
Нагороди:
орден Чорного орла

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.

Ранні роки

ред.

Августа Вікторія народилася 22 жовтня 1858 року в маєтку Гут Дольціг у Нижній Лужиці в Пруссії. Вона стала другою дитиною та старшою донькою в родині принца Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Аугустенбурзького Фрідріха та його дружини Адельгейди Гогенлое-Лангенбурзької. Хрещеними батьками новонародженої стали принц-регент Пруссії Вільгельм із дружиною Августою та його син Фрідріх із дружиною Вікторією.[4]

 
Августа Вікторія (сидить) із братом та сестрами

Дівчинка мала старшого брата Фрідріха, який помер за тиждень після її народження, згодом у неї з'явилися молодша сестра Кароліна Матильда та брати Ернст Гюнтер та Герхард, який прожив лише 3 місяці. Сімейство мешкало у Дольцігу тихим провінційним життям, віддаленим від двору.

Після смерті короля Данії, який також був герцогом Шлезвігу та Гольштейну, і при цьому не мав законних нащадків, Фрідріх проголосив себе його спадкоємцем під іменем Фредеріка VIII. Його підтримало місцеве населення, і від 1863 року він разом із родиною оселився в Кілі, де народилася ще одна донька, яка отримала ім'я Луїза Софія. Права Фредеріка на герцогства були визнані Саксен-Кобург-Готою та кількома іншими німецькими державами. Проте виникли численні політичні ускладнення, які перешкоджали формальному відновленню династії Августенбургів на троні. Після Австро-прусської війни герцогства були аннексовані Пруссією. 24 травня 1867 року Адельгейда із дітьми виїхали із Кілю, і надалі родина мешкала в Готі.[5]

Після смерті Крістіана Августа Аугустенбурга у березні 1869 року, сімейство успадкувало замок Прімкенау в Ніжній Силезії, замок Ґрастен в Ютландії та ферму у Швеції.

 
Замок Прімкенау

Починаючи з 1869 року, родина мешкала у палаці Прімкенау в Силезії, на зиму повертаючись до Готи.[6] У Прінкенау народилася найменша сестра Августи Вікторії — Феодора. Шлюб батьків був гармонійним, в майбутньому імператриця з теплотою згадувала дитячі роки.

Августа Вікторія разом із братом та сестрами отримувала уроки від приватних вчителів із Шлезвіг-Гольштейна, Англії та Франції. Завдяки родинним зв'язкам вона могла поглибити його за кордоном: англійську вивчала при дворі королеви Вікторії, яка була тіткою її матері, французьку та музику — у своєї тітки Кароліни Амалії Шлезвіг-Гольштейнської.[4] Принцеса любила мистецтво і писала музичні п'єси для кларнета. Мрією її життя було відвідати Лувр у Парижі, проте з політичних причин це їй так і не вдалося.

22 травня 1875 року принцеса Августа Вікторія та її молодша сестра Кароліна пройшли конфірмацію у парафіяльній церкві Прімкенау. В майбутньому стала відомою як дуже релігійна жінка.[6]

У 1875 принцеса була закохана у Ернста Саксен-Мейнінгенського, сина герцога Георга II. Батьки молодих людей припинили їхні стосунки.[7]

Зиму 1876–1877 років Августа Вікторія провела в курортному містечку По у Піренеях.[4]

Шлюб та діти

ред.

Із принцом Вільгельмом Прусським Августа вперше зустрілася у замку Райнхардсбрунн у 1868 році. За десять років знайомство було поновлено, коли Вільгельм приїздив у Прінкенау на полювання. В той час він був розчарований відмовою принцеси Гессенської Єлизавети і звернув увагу на Августу Вікторію, яку порівняв із трояндою. Матері він написав про красу дівчиниː «Моя кохана, можливо не найчарівніша жінка на світі, але у неї точно найкрасивіші в світі руки».

 
Августа Вікторія та Вільгельм

Батько Августи Вікторії заохочував їхню дружбу, проте помер у січні 1880 року. Прусський двір і кайзер Вільгельм I спочатку були проти зв'язку між гольштейнською принцесою та прусським принцом. Втім, до цього схвально поставилися його батьки.[4] Союз був підтриманий канцлером Отто фон Бісмарком, який вважав, що він повинен усунути давню напруженість між Пруссією та Гольштейном, яка існувала після війни за Шлезвіг.[6] Заручини відбулися 14 лютого 1880 року. Про них було оголошено 2 червня 1880 року. Весільна церемонія відбулася 27 лютого 1881 року в Берлінському палаці. Напередодні наречена у супроводі майбутньої свекрухи Вікторії прибула до Берліну на спеціальній церемоніальній кареті, яка використовувалася для таких заходів ще з 1793 року, коли на ній прибула Луїза Меклебург-Стреліцька.[8] У ворота замку вони в'їхали під мелодію гімна Шлезвіг-Гольштейна «Schleswig-Holstein meerumschlungen».[4] У колі нової родини Августу Вікторію кликали Дона. Перші місяці шлюбу пара мешкала в Потсдамському міському палаці, а потім переїхала до Мармурового палацу в Новому саді на березі Святого озера, де і народився їхній первісток. Протягом наступних років Августа Вікторія вела дуже замкнуте сімейне життя і втілювала ідеальний образ німецької матері.[4] Вона вміла шити, в'язати, готувати їжу, пекти хліб і варити пиво. В очах чоловіка була ідеалом жінки і він надалі не раз висловлювався, що всім німкеням слід іти по стопах імператриці і присвятити все своє життя церкві, дітям та кухні.

 
Родинне фото, 1896

Всього у подружжя було семеро дітейː

Августа Вікторія сама дбала про виховання дітей, віддаючи перевагу молодшому сину та доньці. Йоакіма імператриця народила передчасно після сварки із зовицею Софією через бажання тієї змінити релігію. Протягом всього життя він був її улюбленцем. Також завжди намагалася догодити чоловікові і пристосовуватися до його способу життя із суворими правилами, будучи для нього джерелом стабільності. Згодом більш близькими стали стосунки зі свекрухою Вікторією, проте Августа Вікторія старанно оберігала дітей від її лібералізму.[11]

Імператриця

ред.

У березні 1888 пішов з життя 90-річний кайзер Вільгельм I, після чого Вільгельм став кронпринцом. В цьому статусі він перебував лише три місяці до смерті батька Фрідріха III від важкої хвороби у червні 1888. 15 червня Вільгельм став імператором, а Августа Вікторія  — імператрицею-консортом. За півтора місяці вона народила їхнього п'ятого сина.

 
Світлина імператриці Августи Вікторі, 6 серпня 1914, Берлін

Резиденцією сімейства було обрано Берлінський палац на острові Шпреєнзель у центрі столиці.[4] Нова імператриця, яка виросла в скромних умовах, знайшла смак в розкоші, елегантному одязі, хутрі, коштовностях і дорогих парфумах. У залах замку проводилися численні бенкети й урочисті вечері.[12]

Імператриця полюбляла зупинятися у палаці Сансусі в Потсдамі, де й досі збереглися її жилі кімнати. Періодично навідувала Цісарський замок у Познані, відкритий у 1910 році, який надихав її на мистецьку діяльність, оскільки імператриці подобались фотографія та малюнок.[13] Після реконструкції замка Зігмарінген із усіма комфортними нововведеннями, у тому числі, ванною та каналізацією, імператриця з цікавості нанесла візит Гогенцоллернам-Зігмарінгенам аби побачити все на власні очі.[14] Відвідувала курорт Бад-Наугайм.[15][16]

В політику не втручалася, натомість взяла на себе численні протекторати, в тому числі, у 1890 році над Німецьким товариством Червоного Хреста та Патріотичною асоціацією жінок. Під патронатом імператриці було створено Євангельську асоціацію допомоги Церкві, з якої у травні 1890 виокремилася Євангелічне об'єднання будівництва церков. Імператриця з віддачею сприяла будівництву протестантських церковних будівель у Берліні, особливо у нових робочих кварталах. Її стараннями у столиці було зведено 40 храмів, найвідомішим із яких є Меморіальна церква кайзера Вільгельма. Загалом імператорська родина пожертвувала 4 мільйони золотих марок церквам Німеччини.[6] Схильність Августи Вікторії до протестантської церкви дала їй прізвисько «Кірхенхусте» серед народу.[17]

Брала участь у соціальній сфері. Не в останню чергу через це була більш популярною і шанованою, ніж її чоловік, чиї дії на публіці часто піддавалися критиці та знущанню з боку населення.[18] Так, вона підтримала жіночий рух і виступила в підтримку пропозицій реформаторки Марії Мартін щодо кращої освіти дівчат та молодих жінок.[19] Відкрила притулок для дівчаток.[20]

 
Верхи, із чоловіком та донькою, 1902

У 1898 році імператорське подружжя здійснило подорож до Святої землі, що активно висвічувалося німецькою та зарубіжною пресою. В Єрусалимі пара відкрила протестантську церкву Іскупника.[4] Повернувшись до Берліна, Августа Вікторія організувала товариство і фонд на підтримку Оливкової гори, якому стала протегувати. У 1903 році, за сприяння турецького султана, була придбана ділянка, на якій у 1907 році було закладено наріжний камінь нової церкви.[21]

Із початком Першої світової війни імператриці вдалося зберегти свободу великому князю Костянтину Костянтиновичу, який перебував в Німеччині на лікуванні.[22]

Під час Першої світової війни працювала у благодійних організаціях і дбала про військові шпиталі. Їй вдалося створити військовий шпиталь в Потсдамській Оранжереї над парком Сан-Сусі, де вона піклувалася поранених.[4] Енергійно виступала за збереження монархії.[6]

Була присутньою 2 жовтня 1917 року на урочистому відкритті військового меморіалу в Гьориттені, де були поховані німецькі та російські вояки, загиблі у період з серпня 1914 до лютого 1915 років.[23]

У серпні 1918 року перенесла інсульт.[12]

В еміграції

ред.

З поваленням монархії, імператриця, як і раніше, мала популярність серед народу через її гідне ставлення до людей та благодійну і церковну діяльність. 9 листопада 1918 року вона відмовилася від усіх обов'язків, які раніше виконувала. Після того, як її чоловік 10 листопада покинув країну, залишилася із невісткою Сесилією у Потсдамі. 20 листопада, оскільки її подальше перебування у Новому палаці стало неможливим, переселилася на віллу Інгенхайм, яка належала її сину Ейтелю Фрідріху. Там імператриця займала дві кімнати, доки син, як старший представник династії Гогенцоллернів, що залишився в Німеччині, отримав дозвіл на виїзд матері з країни.[24] 27 листопада Августа Вікторія залишила батьківщину, аби супроводжувати свого чоловіка у вигнанні до Нідерландів. Разом пара переїхала до провінції Утрехт, де оселилася в замку Амеронген.[25] Існують відомості, що там вони жили у переобладнаних стайнях.[26] Репортерам, які знімали прибуття колишнього імператора з дружиною до замку, німецькі офіцери погрожували з оголеними шпагами.[27]

Навесні 1919 року відбулася повінь, яка загрожувала замку затопленням. 16 серпня 1919 року Вільгельм придбав маєток Доорн. Уряд Веймарської республіки дозволив йому вивезти 23 вагона меблів, а також 27 різних контейнерів з речами, в тому числі автівку та човен. Від травня 1920 пара мешкала у маєтку Доорн, який Вільгельм облаштував меблями зі своїх палаців у Берліні та Потсдамі.[6]

У липні 1920 року їх навідала донька Вікторія Луїза. Із розмови з їхнім лікарем вона дізналася, що в матері перед її візитом був серцевий спазм. У листопаді стан імператриці погіршився. Августа Вікторія померла в маєтку Доорн після тяжкої хвороби о 6:15 ранку 11 квітня 1921 року.[4] Вікторія Луїза в цей час якраз знову їхала з візитом до батьків і дізналася про втрату в дорозі під час зупинки у Нюрнберзі.

Уряд Німеччини дозволив поховання у Потсдамі, за умови, що потяг, який буде перевозити тіло імператриці, йтиме лише вночі. Сини Оскар та Адальберт супроводжували прах матері до Німеччини. Донька залишилася у Нідерландах втішати батька. Августу Вікторію поховали 19 квітня в усипальниці Гогенцоллернів у Античному храмі парку Сан-Сусі у Потсдамі.[28] Більше 200 000 чоловік вийшли на вулиці уздовж маршруту похоронного кортежу.[11]

Імператору було прислано понад 10 000 співчувань. Він писав незабаром після смерті дружини: «Я сумую за нею жахливо, ніщо не може замінити її».[12] На ліжко, де померла імператриця щодня клалися свіжі квіти. Втім, наступного року Вільгельм одружився із 35-річною принцесою Ерміною Ройсс цу Кьостриць, яка перед цим також нещодавно овдовіла. Августу Вікторію він пережив на двадцять років.

 
Маєток Доорн

Титули

ред.
  • 22 жовтня 1858—27 лютого 1881 — Її Високість Принцеса Августа Вікторія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Аугустенбурзька;
  • 27 лютого 1881—9 березня 1888 — Її Королівська Високість Принцеса Вільгельм Прусський;
  • 9 березня 1888—15 червня 1888 — Її Імператорська та Королівська Високість Німецька Кронпринцеса, Кронпринцеса Пруссії;
  • 15 червня 1888—11 квітня 1921 — Її Імператорська та Королівська Величність Німецька Імператриця, Королева Пруссії.

Нагороди

ред.

Вшанування

ред.

Судноплавство

ред.

На честь Августи Вікторії були названі судна:

  • Малий крейсер Кайзерліхмаріне «Принцеса Вільгельм» («S.M.S.Prinzeß Wilhelm»). Був спущений на воду в Кілі 22 вересня 1887 року і охрещений безпосередньо Августою Вікторією, яка носила тоді цей титул. Розібраний у 1922 році.[29]
  • Перший океанський лайнер «Августа Вікторія» («Augusta Victoria»), який уособлював собою плавучий готель. Введений в експлуатацію 1889 року, здійснював трансатлантичні рейси. У 1904 році був проданий Російській імперії, де продовжив службу під назвою «Кубань». Використовувався як допоміжний крейсер. Виведений із складу флоту у 1906, у 1907 — роспиляний на металобрухт.
  • Пасажирський пароплав типу Laubegast «Августа Вікторія» («Auguste Victoria»), який належав Саксонсько-Богемській пароплавній компанії. Був спущений на воду у 1899 році у Дрездені. У жовтні 1919 року був перейменований на «Лошвіц». У 1946 році був переданий Радянському Союзу, де використовувався як транспортний корабель у Ленінградській області. Подальша доля невідома.[30]
  • Океанський лайнер «Імператриця Августа Вікторія» («Kaiserin Auguste Viktoria»), охрещений 29 серпня 1905 року самою імператрицею. До появи «Лузітанії» був найбільшим пасажирським лайнером світу.[31] У березні 1919 року відійшов Великій Британії. У 1921 році був проданий Канаді, де отримав назву «Імператриця Шотландії». Виведений зі складу флоту у 1930 році.[32][33]
  • Третій лінкор типу «Кайзер» Кайзерліхмаріне «Імператриця» («S.M.S. Kaiserin»), спущений на воду 11 листопада 1911 року. Брав участь в Ютландській морській битві, операції «Альбіон», Другий битві у Гельголандскій бухті. 1918 року був інтернований у Скапа-Флоу, де 21 червня 1919 року був затоплений своїм екіпажем.[34]

Ботаніка

ред.

У 1890 році королівський садівник Петер Ламберт вивів новий сорт троянд вершково-білого кольору, який назвав «Імператриця Августа Вікторія».

Споруди

ред.
  • У 1903 році у Нойштадті на пагорбі був відкритий ресторан із спостережною вишкою, яка мала назву «Вартова вежа Августи Вікторії» («Auguste-Viktoria-Warte»). У 1973 році вежа була знесена аби звільнити місце для муніципального дитячого садка.[35]
  • На честь імператриці названо фонтан у Бад-Гомбургу,[36] відкритий у 1911 році.

Генеалогія

ред.
Фрідріх Крістіан II
 
 
Луїза Августа Датська
 
 
Крістіан-Конрад Даннескьольд-Самсе
 
Йоганна Каас
 
Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
 
Еміх Карл Лейнінген
 
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан Август II
 
 
 
 
 
 
Ловіса-Софія Даннескьольд-Самсе
 
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
 
Феодора Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх VIII
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адельгейда Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Августа Вікторія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118651129 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Стаття Торстена Людтке «Сповідь протестантки на троні» від квітня 2011 [1] [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. ↑ Hans Harald Hennings: Friedrich. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 586—588 [2] [Архівовано 19 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. ↑ а б в г д е Біографія Августи Вікторії [3] [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. ↑ Viktoria Luise, Deutschlands letzte Kaiserin, Göttinger Verlagsanstalt, 1972, стор. 38
  8. ↑ Стаття «Державна карета Фрідріха Вільгельма II та його відновлення» від 20 травня 2010 року [4][недоступне посилання] (нім.)
  9. ↑ Ряд повстанських вождів висували його під час Великоднєго повстання.
  10. ↑ Його кандидатуру висував у своїх працях В'ячеслав Липинський.
  11. ↑ а б Августа Вікторія Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Аугустенбурзька [5] [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ а б в Портал «ФемБіо». Біографія Августи Вікторії [6] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  13. ↑ Стаття «Слідами резидентів німецького імператорського замку в Познані» від 12 травня 2014 року [7] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. ↑ Замок Зігмарінгенів [8] (рос.)
  15. ↑ Стаття Іллі Дьякова «Прогулянка курортом трьох імператриць» від липня 2009 року [9] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. ↑ Бад-Наугайм [10] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ Стаття «„Kirchenjuste“ — ein Porträt» від 10 квітня 2011 року [11] [Архівовано 6 серпня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  18. ↑ Angelika Obert: Kaiserin Auguste Victoria. Wie die Provinzprinzessin zur Kaiserin der Herzen wurde. Wichern, 2011.
  19. ↑ Angelika Schaser: Helene Lange und Gertrud Bäumer. Eine politische Lebensgemeinschaft. Köln: Böhlau, 2010, стор. 121
  20. ↑ Gottfried Traub: Auguste Viktoria. In: Neue Deutsche Biographie. Band 1, Duncker & Humblot, Berlin 1953, ISBN 3-428-00182-6, стор. 452 [12] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  21. ↑ Шпиталь і церква Августи Вікторії в Єрусалимі [13] [Архівовано 21 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ Стаття Елли Матоніної «Хрест для Романових» у газеті «Культура» від 31 липня 2014 року [14] [Архівовано 19 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. ↑ [15] [Архівовано 31 серпня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. ↑ Біографія Ейтеля Фрідріха Прусського [16] [Архівовано 2 травня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  25. ↑ Офіційний сайт замку Амеронген. Історія. [17][недоступне посилання з червня 2019] (нід.)
  26. ↑ Стаття в історичному журналі «Дилетант» від 9 листопада 2017 [18] [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ Фото [19][недоступне посилання з червня 2019]
  28. ↑ Усипальниця Гогенцоллернів в Античному храмі [20] [Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  29. ↑ Корабель «Принцеса Вільгельм» [21] [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
  30. ↑ Корабель «Loschwitz» [22] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  31. ↑ «Імператриця Августа Вікторія» [23] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  32. ↑ Корабель «Імператриця Августа Вікторія» [24] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  33. ↑ Великі атлантичні лайнери. «Імператриця Августа Вікторія» [25] [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  34. ↑ Корабель «Імператриця» [26] [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  35. ↑ Вартова вежа Августи Вікторії [27] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  36. ↑ Бад-Гомбург [28] [Архівовано 1 січня 2018 у Wayback Machine.] (нім.)

Література

ред.
  • Radziwill, Catherine. The Royal Marriage Market of Europe. New York: Funk and Wagnalls Company. 1915. ISBN 1-4589-9988-2.
  • Van der Kiste, John: The last German Empress: A life of Empress Augusta Victoria, Consort of Emperor William II. CreateSpace, 2015
  • Thomas Weiberg: … wie immer Deine Dona. Verlobung und Hochzeit des letzten deutschen Kaiserpaares. Isensee-Verlag, Oldenburg 2007, ISBN 978-3-89995-406-7.
  • Viktoria Luise von Braunschweig: Deutschlands letzte Kaiserin. Göttinger Verlagsanstalt, Göttingen 1971.
  • Elizza Erbstößer: Kaiserin Auguste Victoria. Versuch einer Biographie. Sutton, Erfurt 2008, ISBN 3-86680-249-8 (zugl. Dissertation, Frankfurt/Main 2008).
  • Karin Feuerstein-Praßer: Die deutschen Kaiserinnen. 6. Aufl., Piper Verlag, München/Zürich 2005, ISBN 3-492-23641-3.
  • Iselin Gundermann: Kirchenbau und Diakonie. Kaiserin Auguste Victoria und der evangelisch-kirchliche Hilfsverein. In: Hefte des Evangelischen Kirchenbauvereins, 7, Berlin 2006.
  • Heinrich Freiherr von Massenbach: Die Hohenzollern einst und jetzt. Verlag Tradition und Leben Schleching, 15. Auflage 1994, ISBN 3-9800373-0-4.
  • Angelika Obert: Kaiserin Auguste Victoria. Wie die Provinzprinzessin zur Kaiserin der Herzen wurde. Wichern, Berlin 2011, ISBN 978-3-88981-312-1.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Августа-Вікторія&oldid=42215142