Айтель Фрідріх Прусський
Принц Вільгельм Айтель Фрідріх Крістіан Карл Прусський (нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl Prinz von Preußen; 7 липня 1883, Потсдам — 8 грудня 1942, вілла Інгенгайм, Потсдам) — другий син імператора Вільгельма II і імператриці Августи Вікторії, прусський генерал-майор (12 травня 1918).
| Айтель Фрідріх Прусський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Eitel Friedrich von Preußen | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Wilhelm Eitel Friedrich Christian Karl von Preußen | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народився |
7 липня 1883[1][2][3] Потсдам, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Помер |
8 грудня 1942[1][2][3] (59 років) Villa Ingenheimd, Потсдам, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Античний храм (Сансусі) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, Herrenmeister, солдат | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Alma mater | Боннський університет | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Горлицький прорив | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Членство | Corps Borussia Bonnd[4], Сталевий шолом, Bund der Aufrechtend, Harzburg Frontd і Q2269451? | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Військове звання | генерал-майор | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Конфесія | лютеранство | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід | Гогенцоллерни | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Батько | Вільгельм II Гогенцоллерн[3] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мати | Августа-Вікторія[3] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Брати, сестри | Вікторія Луїза Прусська, Адальберт Фердинанд Прусський, Вільгельм III, Август Вільгельм Прусський, Йоахім Прусський і Оскар Прусський | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| У шлюбі з | Софія Шарлотта Ольденбурзька | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Біографія ред.
Дитинство Айтеля пройшло в Плені, в «Будинку принців». У 1902 році побував в Італії на острові Корфу, в Афінах і Єгипті, де серйозно захворів на кір. У 1904 році закінчив Боннський університет. Пізніше вирішив присвятити все своє життя військовій справі. Проходив службу в 1-му гвардійському піхотному полку. Дослужився до звання полковника (27 січня 1915).
З 1907 до 1926 роки — герренмайстер лицарського ордена іоаннітів — протестантського аналога ордена Мальтійських лицарів, на чолі якого традиційно стояв якийсь прусський принц. Автор військових маршів; один з них (Prinz Eitel Friedrich marsch) носить його ім'я.
У роки Першої світової війни командував спочатку гвардійським полком, потім 1-ї гвардійською піхотною бригадою, а у квітні 1915 року, після загибелі її командира, очолив 1-у гвардійську піхотну дивізію, якою командував до кінця війни. Поранений під Бапом. Влітку 1915 року разом зі своєю дивізією брав участь в бойових діях на Східному фронті. Тоді ж сприяв порятунку майбутнього німецького аса Манфреда фон Ріхтгофена, коли той на своєму літаку розбився — принц зауважив, що відбувається, і попрямував до місця події зі своїм штабом. Ріхтгофен і його пілот були врятовані. За спогадами сучасників, принц відрізнявся хоробрістю, особисто брав участь в боях. Альфред фон Тірпіц згадував про те, що імператор щодо військових питань часто прислухався до порад принца. Також, згадуючи про принца, Тірпіц називав його «хорошим і простим, як завжди». До кінця війни дослужився до генерал-майора, був відзначений безліччю високих державних нагород.
Після падіння монархії залишився в Німеччині. Сприяв виїзду своїх батьків в Нідерланди. У роки Веймарської республіки принц перебував в різних ветеранських організаціях, в тому числі «Сталевий шолом». Прихід Гітлера до влади не вітав. В останні роки принц повністю усунувся від суспільного і політичного життя. Помер 8 грудня 1942 року в віці 59 років у своєму потсдамському маєтку і за наказом Гітлера був похований тихо, без віддання військових почестей, в античному храмі в потсдамском парку Сан-Сусі.
Сім'я ред.
27 лютого 1906 року одружився з герцогинею Софією Шарлоттою Ольденбурзькою (1879—1964), дочкою Фрідріха Августа, великого герцога Ольденбурзького, з якою оселився в Потсдамській віллі Інгенгайм. Дітей у шлюбі не було, і подружжя розлучилося з цієї причини в 1926 році.
Нагороди ред.
- Столітня медаль
- Кавалер Великого хреста ордена Вюртемберзької корони (1899)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), великий магістр (1907)
- Хрест Оливкової гори (24 грудня 1909) — засновник нагороди.
- Орден Чорного орла
- Кавалер Великого хреста ордена Червоного орла з короною
- Орден Корони (Пруссія) 1-го класу
- Орден дому Гогенцоллернів
- Великий командор королівського ордена.
- Почесний хрест 1-го класу князівського ордену з мечами.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Лицар військового ордена Святого Генріха (20 березня 1915) (Королівство Саксонія)
- Pour le Mérite з дубовим листям
- Орден (22 березня 1915)
- Дубове листя (15 травня 1915)
- Командор ордена Військових заслуг Карла Фрідріха (Велике герцогство Баден)
- Лицар ордена Святого Губерта (Королівство Баварія)
- Офіцерський хрест ордена «За заслуги» (Баварія) з мечами
- Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
- Кавалер Великого хреста ордена дому Саксен-Ернестіне з мечами
- Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Кавалер Великого хреста ордена Ведської корони з короною в руді (Мекленбург-Стреліц)
- Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 1-го класу
- Кавалер Великого хреста ордена Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга з золотою короною, ланцюгом і мечами (Велике герцогство Ольденбург)
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 1-го класу
- Лицар ордена Рутової корони (Королівство Саксонія)
Іноземні нагороди ред.
- Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана (Австро-Угорщина) (1900)
- Почесний кавалер Великого хреста Королівського Вікторіанського ордена (Британська імперія) (1 липня 1904) — позбавлений нагороди в 1915 році.
- Орден Слона (Данія) (19 листопада 1906)
- Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
- Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа з ланцюгом (Норвегія)
- Орден Слави (Османська імперія)
- Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія)
- Кавалер Великого хреста ордена Вежі й Меча (Португалія)
- Кавалер Великого хреста ордена Лева і Сонця (Іран)
- Орден Подвійного дракона 1-го ступеня, 2-й клас (Імперія Цін)
- Орден Андрія Первозванного (Російська імперія) (31 грудня 1910)
- Орден Святого Олекснадра Невського (Російська імперія) (31 грудня 1910)
- Кавалер Великого хреста ордена Корони Румунії
- Лицар ордена Королівського дому Чакрі (Сіам)
- Кавалер Великого хреста ордена Корони Сіаму
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
Вшанування ред.
На честь принца був названий один з великих пароплавів HAPAG — Prinz Eitel Friedrich, в роки Першої світової війни використовувався Німеччиною як допоміжний крейсер і згодом став одним з відомих морських рейдерів.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119540789 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
- ↑ (unspecified title) — Corps Borussia Bonn.
Джерела ред.
- Левин С. С. Орден святого апостола Андрея Первозванного (1699—1917). Орден святой великомученицы Екатерины (1714—1917). Списки кавалеров и кавалерственных дам. — М., 2003. — С. 38.
- Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского (1725—1917). Биобиблиографический словарь в трех томах. — М., 2009. — Т. 3. — С. 1036.
- Jørgen Pedersen (2009). Riddere af Elefantordenen, 1559—2009 Syddansk Universitetsforlag. p. 468. ISBN 978-87-7674-434-2.
- Heinrich von Massenbach: Die Hohenzollern einst und jetzt. Die königliche Linie in Preußen, die fürstliche Linie in Hohenzollern. 17. Aufl. Verlag Tradition und Leben, Bonn 2004, ISBN 3-9800373-0-4.
- Wolfgang Stribrny: Der Johanniterorden zwischen den zwei Weltkriegen. In: Ders.: Der Johanniter-Orden und das Haus Hohenzollern. (Schriftenreihe der hessischen Genossenschaft des Johanniterordens; Bd. 24), Johanniter-Ordenshaus, Nieder-Weisel 2004.