Відкрити головне меню

Ернст Бернхард Віктор Георг Саксен-Мейнінгенський (нім. Ernst Bernhard Victor Georg von Sachsen-Meiningen), (нар. 27 вересня 1859 — пом. 29 грудня 1941) — принц Саксен-Мейнінгенський з Ернестинської лінії Веттінів, титулярний герцог Саксен-Мейнінгену у 19281941 роках, син герцога Саксен-Мейнінгену Георга ІІ та принцеси Феодори Гогенлое-Лангенбурзької. Успадкував титул та головування в родині після свого брата Бернхарда. Через морганатичний шлюб із донькою письменника не міг передати титул нащадкам.

Ернст
нім. Ernst
Ernst von Sachsen-Meiningen (1859-1941).jpg
Світлина Ернста близько 1896 року
12-й герцог Саксен-Мейнінгену (титулярно)
Початок правління: 16 січня 1928
Кінець правління: 29 грудня 1941
Попередник: Бернхард III
Наступник:Георг
Дата народження: 27 вересня 1859(1859-09-27)
Місце народження:Майнінген, Саксен-Мейнінген
Дата смерті:29 грудня 1941(1941-12-29) (82 роки)
Місце смерті:палац Альтенштайн, Третій Рейх
Дружина:Катаріна Єнсен
Діти:Георг Вільгельм, Єлизавета, Ернст Фрідріх, Ральф Еріх, Свен Ганс, Генріх
Династія:Ернестинська лінія Веттінів
Батько:Георг ІІ
Мати:Феодора Гогенлое-Лангенбурзька

Художник, автор відомого портрета батька. Почесний доктор філософії Єнського університету.

Учасник Першої світової війни. Полковник німецької армії.

Зміст

БіографіяРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Народився 27 вересня 1859 року у Майнінгені. Став первістком в родині спадкоємного принца Саксен-Мейнінгену Георга та його другої дружини Феодори Гогенлое-Лангенбурзької, з'явившись на світ за одинадцять місяців після їхнього весілля. Мав старшого єдинокровного брата Бернхарда та сестру Марію Єлизавету від першого шлюбу батька. Згодом у нього з'явився молодший брат Фрідріх. Ще один брат прожив лише кілька днів. Саксен-Мейнінгеном в той час правив їхній дід Бернхард II. У вересні 1866 році, після його зречення, батько став правителем герцогства.

 
Світлина Ернста роботи фон Врангеля

Мешкало сімейство в замку Елізабетхенбург у Майнінгені.[1] Літньою резиденцією був замок Альтенштайн у Тюринзькому Лісі. Інколи відпочивали віллі Карлотта на озері Комо.[2] Шлюб батьків не був гармонійним, матір намагалася більше часу проводити на своїй батьківщині. Втім, Ернст був улюбленцем батька через свої художні смаки та здібності.

Феодора померла від скарлатини, коли старшому сину було 12 років. Батько наступного року узяв морганатичний шлюб з акторкою Еллен Франц.

До 1880 року освітою Ернста та Фрідріха займався німецький педагог Генріх фон Еґелінґ. Окрім цього, принц від 1873 року відвідував «Вітцумський інститут» у Дрездені, а згодом — гімназію в Гільдбурггаузені, де здав іспити.

У 1875 році в нього закохалася старша від нього на рік принцеса Августа Вікторія Аугустенбурзька, яка проводила зиму в Готі. Батьки, однак, припинили їхні стосунки.[3] Дівчина за шість років стала дружиною принца Вільгельма Прусського, майбутнього імператора Німеччини. Ернст в цей час завершував свою освіту у Лейпцигу. До цього він вже вивчав право у Боннському та Страсбурзькому університетах. У 1882 році, після певного часу, проведеного у Франції, почав у Потсдамі військову службу в кавалерії, яка тривала до 1885 року.

У 1884 році Ернст зайнявся вивченням живопису у Мюнхені. У Майнінгені, Бремені, Мюнхені та Нідерландах він мав зустрічі з відомими художниками. Франц фон Ленбах, Артур Фітгер та Адольф фон Гільдебранд були його вчителями. Від 1885 року принц мав власну студію в Мюнхені, а за три роки — презентував перші портрети свого авторства. Багато подорожував з мюнхенськими художниками, своїм братом Бернхардом та навіть із батьком і його дружиною у 1890 році, коли вони здійснили мандрівку до Греції та Константинополя.

Шлюб та дітиРедагувати

Перед своїм 33 днем народження узяв морганатичний шлюб із 18-річною Катаріною Єнсен, молодшою донькою письменника Вільгельма Єнсена. Дівчині було даровано титул баронеси фон Заальфельд. Майбутні нащадки пари не мали права наслідувати престол Саксен-Мейнінгена й отримували титул барона чи баронеси фон Заальфельд. Ернст своє місце в лінії престолонаслідування зберігав. Вінчання відбулося 20 вересня 1892 у Мюнхені. У подружжя народилося шестеро дітей:

 
Ернст із Катаріною, 1893
  • Георг Вільгельм (18931916) — барон фон Заальфельд, загинув в Ля-Басе під час Першої світової війни, одруженим не був, дітей не мав;
  • Єлизавета (18951934) — баронеса фон Заальфельд, дружина доктора Йоганна Дукена;
  • Ернст (18961915) — барон фон Заальфельд, загинув в Кельме під час Першої світової війни, одруженим не був, дітей не мав;
  • Ральф (19001947) — барон фон Заальфельд, був двічі одруженим, мав шестеро дітей;
  • Свен Ганс (19031998) — барон фон Заальфельд, був одружений з Елізабет Фауст, мав п'ятеро дітей;
  • Генріх (19081941) — барон фон Заальфельд, загинув під час Другої світової війни, коли його літак був збитий над Англією, був одружений з Рут Верербе, мав четверо дітей.

Дружина розділяла його художні смаки та інтелектуальні переконання. Разом вони переїхали до Флоренції. У 1898 році оселилися у Франкфурті-на-Майні, а в 1900 році — повернулися до Мюнхена. Період до 1914 року виявився найбільш продуктивним для Ернста як художника. Він багато подорожував, писав портрети та фрески у різноманітних місцях. Серед його робіт того часу: фрески на віллі Карлотта, дизайн нового театру у Майнінгені, портрети професора Хільдебранда, скульптора Ремера, курфюрста Йоганна Фрідріха, численні картини для оздоблення нової будівлі Єнського університету тощо. Також часто виконував представницькі обов'язки.

Подальші рокиРедагувати

З початком Першої світової війни Ернст 8 серпня 1914 року поступив на службу в чині підполковника a la suit 2-го Тюринзького піхотного полку № 32 на Західний фронт. У 1915 році був призначений командиром 2-го мисливського полку в Альпійський корпус в Тіролі. Отримав звання полковника. На початку 1916 року його полк був переміщений у Верден. У серпні того ж року він очолив 43-ю піхотну бригаду, а 1 листопада 1918 року — 22-у піхотну бригаду.

 
Замок Альтенштайн

Його брат Бернхард, який з червня 1914 року був герцогом Саксен-Мейнінгена, зрікся престолу 10 листопада 1918. Ернст, як спадкоємець, 12 листопада підтвердив зречення для місцевого ландтагу. В тому ж році переїхав із родиною до будинку свого друга Германа Літца у селищі Гаубінда поблизу Гельдбурга. У 1921 році переселився до власного новозбудованого дому в Гаубінді. Певний час працював вчителем малювання у Ландшюльгаймі, потім повернувся до живопису.

У 1928 році успадкував номінальний титул герцогства Саксен-Мейнінген. Фактичним правителем ніколи не був. Втім, у власності герцогської родини залишались Великий і Малий палаци Майнінгена та замок Альтенштайн.

Помер принц, переживши чотирьох своїх дітей, у віці 82 років у замку Альтенштайн. Похований на парковому цвинтарі Мейнінгена.[4] Катаріна після його смерті продала замок Альтенштайн державі Тюрингія.[5]

Титул герцога Саксен-Мейнінгену перейшов до його старшого небожа — Георга.

ГенеалогіяРедагувати

Георг I
 
 
Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
Вільгельм II
 
 
Августа Прусська
 
 
Карл Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
 
Амалія Генрієтта Сольмс-Барутська
 
Еміх Карл Лейнінґенський
 
 
Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бернхард II
 
 
 
 
 
 
Марія Фредеріка Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
Ернст I
 
 
 
 
 
 
Феодора Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг ІІ
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Феодора Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Історичні місця Майнінгену [1] (нім.)
  2. Офіційний сайт вілли Карлотта. Історія [2] (італ.)
  3. Viktoria Luise, Deutschlands letzte Kaiserin, Göttinger Verlagsanstalt, 1972, стор. 38
  4. Парковий цвинтар Мейнінгена [3] Архівовано 30 January 2019[Дата не збігається] у Wayback Machine. (англ.)
  5. Історія замку Альтенштайн [4] (нім.)

ПосиланняРедагувати