Абдураїмов Азамат Берадорович

радянський та узбецький футболіст, футбольний тренер, журналіст та функціонер

Азамат Берадорович Абдураїмов (узб. Azamat Birodarovich Abduraimov, нар. 27 квітня 1966, Ташкент) — радянський та узбецький футболіст і футзаліст, що грав на позиції нападника і півзахисника. Відомий за виступами в низці футбольних клубів Узбекистану, Росії, Малайзії та Індії. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, спортивний журналіст та яфункціонер.

Ф
Азамат Абдураїмов
Особисті дані
Повне ім'я Азамат Берадорович Абдураїмов
Народження 27 квітня 1966(1966-04-27) (56 років)
  Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Зріст 175 см
Вага 69 кг
Громадянство Flag of Uzbekistan.svg Узбекистан
Позиція нападник, півзахисник
Юнацькі клуби
ЕШВСМ
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983 СРСР «Пахтакор» 0 (0)
1983-1984 СРСР ФШМ (Москва) 28 (1)
1984 СРСР «Спартак» (Москва) 0 (0)
1985 СРСР СКА (Ростов-на-Дону) 0 (0)
1986 СРСР ЦСКА-2 15 (1)
1987-1990 СРСР «Пахтакор» 124 (25)
1990 СРСР «Спартак» (Москва) 3 (0)
1991 СРСР «Памір» 25 (4)
1992 Бангладеш «Мохамеддан» (Дака) 11 (17)
1992 Узбекистан «Навбахор» (Наманган) 8 (4)
1993 Узбекистан МХСК (Ташкент) 17 (10)
1994 Малайзія «Паханг» 28 (14)
1995 Узбекистан «Навбахор» (Наманган) 4 (1)
1995 Узбекистан «Політвідділ» 11 (2)
1995–1996 Саудівська Аравія «Аль-Вахда» 20 (10)
1996-1999 Узбекистан «Пахтакор» 91 (37)
1999–2000 Індія «Салгаокар» ? (0)
2000 Узбекистан «Пахтакор» 22 (5)
2001 Узбекистан «Дустлік» 33 (13)
2002-2003 Узбекистан «НБУ-Азія» ? (?)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2003-2005 Узбекистан «Ардус» (Ташкент) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992–1997 Узбекистан Узбекистан 21 (11)
2003 Узбекистан Узбекистан (футзал) ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2002—2003 Узбекистан «НБУ-Азія»
2003–2005 Узбекистан Узбекистан (футзал)
2005 Узбекистан «Ардус» (Ташкент) (футзал, граючий)
2008 Узбекистан «Буньодкор» (Ташкент) (спортивний директор)
2009-2010 Узбекистан «Динамо» (Самарканд)
2012 Узбекистан Узбекистан (U-23) (тренер)
2012-2014 Узбекистан «Андижан»
2018—2020 Узбекистан Узбекистан (U-15)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

Азамат Абдураїмов народився в Ташкенті 27 квітня 1966 року в сім'ї відомого нападника місцевого «Пахтакора» Берадора Абдураїмова в день руйнівного ташкентського землетрусу.[1] З дитинства життя Азамата було пов'язане з футболом, і батько часто брав його на матчі ташкентської команди, в яких він виходив на поле з капітанською пов'язкою.[2] У дитинстві Азамат Абдураїмов займався також баскетболом, боксом, хокеєм, проте вибрав для себе як основне заняття футбол.[1][2] Перші серйозні уроки футболу молодший Абдураїмов отримав у московській школі ЕШВСМ, у 1982 році став разом із командою чемпіоном СРСР серед юнацьких команд.[1] На початку 1983 року Азамат Абдураїмов грав у дублюючому складі «Пахтакора», пізніше перейшов до московської команди другої ліги ФШМ. Наступного року він потрапив до дублюючого складу московського «Спартака». У 1985 року молодого футболіста призвали на строкову службу до Радянської Армії, яку він спочатку проходив у дублюючому складі ростовського СКА, а пізніше у другому складі московського ЦСКА. У 1987 році Азамат Абдураїмов переходить до «Пахтакора»[3], де головним тренером був його батько. Азамат став одним із лідерів команди, отримав запрошення до вищолігового московського «Спартака». Проте коли головним тренером команди став Федір Новиков, а його батько став начальником команди, новий головний тренер не захотів, щоб у команді було двоє Абдураїмових, і Азамат вирішив прийняти запрошення «Спартака». У московському клубі молодший Абдураїмов зіграв, щоправда, лише 3 гри в основі клубу у зв'язку із великою конкуренцією в складі, і сам попросив, щоб його відпустили на сезон 1991 року до іншої вищолігової команди — душанбинського «Паміра».[1] У таджицькій команді Азамат Абдураїмов виступав досить успішно, розділивши друге місце по результативності з Чарияром Мухадовим та Рашидом Рахімовим.[4] Цей чемпіонат став останнім в історії турніром на першість СРСР.

На початку 1992 року керівництво бангладешського клубу «Мохамеддан» запропонувало керівництву московського «Спартака» за великі на той час гроші продати трьох футболістів, у тому числі й Азамата Абдураїмова. Узбецький нападник перейшов до бангладешського клубу разом із Сергієм Новиковим і Борисом Кузнецовим.[1] У результаті цього Абдураїмов став першим узбецьким легіонером у далекому зарубіжжі.[3] У бангладешському чемпіонаті узбецький футболіст грав досить успішно, став срібним призером чемпіонату країни, а також кращим бомбардиром першості, встановивши рекорд результативності за проведеними м'ячами у кількох іграх підряд: у трьох іграх він забив 10 м'ячів, зробивши в двох матчах хет-трик, а в одній із ігор забив 4 м'ячі.[1][3]

У 1992 році Абдураїмов повернувся в Узбекистан, де грав у чемпіонаті країни у 1992 році за клуб «Навбахор» з Намангана, в складі якого став володарем першого Кубку Узбекистану[5], а в 1993 році за армійський клуб з Ташкента МХСК, головним тренером якого був його батько.[6]

На початку 1994 року Азамат Абдураїмов підписав контракт із малайзійським клубом «Паханг»[7], із яким став фіналістом Кубку Малайзії[3], став кращим бомбардиром команди за сезон, відзначившись 14 забитими м'ячами.[8] У 1995 році він знову на нетривалий час повертається до Узбекистану, де знову грає за «Навбахор», а пізніше за клуб «Політвідділ» з Ташкентської області. Наприкінці 1995 року Абдураїмов став гравцем саудівського клубу «Аль-Вахда» з Мекки, з яким став чемпіоном Саудівської Аравії.[3][8]

У 1996 році Азамат Абдураїмов повернувся до «Пахтакора». Наступного року він разом із ташкентським клубом стає володарем Кубка Узбекистану, а в 1998 році під керівництвом бразильського тренера Вега да Сілва «Пахтакор» виграв першість країни.[3][8] У 1999 році нетривалий час Абдураїмов грає в індійському клубі «Салгаокар».[9] У 2000 році Абдураїмов-молодший повернувся до «Пахтакора», а в 2001 році він грав у складі своєї колишньої команди, яку перейменували в «Дустлік».[8] У 2002 році він провів свій прощальний матч у Ташкенті[3], після чого ще протягом року був граючим тренером нижчолігового клубу «НБУ-Азія».[8]

Виступи за збірнуРедагувати

Азамат Абдураїмов дебютував у національній збірній Узбекистану 28 червня 1992 року в матчі зі збірною Туркменістану.[10]. Але найяскравішим виступом Абдураїмова в національній команді є участь у Азійських іграх 1994 року в Японії. Федерація футболу Узбекистану лише в останній момент знайшла кошти для участі команди в змаганнях, футболістам не виплачували добових на початковому етапі змагань (на відміну від решти узбецької делегації), але, незважаючи на такі умови, збірна Узбекистану виграла турнір, перегравши у фіналі збірну Китаю.[11] На турнірі Азамат Абдураїмов був одним із кращих бомбардирів збірної, відзначившись 5 забитими м'ячами, у тому числі у фіналі у ворота збірної Китаю.[12] А в півфіналі турніру Азамат Абдураїмов забив вирішальний м'яч у ворота збірної Південної Кореї, який пізніше визнали голом століття в Узбекистані.[1] Але надалі збірна Узбекистану виступала не так успішно, не зуміла подолати відбірковий етап Кубка Азії та чемпіонату світу 1998 року.[13] Азамат Абдураїмов грав у збірній до кінця 1997 року. Усього Абдураїмов-молодший зіграв за збірну Узбекистану 21 матч, у яких відзначився 11 забитими м'ячами.

Після закінчення кар'єри футболістаРедагувати

Азамат Абдураїмов ще під час виступів на футбольних полях закінчив факультет журналістики Ташкентського університету, і ще під час виступів у клубі вищого узбецького дивізіону «Дустлік» він став директором газети «Наш футбол», а пізніше був ведучим радіо- і телепередач. Пізніше, після завершення виступів на футбольних полях, Азамата Абдураїмова запросили до збірної Узбекистану з футзалу, у складі якої він виступав на чемпіонаті Азії в Індонезії.[2] Надалі він став граючим тренером узбецького футзального клубу «Ардус», який під його керівництвом став найсильнішим клубом в Узбекистані. Паралельно Абдураїмов навчався у вищій школі тренерів у Москві.[2][8] По завершенні навчання колишній футболіст працював у Москві генеральним директором «Вітчизняного футбольного фонду».[2][8] У 2008 році Абдураїмов повертається до Узбекистану, де стає генеральним директором клубу «Буньодкор».[14] У 2009 році Азамата Абдураїмова призначили головним тренером команди «Динамо» з Самарканда, проте вже за рік його звільнили з посади через конфлікт із керівництвом клубу.[2] У 2012 році кілька місяців Абдураїмов-молодший працював у тренерському штабі молодіжної та олімпійської збірної[15], а в серпні цього ж року став головним тренером клубу «Андижан» з однойменного міста. На цій посаді Абдураїмов перебував до липня 2014 року, після чого у зв'язку з поганими результатами команди написав заяву про відставку.[16][17] У 2018 році Азамата Абдураїмова призначено головним тренером збірної Узбекистану у віці до 15 років.[18]

Азамат Абдураїмов також відомий своїми виступами у пресі щодо подальшого розвитку узбецького футболу[19][20] та критики його нинішнього стану.[21][22] Він відомий також як один із підписантів звернення до президента Узбекистану Шавката Мірзійоєв щодо подальшої стратегії розвитку футболу в Узбекистані.[21][23]

Особисте життяРедагувати

Азамат Абдураїмов є сином колишнього футболіста та одного з кращих бомбардирів ташкентського «Пахтакора» Берадора Абдураїмова.[1][24] Два його брати, Жасур[25] і Баходир[26], також є відомими узбецькими футболістами. У Азамата Абдураїмова є дружина і дочка.[27]

Державні нагородиРедагувати

У 1994 році після перемоги у складі команди на Азійських іграх Азамат Абдураїмов разом із іншими переможцями ігор та їх тренерами бу нагороджений державною нагородою Республіки Узбекистан — медаллю «Шухрат».[28]

Титули і досягненняРедагувати

КомандніРедагувати

«Навбахор»

«Пахтакор»

«Паханг»

«Аль-Вахда»

«Мохамеддан»

Збірна Узбекистану

ОсобистіРедагувати

Як тренерРедагувати

«Ардус»

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Как я с Абдураимовыми плов ел [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. а б в г д е Азамат Абдураимов: «Будем верить в нашу сборную!» [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. а б в г д е ж Азамат Абдураимов: «НЕ ПРОЩАЮСЬ С ФУТБОЛОМ» [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. «Памір» Душанбе — 1991. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018. 
  5. Колос Владимир. Ежегодник постсоветского футбола 1992. — Уфа, 1995. — С. 96. (рос.)
  6. Колос Владимир. Ежегодник постсоветского футбола 1993. — Уфа, 1995. — С. 77. (рос.)
  7. Raimov Pahang's pick. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2018. 
  8. а б в г д е ж Азамат АБДУРАИМОВ [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Season ending Transfers 1999 [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. Узбекистан — Туркмения — 2 : 1 28.06.1992 [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. Игорь Шквырин — чемпион пяти стран и одного континента [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. Сборная Узбекистана, победившая на Азиаде в 94-ом. Где они сейчас? [Архівовано 7 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. Одиссея форварда: Россия и дальнее зарубежье, победа на Азиаде [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  14. Абдураимов назначен спортивным директором «Бунёдкора» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  15. Алексей Евстафеев возглавил молодёжную сборную Узбекистана [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  16. Азамат Абдураимов: «Было изначально понятно, что Пищур не великий» [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. Итоги сезона 2014. «Андижан» [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. Тренер сборной Узбекистана Азамат Абдураимов: По итогам турнира пригласим в сборную тех, кто нам понравился [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. Азамат Абдураимов: «У такого жесткого наказания должна быть серьезная причина» [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. Азамат Абдураимов: Правильно, что отказались от Европы [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. а б Азамат Абдураимов: узбекский футбол жив, но топчется на месте. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018. 
  22. Азамат Абдураимов: Футбол не обманешь [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. Прославленные игроки предложили Мирзиёеву рецепт возрождения футбола [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  25. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  26. Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
  27. Former Pahang striker turns to futsal [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  28. Указ Президента [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

ПосиланняРедагувати