Голубович Сидір Тимофійович

український правник і політик
(Перенаправлено з Ісидор Голубович)

Сидір (Ісидор) Тимофійович Голубович (6 березня 1873, с. Товстеньке, Гусятинський повіт, нині Чортківський район, Тернопільська область — 12 січня 1938, м. Львів) — український галицький державний діяч, адвокат, доктор права, посол австрійського парламенту (від 1911) та Галицького сейму (від 1913). Голова Ради державних секретарів ЗУНР.

Сидір Тимофійович Голубович
Ісидор Голубович
Сидір Тимофійович Голубович
Сидір Тимофійович Голубович
Голова Ради державних секретарів (прем'єр-міністр) ЗУНР
4 січня 1919 — 9 червня 1919
ПрезидентЄвген Петрушевич
ПопередникКость Левицький
Наступникпосада скасована
державний секретар (міністр) судівництва ЗУНР
9 листопада 1918 — 4 січня 1919
ПрезидентЄвген Петрушевич
Прем'єр-міністрКость Левицький
Попередникпосада заснована
посол Райхсрату Цислейтанії
1911 — 12 листопада 1918
уповноважений з внутрішніх справ Диктатора ЗУНР
9 червня 1919 — вересень 1919
Попередникпосада заснована
Наступникпосада скасована

Народився6 березня 1873
Товстеньке, Чортківський район, Україна
Помер12 січня 1938(1938-01-12) (64 роки)
Львів, Польська Республіка
ПохованийЛичаківський цвинтар[1]
Виборчий округчлен УНРади
Відомий якадвокат, політик
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща Польща
НаціональністьУкраїнець
Освітаправничий факультет Львівського університету
Alma materЛьвівський університет
Політична партіяУкраїнська Народна Трудова Партія
Професіяадвокат
Релігіягреко-католик
Почесні званнядоктор права

Життєпис

ред.
 
У першому ряді зліва направо: Сидір Голубович, Степан Витвицький, Євген Петрушевич, Стефан Чмелик, Ярослав Селезінка

Народився 6 березня 1873 року в селянській родині в с. Товстеньке, Гусятинський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина (нині Чортківського району, Тернопільська область, Україна).

Навчався в народній школі в Копичинцях та Першій гімназії в Тернополі (1884—1893,[2] зокрема, у другому півріччі 1887 року був учнем ІIa класу,[3] у 1892/1893 році — VIII-го[4]). Закінчив правничий факультет Львівського університету (навчався у 1893—1897[5]). Від 1903[5][6] ([7] року жив і працював у Тернополі, очолював місцеві філії товариств «Просвіта» і «Сокіл», брав активну участь у роботі інших українських організацій, у виданні часописів «Подільське слово» і «Подільський голос». Співзасновник, член управи «Повітового кредитного товариства», «Народного дому», «Подільського союзу кооператив»[5].

Як адвокат був захисником на політичних процесах, зокрема: в 1908 році — один із адвокатів Мирослава Січинського, котрий на знак помсти за кривди українського населення Галичини вбив намісника краю графа Анджея Потоцького; у 1911 році — українських студентів, які брали участь в акціях протесту проти невідкриття представниками влади (переважно поляками) в Галичині українського університету[6].

У 1911 році обраний послом Райхсрату (депутатом австрійського парламенту) від округу Козова — Тернопіль — Збараж[8], у 1913 році — послом Галицького сейму від Збаразького повіту.

Від початку першої світової війни перебував у Відні, член Загальної Української Ради (від травня 1915 року); співпрацював із Союзом визволення України. Член Української парламентської репризентації у 1916—1918 роках, яка була політичним проводом галицьких українців. Восени 1915року п овернувся до Львова, очолював Український банк.

9 листопада 1918 року призначений у першому уряді ЗУНР державним секретарем судівництва, один із авторів тимчасової конституції та законів республіки. Від середини грудня, коли уряд перебував у Тернополі, очолив його після відставки Костя Левицького. 3 січня (за іншими даними, 4 січня[5]) 1919 року затверджений Українською Національною Радою у Станіславі головою Ради державних секретарів, одночасно обіймав портфелі державних секретарів фінансів і торгівлі та промислу. Уряд під керівництвом С. Голубовича здійснив вагомі заходи з метою розбудови держави за умов польсько-української війни, однак у цій діяльності були й значні прорахунки.

Від 9 червня 1919 року уповноважений з внутрішніх справ Диктатора ЗУНР Евгена Петрушевича[5]. На початку вересня 1919 року перебував у Кам'янці-Подільському на державній нараді у Головного отамана Симона Петлюри як представник ЗОУНР; було досягнуто повної згоди між інтересами УНР та ЗОУНР. Разом з ним у листопаді цього року виїхав до Відня.

У 1924 році повернувся до Львова, очолив Українську народно-трудову партію. Брав участь у переговорах щодо заснування УНДО, однак через різні звинувачення влітку 1925 року змушений відійти від політичної діяльності.

Працював адвокатом спочатку у Львові, з 1929 року — у Заложцях (нині смт Залізці) на Тернопільщині. Колишні соратники С. Голубовича стосунків з ним більше не підтримували, не був членом Союзу українських адвокатів.

Помер 12 січня 1938 року та похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вшанування пам'яті

ред.
 
Монета України з портретом Голубовича

Примітки

ред.
  1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 355. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. за іншими даними, навчався до 1892 року → Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович… — С. 387.
  3. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1887 [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : drukarnia J. Pawłowskiego, 1887. — S. 93. (пол.)
  4. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1893 [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]. — Tarnopol : drukarnia St. Kossowskiego, 1893. — S. 43. (пол.)
  5. а б в г д Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович… — С. 387.
  6. а б Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 120.
  7. є й інша дата — від 1904
  8. Kurzbiografie Holubovyč (Holubowycz), Sydir (Isidor) Dr. iur. [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  9. Пам'ятна монета «Сидір Голубович». Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020.

Джерела

ред.
  • Гуцал П. Голубович Сидір (Ісидор) Тимофійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 387. — ISBN 966-528-197-6.
  • Гуцал П. Сидір Голубович // Рада: Інформаційно-методичний вісник. — 2005. — № 6. — С. 54—56.
  • Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. — Тернопіль, 2008. — С. 39—40.
  • Енциклопедія Львова. Т. 1. — Львів, 2007. — С. 543.

Посилання

ред.