Відкрити головне меню

Курчатов Ігор Васильович

радянський фізик-атомщик
(Перенаправлено з Ігор Курчатов)

І́гор Васи́льович Курча́тов (рос. Игорь Васильевич Курчатов; нар. 30 грудня 1902 (12 січня 1903)(19030112), Сім Оренбурзької губернії — пом. 7 лютого 1960, Москва) — російський фізик, організатор і керівник робіт в галузі атомної науки і техніки в СРСР, академік АН СРСР (1943).

Курчатов Ігор Васильович
Kurchatov Poststamp.jpg
Народився 8 (21) січня 1903[1]
Сім, Q28520857?, Уфимський повіт[d], Уфимська губернія, Російська імперія[2]
Помер 7 лютого 1960(1960-02-07)[2][3][4] (57 років)
Москва, СРСР[2]
·thromboembolism[d]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик, фізик-ядерник, викладач університету, політик
Галузь Фізика твердого тіла і ядерна фізика
Alma mater ТНУ (1923) і Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Йоффе Абрам Федорович
Вчителі Йоффе Абрам Федорович
Відомі учні Федоров Володимир Анатолійович
Володіє мовами російська[5]
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН, Азербайджанська державна нафтова академія і Московський державний університет імені Ломоносова
Учасник німецько-радянська війна
Членство Академія наук СРСР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія ВКП(б)
Брати, сестри  • Q4249029?
Нагороди

Досліджував сегнетоелектрики. Спільно із співробітниками виявив ядерну ізомерію. Під керівництвом Курчатова споруджений перший радянський циклотрон (1939), відкрито спонтанний поділ ядер урану (1940), розроблено протимінний захист кораблів, створено перший в Європі ядерний реактор (1946), першу в СРСР атомну бомбу (1949), перші у світі термоядерна бомба (1953) і АЕС (1954). Засновник і перший директор Інституту атомної енергії1943, з 1960 — імені Курчатова).

Зміст

БіографіяРедагувати

Ігор Васильович Курчатов народився 12 січня 1903 року в сім'ї помічника лісничого в Башкирії. У 1909 році родина переїхала до Симбірську. У 1912 році Курчатови перебираються до Сімферополя. Тут хлопчик поступає в перший клас гімназії. У 1920 році він закінчив сімферопольську гімназію із золотою медаллю.

У вересні того ж року він поступив на перший курс фізико-математичного факультету Кримського університету. У 1923 році він завершив чотирилітній курс за три роки і блискуче захистив дипломну роботу. Молодого випускника направили викладачем фізики в Бакинський політехнічний інститут. Через півроку Курчатов виїхав до Петрограду і поступив на третій курс кораблебудівного факультету політехнічного інституту. Навесні 1925 року, коли заняття в Політехнічному інституті закінчилися, Курчатов виїжджає до Ленінграда у фізико-технічний інститут в лабораторію знаменитого фізика Іоффе.

Прийнятий в 1925 році асистентом, він отримує звання наукового співробітника першого розряду, потім старшого інженера-фізика. Курчатов читав курс фізики діелектриків на фізико-механічному факультеті Ленінградського політехнічного інституту і в Педагогічному інституті.

Першою надрукованою роботою в лабораторії діелектриків виявилося дослідження проходження повільних електронів крізь тонкі металеві плівки.

Талант Ігоря Васильовича особливо виявився при відкритті сегнетоелектрики. Деякі аномалії в діелектричних властивостях сегнетової солі були описані до нього. Разом з Кобеко він виявив, що ці властивості аналогічні магнітним властивостям феромагнетиків, і назвав такі діелектрики сегнетоелектриками. У 1930 році Курчатова призначають завідуючим фізичним відділом Ленінградського фізико-технічного інституту. І в цей час він починає займатися атомною фізикою. Приступивши до вивчення штучної радіоактивності, що виникає при опромінюванні ядер нейтронами, або, як тоді називали, до вивчення ефекту Фермі, Ігор Васильович вже в квітні 1935 року повідомив про відкрите ним разом з братом Борисом і Л. І. Русиновим нове явище — ізомерію штучних атомних ядер.

Ядерна ізомерія була відкрита при дослідженні штучної радіоактивності брому. Подальші дослідження показали, що багато атомних ядер здатні приймати різні ізомерні стани.

Одночасно з вивченням відкритої ним ізомерії Курчатов веде інші досліди з нейтронами. Разом з Л. А. Арцимовичем він проводить серію досліджень поглинання повільних нейтронів, і вони добиваються фундаментальних результатів. Їм вдається спостерігати захоплення нейтрона протоном з утворенням ядра важкого водню — дейтрону і надійно виміряти перетин цієї реакції.

На початку 1940 року намічена Курчатовим програма наукових робіт була перервана, і замість ядерної фізики він починає займатися розробкою систем розмагнічування бойових кораблів. Створена його співробітниками установка дозволила захистити військові кораблі від німецьких магнітних мін. З 1942 вчений секретар Комісії АН СРСР з науково-технічних військово-морських питань, очолював лабораторію танкової броні у Фізико-технічному інституті.

У 1943 заснував і став першим директором Інституту атомної енергії (ІАЕ) і до кінця життя керував розробкою ядерних проектів для військових цілей в СРСР. 1945 рік ознаменувався пуском циклотрону, побудованого всього лише за рік. Незабаром був отриманий перший потік швидких протонів. Плани інституту розширюються, сили його швидко ростуть. Проектуються нові будівлі і для найбільшого циклотрона, і для експериментів зі створення уран-графітового котла, розділенню ізотопів і для проведення інших досліджень. Курчатов сам будує уран-графітовий котел: у себе в Лабораторії № 2 разом з братом Борисом отримує перші вагові порції плутонію, тут же розробляє методи дифузійного і електромагнітного розділення ізотопів урану.

У 1948 вступив у ВКП(б). У 1949 керований Курчатовим колектив створив радянську атомну бомбу, покінчивши з монополією США в цій царині. При цьому всі роботи над атомним проектом проходили під контролем Л. П. Берії і НКВД. З 1950 депутат Верховної Ради СРСР. У 1953 створена перша у світі термоядерна бомба, а в 1954 побудована перша у світі АЕС. Відкриття Курчатова дали можливість Сталіну повністю ігнорувати думку Заходу, розмовляючи з ним з позиції сили. Багато в чому завдяки ньому після закінчення Другої Світової війни сталінський режим зберігся в недоторканності.

НагородиРедагувати

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1951, 1954). Ленінська премія (1957), Державна премія СРСР (1942, 1949, 1951, 1954).

Резерфордій, 104-й елемент Періодичної системи елементів Менделєєва, отриманий в 1964; пропонувалося назвати на честь Курчатова «Курчатовій».

Імені КурчатоваРедагувати

Курчатов у філателіїРедагувати

 
Науково-дослідне судно «Академік Курчатов» і портрет Курчатова на поштовій марці СРСР 1979 р.

Вченому присвячений ряд поштових марок СРСР. Зокрема, його портрет зображений на марці, випущеної у 1963 році на відзначення 60-річчя з дня його народження, а також на марці 1979 року із зображенням науково-дослідного судна «Академік Курчатов»

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати