Вікіпедія

Ян Бучацький (староста)

(Перенаправлено з Іван Бучацький)
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2018)

Бучацький[6][7] Ян[8] (іноді Іван Бучацький, Ян Литвиновський[9]) гербу Абданк (бл.1400 — між 19 лютого 1451/25 травня 1454[10]) — шляхтич, урядник в Галичині, що належала Королівству Польському, представник роду Бучацьких.

Ян Бучацький
Jan Buczacki
Псевдо Іван Бучацький, Ioanne Buczaczski de Lythwynow[1]
Народився 1400
Помер між 14 липня 1453[2]/25 травня 1454[3]
Підданство Корона Польська
Національність поляк
Діяльність військовик, урядник, меценат
Посада староста перемиський[4] теребовлянський[5]
Конфесія католик
Рід Бучацькі
Батько Міхал Бучацький з Підгаєць
Мати Ельжбета з Яричева, Княгиничів, Підгаєць гербу Сулима
У шлюбі з Ядвіґа з Бережан
Діти Ян, Анна
Герб
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучацький.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Бучацький.

Біографія ред.

Старший син подільського воєводи, галицького старости і каштеляна Міхала Бучацького з Підгаєць та його дружини Ельжбети Княгиницької з Підгаєць, сестри галицького каштеляна Яна[11] Влодковича[12] з Княгиничів[11] (Яричева, Кукільників; Яричовскої, або Княгиницької[13]).

1434 року згаданий як теребовлянський староста[11]. Після загибелі батька в 1438 р. з малолітніми братами і матір'ю-вдовою перебував під опікою стрийка Міхала «Мужила» Бучацького (до 1444) та вуя — галицького каштеляна Яна Влодковича (Княгиницького) (до 1445). Досягнувши повноліття[джерело?], у січні 1445 році перейняв опіку над молодшими братами[14].

Незважаючи на участь у конфедерації Спитка з Мельштина, став старостою теребовельським з жовтня 1439, а у травні того ж року разом з братом Міхалом, теж конфедератом, отримали від короля Казимира IV Яґеллончика запис 300 гривень, забезпечених на Тлумачі[15][16] 1441 р. в Галичі видав грамоту, якою зобов'язався виплатити руському (львівському) воєводі Пйотрові Одровонжу 300 польських гривень[17]. Як судовий засідатель, згадується в найдавніших записках львівських судів 1440—1456 років з 14 березня 1443 р. по 14 травня 1453 р. За часів його батька у Литвинові існувало дерев'яне укріплення — Fortalicjum. 1448 року надав фундаційну грамоту на закладення у Литвинові костелу.

14 липня 1453 р. його інтереси під час засідання львівського суду представляв Ян Ширменський[18]. Помер або загинув між 14 липня 1453 р. та 25 травня 1454 р. (цього дня розглядався позов львівського латинського архиєпископа Григорія Сяноцького до вдови Яна Бучацького — Ядвиґи з Бережан (Литвинівської))[19].

Шлюб, діти ред.

Був одружений з Ядвиґою Цебровською[20] з Бережан та Божикова[21] (другий чоловік — Грицько Кердейович), у шлюбі з якою народились:

Маєтності ред.

1448 року провів остаточний поділ родових маєтностей, отримав, зокрема, Литвинів, тому став підписуватися Литвинівський[14]. Володів селами Богородчани, Хриплин, Черніїв,[29] як найстарший з синів мав успадкувати Чешибіси (тепер Єзупіль)[30]. 1453 року від стрийка М. Мужила набув Библо[11] (тодішній Галицький повіт[31]).

Примітки ред.

  1. ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Т. 14. — S. 311.
  2. ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — T. 14. — S. 380.
  3. ↑ Там само. — S. 410.
  4. ↑ Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — S. 84. — ISBN 83-04-03291-0. (репринт 1989 р.) (пол.)
  5. ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Т. 14. — S. 83—84.
  6. ↑ у 12 томі «Актів гродських і земських» лат. Ioannes de Czernyow
  7. ↑ Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 460.
  8. ↑ Бучацькі // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 200
  9. ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 96, 359.
  10. ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Т. XIV. — S. 311.
  11. ↑ а б в г д Boniecki A. Herbarz polski [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 2. — S. 216.
  12. ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 42, 139.
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 29 січня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ а б Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1501) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. 3. — S. 81.
  15. ↑ Czwojdrak B. Kilka uwag o konfederacji Spytka z Melsztyna z 1439 roku [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Średniowiecze Polskie i Powszechne. — 2002. — № 2. — S. 210 (прим.). (пол.)
  16. ↑ ще одна дата — з 4 березня 1441 р., брав участь в засіданні сяноцького суду) → див.: Akta grodzkie i ziemskie. Найдавніші записки сяноцьких судів 1423—1462 років. — Львів, 1886. — Т. 11. — S. 177—178. (лат.)
  17. ↑ Грамота Яна Бучацького. — Львів, 1869. — Т. 1. — S. 27-28. (лат.)
  18. ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Т. XIV. — S. 380.
  19. ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Т. 14. — S. 410—411.
  20. ↑ Kurzej M. Kaplica publiczna (kościół) p.w. Zwiastowania p.w. Naiśw. Pannie Marii w Litwinowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2000. — T. 15. — 599 il. — S. 321. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ​ISBN 978-83-89273-49-9​.
  21. ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 42—43.
  22. ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Т. 2. — S. 219—221.
  23. ↑ Rudniki (3), wś, pow. podhajecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 939. (пол.). — S. 939. (пол.)
  24. ↑ Uhnowska (Huhnowska) z Buczackich Anna // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 87. (пол.)
  25. ↑ Buczaccy [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  26. ↑ Ostrów (20) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 70. (пол.) — S. 708. (пол.)
  27. ↑ а б Litwinów (po rus. Łytwyniw) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 350. (пол.) — S. 350—351.
  28. ↑ Niszczycki (początkowo Radzanowski) Andrzej z Niszczyc h. Prawdzic (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 134—135. (пол.)
  29. ↑ Історія села Хриплин. Частина 1. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 14 листопада 2013.
  30. ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — S. 10. (пол.)
  31. ↑ Akta grodzkie i ziemskie…, 1887. — Т. XII. — S. 220.

Джерела ред.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Бучацький_(староста)&oldid=38225706