Z7 Hermann Schoemann
Z7 «Герман Шеман» (нім. Z7 Hermann Schoemann) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу 1934A Кріґсмаріне за часів Другої світової війни.
| Z7 «Герман Шеман» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Однотипний есмінець Z8 «Бруно Гайнеманн» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Ескадрений міноносець типу 1934A | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Третій Рейх
| |
| Належність |  Крігсмаріне
| |
| Первинна вартість | 14,1 млн рейхсмарок | |
| Замовлено | 9 січня 1935 | |
| Закладено | 7 вересня 1935 | |
| Спущено на воду | 16 липня 1936 | |
| Введено в експлуатацію | 9 вересня 1937 | |
| На службі | 1937-1942 | |
| Загибель | 2 травня 1942 року дістав важких пошкоджень у бою з британським крейсером «Единбург» та есмінцем «Форестер» під час атаки на конвой QP 11 у Баренцевому морі. Залишений екіпажем та затоплений Z24 | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці Арктичні конвої | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 2 275 тонн (стандартна) 3 216 тонн (повна) | |
| Довжина | 119 м | |
| Ширина | 11,3 м | |
| Осадка | 4,23 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Wagner 6 × водотрубних котлів Benson | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 69 000 к.с. | |
| Швидкість | 36 вузлів (67 км/год) | |
| Дальність плавання | 1 530 миль (2 830 км) | |
| Автономність плавання | 8 діб | |
| Екіпаж | 325 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 5 (5 × 1) × 127-мм корабельних гармат SKC/34 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів 60 морських мін загородження 2 бомбоскидачі 4 бомбомети 18 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 4 (2 × 2) × 37-мм зенітних гармати SKC/30 6 (6 × 1) × 20-мм зенітних гармат FlaK 30 | |
Есмінець Z7 «Герман Шеман» закладений 7 вересня 1935 року на верфі DeSchiMAG у Бремені, 16 липня 1936 року спущений на воду, а 9 вересня 1937 року введений до складу військово-морських сил Третього Рейху. Корабель брав участь у бойових діях Другої світової війни в атлантичних та арктичних водах, бився біля берегів Європи.
Історія служби ред.
Норвезька кампанія ред.
8 червня 1940 року поблизу берегів Норвегії в ході евакуації у швидкоплинному морському бою з німецькими лінійними кораблями «Шарнгорст» та «Гнейзенау»[Прим. 1], під командуванням віцеадмірала Вільгельма Маршалла, були затоплені британські авіаносець «Глоріос», есмінці «Ардент» і «Акаста», тральщик «Джуніпер». Загинуло 1 612 людей[1][2].
Рейд на Кіркенес та Петсамо ред.
Наприкінці червня 1941 року Крігсмаріне з метою підтримки операцій військ генерала Дітля на лапландському фронті зосередило п'ять есмінців 6-ї флотилії (Z20 «Карл Гальстер», Z7 «Герман Шеман», Z16 «Фрідріх Еккольдт», Z10 «Ганс Лоді» і «Ріхард Бейтцен») у норвезькому порту Кіркенес, надзвичайно зручна відправна точка для рейдів проти радянського узбережжя Арктики[3]. 10 липня, розділені на дві групи, німецькі есмінці провели рейд уздовж узбережжя Кольського півострова: біля Теріберки «Лоді», «Гальстер» і «Бейтцен» атакували невеликий радянський конвой, потопивши патрульний корабель «Пасат» і траулер, а інші два есмінці, дійшовши до Йоканьгі, не знайшли цілей для атаки.
13 липня 1941 року «Герман Шеман» спільно з есмінцями «Ріхард Батцен», «Ганс Лоді», Z16 «Фрідріх Еккольдт» і «Карл Гальстер» потопив у Баренцевому морі радянський сторожовий корабель «Пассат». 24 липня спільно з есмінцями Z16 «Фрідріх Еккольдт», «Карл Гальстер» і «Ріхард Батцен» потопив у Баренцевому морі радянське гідрографічне судно «Меридіан».
Арктичні конвої ред.
1 березня 1942 року 16 суден союзного конвою PQ 12 вийшли з Рейк'явіку у супроводі лінкора «Дюк оф Йорк», лінійного крейсера «Рінаун», важкого крейсера «Кеніа» та дев'яти есмінців, тоді як п'ятнадцять вантажних суден конвою QP 8 вирушили з Мурманська в протилежному напрямку, їх супроводжував легкий крейсер «Найджерія», радянські міноносці «Гремящий» та «Громкий», а також деякими тральщиками та британськими корветами. Величезне зосередження військово-морських сил було виявлено розвідниками Люфтваффе FW 200, і 6 березня лінкор «Тірпіц», який щойно прибув до арктичних вод, у супроводі чотирьох есмінців[Прим. 2] вийшов з Тронгейма[4][5]. Про вихід кораблів противника повідомив британський підводний човен «Сівулф», і адмірал Тові негайно вийшов у море зі Скапа-Флоу з лінкором «Кінг Джордж V», авіаносцем «Вікторіос» і крейсером «Шеффілд». Сувора погода та погана видимість призвели до того, що Тові пропустив перехоплення, тоді як зі свого боку німцям вдалося потопити лише одне торгове судно, що відстало від QP 8.
У другій половині дня 30 квітня німецький підводний човен U-456 серйозно пошкодив британський крейсер «Единбург», який очолював ескорт конвою QP 11, тоді як есмінці Z7 «Герман Шеман», Z24 і Z25 спробували атакувати конвой, потопивши одне судно і пошкодивши друге, перш ніж були відбиті рештою ескорту. Три німецькі есмінці потім попрямували до місця торпедування «Единбурга», який відстав від основних сил та залишився позаду: німці дали крейсеру бій і пошкодили два британські есмінці, що допомагали йому, але «Шеман», у свою чергу, був сильно пошкоджений вогнем британської корабельної артилерії, що врешті-решт призвело до його затоплення Z24 після того, як екіпаж зневіченого есмінця перейшов на інші кораблі.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ Німецьке угруповання включало лінійні кораблі «Шарнгорст» та «Гнейзенау», важкий крейсер «Адмірал Гіппер» та есмінці Z20 «Карл Гальстер», Z10 «Ганс Лоді», Z15 «Ерік Штайнбрінк» та Z7 «Герман Шойманн»
- ↑ Загалом до складу рейдової групи входили: лінкор «Тірпіц», есмінці Z5 «Пауль Якобі», Z7 «Герман Шеман», Z14 «Фрідріх Ін», Z25.
- Джерела
Посилання ред.
- Z7 Hermann Schoemann(англ.)
- Z7 Hermann Schoemann(англ.)
- Z7 HERMANN SCHOEMANN(англ.)
Література ред.
- Erich Gröner, Dieter Jung [Bearb.]: Die Schiffe der deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939—1945 und ihr Verbleib. Bernard & Graefe, Bonn 2000 (9., neu bearb. und erw. Aufl.), ISBN 978-3-7637-6215-6.(нім.)
- Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter (2003). German Destroyers of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-307-1.(англ.)
- Wolfgang Harnack: Zerstörer unter deutscher Flagge: 1934 bis 1945. Koehler, Hamburg, 1997 (3., überarb. Aufl.), ISBN 3-7822-0698-3.(нім.)
- Ulrich Elfrath: Deutsche Zerstörer, 1934—1945. Podzun-Pallas, 1990, ISBN 3-7909-0161-X.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
- Патянин С. В., Морозов М. Э. Немецкие эсминцы Второй мировой. Демоны морских сражений. — Война на море. — Москва: Эксмо, Яуза, 2007 № 10. — 160 с. — ISBN 978-5-699-24368-6