Відкрити головне меню
Конюшина польова
Trifolium arvense - kassiristik Keilas.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Конюшинові (Trifolieae)
Рід: Конюшина (Trifolium)
Вид: Конюшина польова
Біноміальна назва
Trifolium arvense
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Trifolium arvense
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Trifolium arvense
EOL logo.svg EOL: 703386
ITIS logo.svg ITIS: 26221
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 361560

Конюши́на польова́ (Trifolium arvense). Місцеві назви — ко́тики, котки́, котя́чі лапки́, комо́нниця, огіро́чник, поли́ця, сп'юх. Однорічна трав'яниста рослина родини бобових.

Зміст

Ботанічні характеристикиРедагувати

 
Конюшина польова

Стебло тонке, прямовисне, іноді висхідне, одиничне, розгалужене, 10—20 см заввишки. Листки трійчасті, стеблові, нижні рано відмирають. Листочки лінійно-довгасті, дрібнозубчасті, іноді виїмкуваті, до 20 мм завдовжки і до 4 мм завширшки. Квітки дрібні, неправильні, посаджені, блідо-рожеві, у головкуватих суцвіттях. Головки м'яковолохаті, щільні, видовжено-циліндричні, на ніжках, що виходять з пазух листків. Цвіте у травні — вересні.

ПоширенняРедагувати

Трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних ґрунтах по всій території України.

СировинаРедагувати

Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після попереднього в'ялення на сонці, сировину досушують під накриттям або в добре провітрюваному приміщенні. Трава неофіцинальна, містить глікозиди, трифолін, дубильні речовини (до 5%), ефірну олію, вітаміни С і Е, смолисті речовини, незначну кількість алкалоїдів та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використанняРедагувати

В народній медицині рослина проявляє протизапальні, обволікальні, болетамувальні, антисептичні, сечогінні та гіпоглікемічні властивості. Використовують у вигляді настою при кашлі, бронхіті, трахеїті, туберкульозі легенів, гіперацидному гастриті, кривавому поносі, захворюваннях нирок і сечового міхура, цукровому діабеті, головному болі та нервових розладах. Зовнішньо, у вигляді припарок, застосовують як болетамувальний засіб при ломці та для гоїння ран.

Лікарські форми і застосуванняРедагувати

Внутрішньо — настій трави (3 чайні ложку трави на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин) по чверті склянки чотири рази на день, за 20 хвилин до їжі. Зовнішньо — три столові ложки трави загортають у марлю, занурюють в окріп, виймають і прикладають до хворої ділянки тіла.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Лікарські рослин: Енциклопедичний довідник / Відп. Ред. А.М. Гродзінський. – Голов. ред.. УРЕ, –1989. – 544 с.