Відкрити головне меню
Конюшина
329 Trifolium agrarium, Trifolium arvense, Trifolium fragiferum.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Trifolieae
Рід: Конюшина (Trifolium)
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Trifolium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Trifolium
EOL logo.svg EOL: 27877
IPNI: 23722-1
ITIS logo.svg ITIS: 26204
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3898

Конюши́на (Trifolium) — рід одно- чи багаторічних рослин родини Бобових, що налічує від 245 до 300 видів. Представники цього роду відомі також під місцевими назвами конячи́на, горі́шок, горі́шина, комана́, комани́ця, лу́ґер (закарпат.). Конюшини поширені в помірному поясі Європи, Азії та Північної Америки.

ОписРедагувати

Невисокі трав'янисті рослини. Стебла висхідні або прямостоячі, рідше лежачі. Листки трійчасті, рідше складаються з 5-9 листочків, що розміщені пальчасто; прилистки більш або менш зрослися з черешками листків. Квітки зібрані в головчасті, рідше короткокитицеві або зонтикоподібні суцвіття. Чашечка дзвоникувата або більш-менш двогуба, з 5 зубцями. Трубочка з 5, 10 або 20-ма жилками. Віночок неопадний; пелюстки більш-менш зрослі між собою і тичинковою трубкою; 9 тичинок зрослися нитками у трубочку, десята тичинка вільна. Квітка цієї рослини побудована у формі довгої трубочки і хоботок бджоли не дістає до стовпчика, тому вони не можуть запилити її. Запилюють конюшину джмелі. Біб шкірястий, 1-3, рідше 4-6 насінний, замкнений у чашечці, рідше висувається з неї.

Практичне використанняРедагувати

Деякі види використовують як кормові культури та декоративні культури. Листя конюшини люблять кролі, коні, корови та інші домашні тварини. Культивувати рослину почали нещодавно у XVIII ст., проте знали про її цінність і випасали коней ще з часів Київської Руси.

Листки всіх видів конюшини використовують у їжу як салат, а варене як шпинат. На Алтаї, Кавказі у Східному Сибіру листки збирали і сушили про запас. Висушене й потовчене листя додавали в борошно під час випікання житнього хліба.

Молоде зілля конюшини має прісний і солодкуватий присмак та найчастіше використовується як домішка до гострих салатів, для приготування зелених і холодних борщів, юшок, юшкових пюре. Сухе розтерте листя використовують для приготування сирів. На Кавказі молоді нерозпуклі голівки конюшини квасять як капусту та використовують узимку для салатів.

Зілля конюшини містить 14,5% протеїну, 3,5% жирів, 33,9% безазотистих екстрактивних речовин, вітаміни групи В, каротин.[1]

ГалереяРедагувати

ВидиРедагувати

На території України росте близько 10 видів.

ПриміткиРедагувати

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.95

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати