Відкрити головне меню
Молодило гірське
Sempervivum montanum у виданні «Atlas der Alpenflora» Антона Хартінгера 1882 року
Sempervivum montanum у виданні «Atlas der Alpenflora» Антона Хартінгера 1882 року
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина: Товстолисті (Crassulaceae)
Підродина: Sedoideae
Рід: Молодило (Sempervivum)
Вид: Молодило гірське
Біноміальна назва
Sempervivum montanum
L., 1753
Синоніми
Sempervivum debile Schott
Sempervivum monticolum Lamotte
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sempervivum montanum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sempervivum montanum
EOL logo.svg EOL: 5549643
IPNI: 276551-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 1239926
The Plant List: kew-2490066

Молоди́ло гірське́[1][2] (Sempervivum montanum L.; народні назви: пупець гірський, роєвик гірський або роєвник гірський) — сукулентна рослина роду Молодило (Sempervivum) з родини товстолистих (Crassulaceae).

Зміст

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

 
Квітка молодила гірського
 
Молодило гірське в горах Швейцарії
 
Молоді рослиннки молодила гірського притулилися між камінням
 
Sempervivum montanum subsp stiriacum
 
Молодило гірське в Південному Тіролі, Італія

Хамефіт. Багаторічна, утворююча столони рослина. Стебла 7-18 см заввишки, густоопушені. Має тонкі повзучі кореневища. Утворює кущ з числених вегетативних і генеративних особин, які формуються в пазухах розеткового листя. Монокарпічні розетки зірчастої форми 1-3 см у діаметрі мають характерний запах смоли, утворені м'ясистими, сукулентними, загостреноеліптичними супротивно розташованими темно-зеленими листками з пурпуровим кінчиком. Густе залозисте опушення присутнє на обох сторонах листків, по краях яких розташовані довгі війчасті волоски. Квітконосні стебла заввишки 5-8 см, несуть на кінцях 3-10 відносно великих квіткок (до 3,5 см у діаметрі), розташованих в щитковидному суцвітті. Віночок утворений 10-15, м'якими, пурпурно-фіолетовими, вузьколанцетними пелюстками з темними прожилками. Плід — багатолистянка, насінини дрібні, 0,6 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні. Розмножується переважно вегетативно.

ЕкологіяРедагувати

Росте на кам'янистих субстратах, які іноді нещільно задерновані лучними ділянками в угрупованнях союзів Juncion trifidae, Festucion pictae та порядку Androsacetalia vandelii. Більшість популяцій розташована на висоті 1400–1900 м над рівнем моря. Натомість, нетипова низинна прикарпатська популяція заселяє кам'янистий берег річки на висоті 300 м над рівнем моря. Ксеромезофіт.

ПоширенняРедагувати

Південно-середньоєвропейський альпійський вид. Зустрічається в субальпійському і альпійському поясах гір Європи. Має ізольовані популяції в Піренеях, на острові Корсика, в Альпах, Апеннінах і Карпатах. Росте в Австрії, Франції, Італії, Польщі, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швейцарії і Україні.

В Україні зустрічається у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях. Росте в Бескидах (гора Пікуй), на Чорногорі (гори Менчул, Бребенескул, Піп Іван) і в Мармароських горах (гора Піп Іван Мармароський), а також на Прикарпатті (околиці селища Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області). Рослини, що поширені у Карпатах деякі систематики виділяють в окремий підвид — молодило гірське карпатське (Sempervivum montanum subsp. carpaticum).

Чисельність в Україні та охоронні заходиРедагувати

Площа більшості популяцій в Україні є невеликою — по 100–300 м². Рослини утворюють куртини різної щільності, в яких переважають вегетативні розетки. Чисельність рослин не перевищує 500. Відносно численою є лише мармароська популяція на горі Піп Іван, яка займає площу понад 1 га та налічує кілька тисяч генеративних особин.

В минулому чисельність популяцій зменшувалася, а на окремих територіях вид взагалі зник, як наприклад на горі Говерла в Чорногорі. Після надання місцям зростання статусу охоронних територій, стан популяцій став стабільним.

Вид занесений до Червоної книги України, де має природоохоронний статус «Рідкісний».

Охороняється у Мармароському масиві Карпатського біосферного заповідника, в Карпатському національному природному парку і ландшафтному заказнику «Пікуй». Заборонено збирання рослин та використання для декоративних оздоблень.

Вирощують у ботанічних садах: Національному ім. М. М. Гришка НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка.

Господарське та комерційне значенняРедагувати

Вид має декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне значення.

СистематикаРедагувати

Дуже варіабельний вид молодила. Легко утворює гібриди в природі з Sempervivum arachnoideum, Sempervivum grandiflorum, Sempervivum nevadense, Sempervivum tectorum і Sempervivum wulfenii, а в культурі ще і з багатьма іншими видами роду.

Утримання в культуріРедагувати

Вирощують в кам'янистому, ледь кислому субстраті на яскравому сонці. В період росту — полив рясний, взимку і восени помірний. Витривала рослина, не боїться морозів, тому з успіхом вирощується на відкритому повітрі, як в горщиках, так і просто в ґрунті, на кам'них огорожах або в рокаріях.

Розмножується дочірніми розетками, що утворюються на столонах в основі рослини.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Визначник рослин Українських Карпат. — Київ: Наукова думка, 1977–436 с.
  • Малиновський К. А. Рослинність високогір'я Українських Карпат.- Київ: Наук. думка, 1980. — 278 с.
  • Флора УРСР, 1953

ПосиланняРедагувати