Верба гостролиста
Верба́ гостролиста (Salix acutifolia) — дводомна рослина родини вербових. Інші назви: червона шелюга́, червоний верболіз, краснотал.
| Верба гостролиста | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Вербові (Salicaceae) |
| Рід: | Верба (Salix) |
| Вид: | Верба гостролиста (S. acutifolia)
|
| Біноміальна назва | |
| Salix acutifolia | |
Біологічний опис
ред.
Дерево або кущ до 5 м заввишки. Кора червона або жовта. Листки цілісні, чергові, ланцетні, видовжено-загострені, залозисто-пилчасті, голі, зверху зелені, знизу — сизуваті, 6-15 см завдовжки. Квітки одностатеві, в сидячих, яйцюватих, товстих сріблястоволосистих сережках до 3,5 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у березні — квітні, задовго до появи листя. Дає бджолам дуже ранній взяток.[1]
Поширення
ред..jpg)
Поширена у Фінляндії, Литві, Білорусі, Україні, європейській частині Росії, на Північному Кавказі і в Західному Сибіру.
В Україні
ред.Росте майже по всій Україні (крім Карпат і Криму) по берегах річок і водойм, на прирічкових піщаних терасах. Культивують як декоративну рослину. Також як фітомеліоративна культура, незамінна у степовому лісорозведенні при облісненні голих пісків і створенні захисних насаджень навколо водойм.
Хімічний склад
ред.Кора Верби гостролистої містить дубильні речовини (близько 12 %), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5-3 %).
Фармакологічні властивості і використання
ред.Відвар кори Верби гостролистої має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижувальні, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, застудних хворобах, малярії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечоводу, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах.[2]
Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.[2]
Лікарські форми і застосування
ред.Внутрішньо — відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день; настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4-5 разів на день; порошок кори по 0,5-1 г на ніч.[2]
Зовнішньо — настій для ванн (1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі; міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн.[2]
Заготівля і зберігання
ред.Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3-4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини виходить 33 % .
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 63.
- ↑ а б в г Гродзінський А.М.; Лебеда А.П.; Джуренко Н.І.; Ісайкіна О.П. (1992). Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник.
Джерела
ред.- Верба гостролиста: інформація на сайті GRIN
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання
ред.- Верба гостролиста // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 80. — ISBN 5-88500-055-7.