Вікіпедія

Тонконіг однорічний

вид рослин
(Перенаправлено з Poa annua)

Тонконіг однорічний[1][2] (Poa annua L.) — вид рослин з роду тонконіг (Poa) родини тонконогових (Poaceae).

Тонконіг однорічний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Тонконіг (Poa)
Вид:
Тонконіг однорічний (P. annua)
Біноміальна назва
Poa annua
Форми, варитети

Poa annua f. picta (Beck) Maire
Poa annua var. rigidula (Schur) Asch. & Graebn.

Синоніми

Aira pumila Pursh
Catabrosa pumila (Pursh) Roem. & Schult.
Ochlopoa annua (L.) H.Scholz
Poa aestivalis J.Presl
Poa algida Trin.
Poa bipollicaris Hochst.
Poa hansiana Nees
Poa hohenackeri Trin.
Poa humilis Lej.
Poa meyenii Nees & Meyen
Poa ovalis Tineo
Poa pratensis var. hohenackeri (Trin.) Griseb.
Poa puberula Steud.
Poa royleana Nees ex Steud.
Poa variegata Haller f.

Загальна біоморфологічна характеристика ред.

 
Ілюстрація водяного різака у книзі Отто Вільгельма Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz» 1885, Gera, Germany
 
Волоть тонконога однорічного
 
Коріння тонконога однорічного
 
Насіння тонконога однорічного
 
Тонконіг однорічний на атолі Мідвей

Однорічна, дворічна, рідше багаторічна рослина. Утворює невеликі пухкі дерновинки з корінням. Коренева система — мичкувата. Стебло 5–35 см заввишки, висхідне, а в перезволожених місцях полегле. Листові пластинки 0,5–4 мм завширшки. Піхви голі і гладкі. Язичок 1–3 мм завдовжки. Суцвіття волотисте, під час цвітіння розлоге, пірамідальне. Волоть до 7 см завдовжки, відносно малоколоскова з гладкими гілочками, розташованими у вузлах по 1–2. Колоски 3–6 мм завдовжки, 3–7 квіткові, з тупими колосковими лусками. Нижня колоскова луска з 1 жилкою, верхня з 3 жилками. Нижня квіткова луска з 5 жилками, по кілю і крайовим жилкам зазвичай опушена довгими волосками. Калус завжди голий. Довжина пиляків не перевищує 1 мм. Цвіте у травні–вересні, плодоносить у червні–жовтні. Плід — плівчаста зернівка. Форма — човниково-тригранна, безоста, загострена доверху. Колір — зеленувато-сірий чи світло-коричневий. Розмір — довжина 2,5–3,5, ширина 0,75, товщина 0,75–1 мм. Маса 1000 зернівок — 0,25–0,5 г. Максимальна плодючість — до 1100 зернівок, Глибина проростання — не більше 3–4 см. Життєздатність у ґрунті — 3,5 роки. Період спокою — відсутній, літні сходи перезимовують.

Число хромосом — 2n = 28.

Поширення ред.

Ця рослина-космополіт є дуже поширеною і часто трапляється по всій зоні помірного клімату обох півкуль, а також в тропічних високогірних районах. Ймовірне походження Європа. Основні місця зростання розташовані в Європі, Азії, на заході центральної частини Північної Америки, в Південній Америці, Західній, Центральній і Південній Африці, на Азорських островах, в Австралії. Тонконіг однорічний помічений на західних схилах Антарктичного півострова поряд з чотирма дослідницькими станціями, куди його насіння потрапило на одязі і чоботах дослідників. Ця трава вже колонізувала декілька антарктичних островів, де вона стала панівним видом рослинності[3].

Екологія ред.

Вид невимогливий до ґрунтів, мешкає як на небагатих, так і досить багатих ґрунтах. Зустрічається на надлишково алювіальних ґрунтах. Зростає по прирічкових пісках і галечниках, як рудеральна рослина, рясно росте в місцях інтенсивного випасу худоби і витоптування, на вологих і сирих луках. Росте на городах, полях, парах, у садах, біля доріг, по берегах водойм.

Господарське значення ред.

Рудерально-сегетальний бур'ян. Звичайний засмічувач в посівах овочевих сільськогосподарських культур. На полях з хорошими родючими ґрунтами може сильно розростатися. Заходи боротьби: агротехнічні заходи та хімічна прополка.

Цей вид в деяких місцях також культивується. Добра кормова рослина на багаторічних пасовищах. Може використовуватися для влаштування газонів, але легко поширюється на сусідні ділянки.

Систематика ред.

В деяких сучасних наукових джерелах Poa annua розглядається як синонім Ochlopoa annua (L.) H.Scholz[4]

Примітки ред.

  1. ↑ [[https://web.archive.org/web/20160403043415/http://econtsh.astra.in.ua/system.php Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
  2. ↑ Poa annua // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ В Антарктиду вторгаются чуждые виды флоры и фауны // Русская служба BBC, 6 березня 2012 (рос.)
  4. ↑ Poa annua в базі даних «Euro + Med PlantBase» — інформаційному ресурсі для Євро-середземноморського розмаїття рослин [Архівовано 7 листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Див. також ред.

Література ред.

  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 2. Poaceae (Gramineae). Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1990, 361 стр. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Ботанический атлас. Ред. Шишкин Б. К. М.-Л .: Издательство сельскохозяйственной литературы и плакатов, 1963. С. 311.
  • Губанов И. А., Киселева К. В., Новиков В. С., Тихомиров В. Н. Иллюстрированный определитель растений Средней России. — М. : Т-во научных изданий КМК, 2002. — Т. 1. — С. 526. — ISBN 5-87317-128-9.
  • Маевский П. Ф. Флора Средней полосы европейской части СССР. Под ред. Б. К. Шишкина. М.-Л.: Гос. изд-во с.-х. лит., 1954. 912 с.
  • Раменский Л. Г., Цаценкин И. А., Чижиков О. Н., Антипин Н. А. Экологическая оценка кормовых угодий по растительному покрову. Москва: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1956. С. 359.
  • Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. Санкт-Петербург: ВИР, 1998. 344 с.
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Allan, H. H. B. et al. 1961-. Flora of New Zealand. (англ.)
  • CIBA-GEIGY, Basel, Switzerland. Documenta CIBA-GEIGY (Grass weeds 1. 1980, 2. 1981; Monocot weeds 3. 1982; Dicot weeds 1. 1988) (англ.)
  • Chwedorzewska, K. J. 2008. Poa annua in Antarctic: searching for the source of introduction. Polar Biol. 31:263-268. (англ.)
  • Davidse, G. et al., eds. 1994. Flora mesoamericana. (англ.)
  • Edgar, E. 1986. Poa L. in New Zealand. New Zealand J. Bot. 24:456. (англ.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Gange, A. C. et al. 1999. Can arbuscular mycorrhizal fungi be used to control the undesirable grass Poa annua on golf courses? J. Appl. Ecol. 36:909-919. (англ.)
  • Giraldo-Cañas, D. 2011. Catálogo de la familia Poaceae en Colombia. Darwiniana 49:139-247. (ісп.)
  • Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (англ.)
  • Hansen, A. & P. Sunding. 1993. Flora of Macaronesia: checklist of vascular plants, ed. 4. Sommerfeltia vol. 17. (англ.)
  • Holm, L. et al. 1979. A geographical atlas of world weeds. (англ.)
  • Holm, L. et al. 1997. World weeds: natural histories and distribution. (англ.)
  • Huff, D. R. 2000. This is not your father's bluegrass. A century of microevolution expedites development of greens-quality Poa annua. Diversity 16:29-30. (англ.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (англ.)
  • Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
  • International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. (англ.)
  • Jahandiez, E. & R. Maire. 1931–1941. Catalogue des plantes du Maroc. (фр.)
  • Koyama, T. 1987. Grasses of Japan and its neighboring regions. (англ.)
  • Lee, Y. N. 1997. Flora of Korea. (англ.)
  • Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). (англ.)
  • Randall, R. P. 2007. The introduced flora of Australia and its weed status. (англ.)
  • Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (англ.)
  • Seed Regulatory and Testing Division, Agricultural Marketing Service, U.S.D.A. State noxious-weed seed requirements recognized in the administration of the Federal Seed Act (updated annually). (англ.)
  • Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:511. (англ.)
  • Tovar, Ó. 1993. Las gramíneas (Poaceae) del Perú. Ruizia 13:127. (ісп.)
  • Townsend, C. C. & E. Guest. 1966-. Flora of Iraq. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-380. (англ.)
  • Villaseñor, J. L. & F. J. Espinoza-Garcia. 2004. The alien flowering plants of Mexico. Diversity & Distrib. 10:113-123. (англ.)
  • Walker, E. 1976. Flora of Okinawa and the southern Ryukyu Islands. (англ.)
  • Wu Zheng-yi & P. H. Raven et al., eds. 1994-. Flora of China (English edition). (англ.)
  • Zon, A. P. M. van der. 1992. Graminées du Cameroun. (англ.)

Джерела ред.

  • Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азійської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)) . Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 08.11.2014.
  • Лунева Н. Н. Сорные растения. Poa annua L. - Мятлик однолетний [Луньова Н. Н. Бур'яни. Poa annua L. - Тонконіг однорічний.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)) . Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 08.11.2014.
  • Мятлик (POA) Сем. Злаки (Мятликовые) [Тонконіг (POA) Род. Злаки (Тонконогові)]. «Энциклопедия декоративных садовых растений» ((рос.)) . Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 09.11.2014.
  • Zhu Guanghua (朱光华), Liu Liang (刘亮); Robert J. Soreng, Marina V. Olonova. POA Linnaeus, Sp. Pl. 1: 67. 1753. 早熟禾属 zao shu he shu // Flora of China 22: 257–309. 2006 (PDF). eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2022. Процитовано 08.11.2014.
  • W. D. Clayton, M. Vorontsova, K. T. Harman & H. Williamson. GrassBase - The Online World Grass Flora — Poa annua. kew.org ((англ.)) . Royal Botanic Gardens, Kew. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 10.11.2014.
  • Petr Krása. Poa annua L. – lipnice roční / lipnica ročná. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 08.11.2014.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тонконіг_однорічний&oldid=41055539