General Atomics GNAT

GNAT-750 — американський безпілотний літальний апарат (БпЛА) повітряної розвідки. Первинний варіант апарата був розроблений і виготовлений компанією Leading Systems Incorporated (LSI) (Ірвайн, штат Каліфорнія, США), як версія БпЛА «Amber I». Перший політ «Amber I» відбувся влітку 1989 року. У цей час компанія LSI переживала серйозні фінансові труднощі, і після банкрутства 1990 року всі її активи були викуплені компанією General Atomics, яка продовжила модернізацію БпЛА під назвою «GNAT-750». General Atomics GNAT-750 став першим безпілотним літальним апаратом, яким можна було керувати через супутниковий зв'язок.

General Atomics GNAT-750
I-GNAT ER в небі над Іраком, 2004
Тип	безпілотний літальний апарат повітряної розвідки
Розробник	Leading Systems Incorporated
Виробник	General Atomics
Головний конструктор	Абрахам Карем
Перший політ	жовтень 1989
Початок експлуатації	початок 1990-х років
Основні експлуатанти	Центральне розвідувальне управління США Повітряні сили Туреччини
Базова модель	Amber = GNAT-750
Варіанти	GNAT-750-45, GNAT-BT, I-GNAT, I-GNAT ER, Altus
General Atomics GNAT у Вікісховищі

Силует «GNAT-750» у трьох видах

Історія створення

1984 року Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA) (англ. Defense Advanced Research Projects Agency) Міністерства оборони США уклало контракт на суму 40 мільйонів доларів США з компанією Leading Systems Incorporated на створення БпЛА під назвою «Amber («бурштин»), який мав використовуватися для фоторозвідки, радіоелектронної розвідки або як крилата ракета. Армія США, ВМС і Корпус морської піхоти США, ЦРУ були зацікавлені в такому БпЛА. DARPA зрештою передало контроль за його створенням ВМС, які бачили в ньому потенційно корисну систему для загоризонтної підтримки ударних сил флоту.

«Amber», розроблений командою під керівництвом власника компанії Абрахама Карема, колишнього головного конструктора Повітряних сил Ізраїлю, був завдовжки 4,6 метра, з розмахом крил 8,54 метра, важив 335 кілограмів і приводився в дію виготовленим компанією чотирициліндровим поршневим двигуном з рідинним охолодженням потужністю 49 кВт (65 к.с.) зі штовхальним пропелером позаду перевернутого V-подібниого хвоста, який захищав пропелер під час зльоту та приземлення. Крило було встановлено на короткому пілоні над фюзеляжем. Версія крилатої ракети «Amber» відкидала крило перед пікіруванням на ціль. Корпус був виготовлений з пластику й композитних матеріалів, переважно кевлару, мав висувну триколісну стійку шасі. Тривалість польоту становила не менше 38 годин. Початковий контракт передбачав три прототипи крилатих ракет «Basic Amber» А-45 і три прототипи розвідувальних безпілотників В-45. Перші польоти відбулися в листопаді 1986 року, з тривалими польотами наступного року. До того часу програма «Amber» була секретною, але 1987 року були оприлюднені подробиці цієї роботи.

Програма «Amber» була лише однією з низки різних американських програм зі створення БпЛА. Щоб не розпорошувати кошти Конгрес США 1987 року розпорядився консолідувати програми БпЛА, заморозивши фінансування до червня 1988 року, коли було створено централізований Об'єднаний програмний офіс для розробки БПЛА. LSI витримала консолідацію, створивши розвідувальний БПЛА «Amber I», який здійснив перший політ у жовтні 1989 року. До 1990 року компанією було збудовано сім БпЛА цього типу. Проте, у зв'язку зі скороченням фінансування 1990 року програму «Amber» припинили, оскільки вона не мала сильної підтримки ще й тому, що Карем, хоч і був компетентним конструктором, мав різкий і шорсткий характер, який тільки шкодив його справі. LSI збанкрутувала і всі її активи 1990 року були викуплені компанією General Atomics, яка спочатку спеціалізувалася на ядерних технологіях, а пізніше диверсифікувалася в кількох інших напрямках. General Atomics продовжила модернізацію «Amber» у потужнішу версію під назвою «GNAT-750», що 1993 року переросло у контракт з урядом Туреччини на низку безпілотників.

Етимологія назви

Назва БпЛА «GNAT» — це абревіатура від назви компанії (GeNeral ATomics). Рівночасно, англійське слово «gnat» означає — «комар», що асоціюється з малими розмірами БпЛА. Друга частина назви «750» відповідає відстані в міліметрах від переднього до заднього ребра крила біля кореня крила.

Конструкція

«GNAT-750» має традиційну аеродинамічну схему з однобалковим фюзеляжем і заднім розташуванням штовхального повітряного гвинта. Хвостове оперення — перевернуте V-подібне. За конструкцією подібний до свого попередника «Amber», з тією різницею, що його крило розташовується не на пілоні над фюзеляжем, а в нижній частині фюзеляжу за схемою низькоплана. «GNAT-750» був легшим, хоч і дещо більшим за «Amber», і міг переносити більший корисний вантаж. Літак був оснащений двоциліндровим двотактним роторно-клапанним двигуном «Rotax 582» потужністю 48 кВт, розташованим у хвостовій частині фюзеляжу. Пізніше двигун «Rotax 582» було замінено на потужніший чотиритактний двигун з водяним охолодженням «Rotax 912», потужністю 64 кВт. Літак міг летіти в оперативну зону на відстань до 2000 кілометрів і залишатися там протягом 12 годин, перш ніж повернутися на базу.

Однією з проблем «GNAT-750», як і інших безпілотних літальних апаратів, була його вразливість до негоди. Для будь-якого БПЛА, розгорнутого в польових умовах, необхідно було забезпечувати захист делікатної внутрішньої електроніки від пилу та вологи, особливо в морському кліматі. Захист особового складу, авіоніки та зони технічного обслуговування — це важливі фактори, які слід враховувати при плануванні розгорнутих операцій. Переносні ангари для технічного обслуговування особливо важливі для підтримки чистоти та сухості робочих місць для техніків БПЛА.

Версії

З досвіду використання «GNAT-750» ЦРУ компанія продовжувала удосконалювати апарат. На базі «GNAT-750» була створена модель «GNAT-750-45», оснащена додатковим радіолокатором бічного огляду Northrop Grumman Lynx, лазерним далекоміром, покращеними датчиками радіоелектронної розвідки, тепловізійними датчиками, радаром із синтезованою апертурою високої роздільної здатності. Досвід, отриманий при створенні «GNAT-750-45», був використаний General Atomics Aeronautical Systems (GA-ASI) — дочірньою компанією «General Atomics» у створенні БпЛА наступного покоління «RQ-1 Predator».

GA-ASI також побудувала «GNAT-BT», набагато менший і дешевший літальний апарат з тією ж системою керування, що й «GNAT-750», для навчання операторів, не ризикуючи більшим робочим БпЛА та його корисним навантаженням.

На рубежі 1997—1998 років GA-ASI створила БпЛА «I-GNAT» (І — Improved — «поліпшений»), модернізовану й потужнішу версію вихідної моделі «GNAT-750», яка забезпечувала триваліший політ, більшу вантажність, менші витрати на технічне обслуговування й питому вартість польоту. «I-Gnat» використовував фюзеляж «RQ-1 Predator» без купола в передній частині. Розроблений спочатку для тактичного спостереження на висоті до 7620 метрів, «I-GNAT» був оснащений чотиритактним двигуном «Rotax 914» з турбонаддуванням потужністю 78,3 кВт, щоб збільшило робочу висоту до 9140 метрів і ресурс роботи до 48 годин. Порівняно з «GNAT-750» він мав більші розміри (довжина 6,32 м, розмах крил 12,86 м), більшу швидкість — 296 км/год, краще програмне забезпечення для планування місій, кріплення для зброї на п'яти зовнішніх точках підвіски (одна під фюзеляжем, чотири під крилами). Варіанти «I-GNAT» з турбонаддуванням були поставлені клієнтам як у США, так і за кордоном. Інша версія «I-GNAT ER» (ER — Extended Performance) отримала удосконалену систему розпізнавання.

NASA замовило й отримало похідну від «GNAT-750» модель під назвою «Altus» для дослідження на великій висоті. «Altus» був подібний за силуетом на «GNAT-750», але мав інший фюзеляж завдовжки 7,2 метра, розмах крил 16,9 метрів і злітну масу 725 кілограмів, двигун Rotax 912 з одноступеневим турбонаддуванням. Він міг доставляти корисне навантаження 150 кілограмів на висоту до 14 кілометрів з тривалістю польоту до 24 годин. 1996 року «Altus» провів 26 годин на висоті 6100 метрів, а 1999 року — чотири години на висоті 16 800 метрів після того, як його оснастили двигуном з двоступеневою системою турбонаддування, оновивши до конфігурації «Altus II».

Технічні характеристики модифікацій GNAT

Параметри	GNAT-750	I-GNAT
Довжина, м	5,33	6,32
Розмах крил, м	10,76	12,86
Маса, кг	Макс: 510	Макс: 700
Швидкість, км/год	259	296
Стеля, м	7620	9140
Дальність, км	2780
Тривалість польоту, год	48
Поршневий двигун	Rotax 582	Rotax 914
Потужність, кВт	48,5	78,3

Застосування

Американська розвідка (ЦРУ) розпочала використовувати безпілотні літаки-розвідники «GNAT-750» на початку 1990-х років в Іраку та Афганістані, зокрема для пошуку та розпізнавання терористів. 1993 року Туреччина вирішила придбати «GNAT», завдяки досвіду використання ЦРУ з турецької території для контролю північних районів Іраку, а також для підтримки діяльності турецьких сил у боротьбі проти курдських сепаратистів. Повітряні сили Туреччини використовували 6 «GNAT-750» і 16 «I-Gnat ER» для розвідки й коригування артилерії.

У період розпаду комуністичних держав Східної Європи на Балканах спалахнула кривава громадянська війна в Югославії. Уряд США хотів отримувати розвідувальні дані, щоб погасити ці проблемні конфлікти в регіоні. Небо над Балканами було сильно захищене інтегрованою системою протиповітряної оборони, включаючи зенітні ракетні комплекси С-75 і 2К12. Серйозна загроза з боку ЗРК для пілотованих літальних апаратів унеможливлювала їх проліт над територіями конфлікту. Це створювало істотні прогалини в розвідувальній інформації й ускладнювало оцінку реальної ситуації. Тодішній директор ЦРУ Джеймс Вулсі доручив, щоб протягом 90 днів була модифікована та розгорнута наявна безпілотна платформа. Після швидкого дослідження ринку було обрано «GNAT-750», насамперед, через його ефективність та меншу вартість порівняно з іншими доступними на той час безпілотними літаками. Крім того, він міг летіти на низьких висотах з малою швидкістю, що практично унеможливлювало його відстеження радарами ППО. З компанією General Atomics був укладений контракт на виготовлення «GNAT-750», модифікованих, зокрема, системою передачі даних повітря-повітря, яка б розширювала радіус взаємодії з наземною станцією управління (англ. Ground Control Station). Через жорсткі терміни проведення модифікації та тестування БпЛА програма зіткнулася з низкою технічних труднощів. Так, один літак розбився під час випробувань, коли програмне забезпечення, розроблене лише для наземних випробувань, було випадково залишено встановленим у бортовому комп'ютері перед запланованим польотним випробуванням. Коли ланка управління на мить була втрачена в польоті, програмне забезпечення повідомило літаку, що він знаходиться на землі, і вимкнуло двигун у польоті, що призвело до втрати літака. Літак було швидко замінено іншим доступним серійним літаком, і програму випробувань вдалося продовжити з мінімальною затримкою. Виникли також і бюрократичні проблеми внаслідок суперечки між цивільними й військовими щодо того, хто має виконувати програму.

Зрештою, на початку 1994 року після подолання технічних і бюрократичних проблем ЦРУ відправило підрозділ, оснащений модифікованим «GNAT-750-45», до Албанії для спостереження за подіями в колишній Югославії. Оскільки радіус передачі даних «GNAT-750-45» був обмежений, дані з нього передавалися на пілотований літак-ретранслятор RG-8 (Schweitzer SGM 2-37). Ретрансляційна антена на «GNAT-750-45» була розміщена в краплеподібному куполі на фюзеляжі. Успіх був обмежений необхідністю передавати дані з БпЛА через пілотований літак-ретранслятор RG-8, який міг залишатися на позиції лише близько двох годин поспіль: три чверті тривалості польоту літака-ретранслятора витрачалося на підліт і повернення. У той час як «GNAT-750-45» міг перебувати у повітрі до 30 годин. Незважаючи на технічні проблеми, несприятливі погодні умови та гористий рельєф оперативних зон, операція все ж була визнана успішною, оскільки апарат повертався на базу, передавши критично важливі розвідувальні дані.

Пізніше 1994 року програму розгорнуто в Хорватії із використанням придбаних ЦРУ додатковими «GNAT-750-45», оснащеними покращеним устаткуванням (датчиками радіоелектронної розвідки, радаром високої роздільної здатності та іншими приладами), що забезпечило успішне виконання програми. Тепер стало можливим здійснювати набагато довші місії. До парку «GNAT-750-45» було додано більше літаків, які згодом перейшли на патрулювання на різних ділянках бойових дій на Балканах для моніторингу авіабаз, окопів, складів постачання та пересування військ. У Боснії вони виконували розвідувальну місію також для командування SFOR. За балканський період використання лише один «GNAT-750-45» був втрачений з технічної причини — через блокування паливопроводу в одному з літаків.

Користувачі

 Туреччина

• Повітряні сили Туреччини: використовували 6 «GNAT-750» і 16 «I-GNAT ER».

 США

• Центральне розвідувальне управління США: використовувало «GNAT-750-45» на Балканах.

Див. також

• MQ-1 Predator
• General Atomics MQ-1C Gray Eagle
• General Atomics MQ-9 Reaper

Посилання

• General Atomics Gnat
• GENERAL ATOMICS GNAT-750
• General Atomics Aeronautical Systems, Inc. (GA-ASI)[1]

Джерела

• Gruszczyński, Jerzy. Bezpilotowce państw zachodnich. Stany Zjednoczone // Nowa Technika Wojskowa. — 2002. — Т. 10 (15 липня). — С. 24-26/43-48. — ISSN 1230-1655.
• Stephen P. Howard. Special operations forces fnd unmanned aerial vehicles: sooner or later?. — School of advanced airpower studies. Air university. — Maxwell air force base, Alabama, June 1995. — 60 p.
• Greg Goebel. General Atomics Predator & Reaper. — February 10, 2022. — Vol. 1.3.0. — 91 p.