Відкрити головне меню
Me-109 — приклад аеродинамічної схеми низькоплана

Низькоплан  — літак (моноплан), крило в якому проходить через нижню половину фюзеляжу. Багато моделей лінійних цивільних повітряних суден — низькоплани, наприклад Ту-154, Іл-62, Іл-86, A320, хоча є й протилежні приклади: Ан-148, Ан-24, ATR 72 — високоплани.

Переваги низького розташування крилаРедагувати

  • При аварійній посадці з невипущеним шасі удар сприймається в основному конструкцією крила, що захищає пасажирів і екіпаж.
  • При посадці на воду паливні баки-кесони і фюзеляж забезпечують плавучість літака (крило служить понтоном). Приклад: посадка Аеробуса на Гудзон (2009)
  • Стійки шасі вдається зробити короткими, і, як наслідок, більш міцними і легкими; спрощується його прибирання і випуск.
  • Добре впливає близькість землі (екранний ефект) на злітно-посадкові характеристики.
  • Через розташування двигунів на крилі спрощується доступ до них, що робить зручним технічне обслуговування двигунів при експлуатації.
  • Планер літака легший порівняно з високопланом і середньопланом.

Недоліки низького розташування крилаРедагувати

  • Створюється диффузорний ефект (підвищується опір) у місці стику фюзеляжу і задньої кромки крила.
  • Підвищується ймовірність торкання крилом при посадці.
  • Знижується поперечна стійкість літака.
  • Низьке розташування двигунів (у разі розташування їх під крилом): підвищується ймовірність потрапляння сторонніх предметів у двигун, підвищені вимоги до якості злітно-посадкової смуги.

Див. такожРедагувати