Відкрити головне меню
Переправа на понтоні вояк 25-ї ОПБр під час навчань

Понтон (рос. понтон; англ. pontoon, caisson, нім. Ponton m) — плавзасіб

  • 1) Плоскодонне судно чи пліт для утримання на плаву важких сталевих структур при їхньому буксируванні на місце складання. Служить для підтримки на воді тягарів (кранів, копрів і т п.). Або є опорою наплавних мостів. Понтон призначений для формування причальної лінії на базах-стоянках. Оскільки конструктивно понтон є несамохідним плавзасобом з позитивною плавучістю — може використовуватися як плавуча підстава для різноманітних плавучих конструкцій в морської або річкової галузі, наприклад — плавдок, плавкран, причальна споруда, плавресторани, плавготель тощо. У XVII–XIX століттях понтон розглядався як плавконструкція для формування переправ, а службовець при понтонах — іменувався понтонер (словник Даля). Типовим варіантом найпростішого понтона є дві пов'язані між собою порожнисті закупорені бочки.

РізновидиРедагувати

Понтон — основа кесона — основа кесона чи стабілізуючої колони напівзануреного бурового устатковання, що може наповнюватися для регулювання плавучості баластом або використовуватися для збереження промивної води чи палива.

Понтон опори самопідіймальної морської основи — циліндричне пристосу-вання, загострене на одному кінці, приєднане до підошви кожної ферми опорного блока самопідіймального бурового устатковання, загострений кінець понтона опори проникає в морське дно і сприяє стабілізації устатковання протягом усього періоду буріння.

Понтон резервуарний — плаваючий екран, що забезпечує відділення продукту, який зберігається в резервуарі, від газового простору резервуара. Використовується для зменшення втрат нафти та нафтопродуктів від випаровування (так званих великих і малих «дихань» і зворотного «видиху») із резервуарів зі стаціонарним покриттям. Ефективність застосування понтонів залежить від коефіцієнта оборотності резервуара.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати