Пирійник
Пирій[1], пирі́йник[2][3][4] (Elymus) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини тонконогових. Рід містить ≈ 200 видів і поширений у Євразії, Північній і Південній Америках, Північній Африці й Ефіопії.
| Пирійник | |
|---|---|
_(14803062823).jpg)
| |
| Ботанічна ілюстрація типового виду Elymus sibiricus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Надтриба: | Triticodae |
| Триба: | Triticeae |
| Рід: | Elymus L., 1753 |
| Типовий вид | |
| Elymus sibiricus (пирій сибірський) | |
| Види | |
|
понад 200, див. список видів роду пирійник | |
 Вікісховище: Elymus
| |
Ботанічний опис
ред..jpg)
Дерновинні, рідко короткокореневищні багаторічники 15–150(200) см заввишки. Стебла зазвичай прямостоячі з розставленими вузлами. Суцвіття — прямі або більш-менш пониклі, зазвичай лінійні колосся 4–18(30) см завдовжки з віссю, що не розпадається в плодах
Поширення
ред.Рід поширений в помірних зонах обох півкуль.
Господарське значення та застосування
ред.Деякі види пирійника використовуються в сільському господарстві: Elymus caninus, Elymus dahuricus, Elymus hoffmannii, Elymus nutans, Elymus sibiricus, Elymus trachycaulus, Elymus virginicus входять до складу фуражних трав в Росії, Північному Китаї і Північній Америці. У боротьбі з ерозією ґрунтів використовують Elymus dahuricus, Elymus hystrix, Elymus macrourus, Elymus villosus (Цвелев, 1976; Некратова, 2007; Okito, 2008; Knüpffer, 2009).
Види
ред.Рід нараховує понад 200 видів (докладніше див. список видів роду пирійник).
Систематика
ред.Близьким до роду Elymus (Пирійник) є рід Elytrigia (Пирій) Деякі автори об'єднують ці два рода.[5] У «Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин» Юрія Кобіва назва Elytrigia є синонімом роду Elymus (пирій). Також у цьому словнику пирій є однією з назв роду Agropyron Gaertner (житняк).[6] Однак на думку інших авторів між таксонами Elytrigia і Elymus більше відмінностей ніж між таксонами Elytrigia і Agropyron, які є окремими родами у авторів, які об'єднують перші два роди в один.[5] У своїй монографії «Злаки України» (1977) Юрій Прокудін для флори України приводить лише три роди з триби Triticeae: Agropyron, Elytrigia та Leymus, інші зведені до синонімів. За останнім зведенням судинних рослин України[7] триба Triticeae у флорі України представлена 5 родами і 36 видами:
- Agropyron — дев'ять видів,
- Elymus — чотири види,
- Leymus — чотири види,
- Elytrigia — 18 видів,
- Psathyrostachys — 1 вид.
Наразі всі перераховані роди більшістю науковців визнані самостійними, вони повністю різняться не тільки за своїми анотомо-морфологічними особливостями та екологією, але й за походженням, хоча деякі види відносять то до одного, то до іншого роду.[8]
Багато видів Elymus мають великий ареал і характеризуються високою морфологічною мінливістю. Для видів роду Elymus характерна не завжди однозначна синоніміка, застосовувана при описі вариететів, підвидів та видів роду дослідниками різних країн. Багато проблем систематики і таксономії пирійніків обумовлені тим, що серед видів роду часто відбувається міжвидова гібридизація.
Примітки
ред.- ↑ Elymus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ [[Балалаєва Олена Юріївна|Балалаєва О. Ю.]], [[Вакулик Ірина Іванівна|Вакулик І. І.]] Латинська мова та основи біологічної термінології: Навчальний посібник. — К.: 2010. — 324 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2016. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ І. І. Моцний, І. С. Петрова, Г. О. Чеботар, С. В. Чеботар. Вплив [[хромосома|хромосоми]] [[Elymus sibiricus]] на агрономічні ознаки у дисомно-доповненої лінії [[озимі культури|озимої]] [[м'яка пшениця|м'якої пшениці]] // ISSN 2077—1746. Вісник ОНУ. Біологія. 2015. Т. 20, вип. 1(36) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ І. І. Моцний, І. С. Петрова, С. В. Чеботар. Успадкування та ефекти доповненої хромосоми St геному Elymus sibiricus з чужинними ознаками від амфіплоїда Elytricum fertile // ISSN 2219—3782. Фактори експериментальної еволюції організмів. 2016. Том 18
- ↑ а б [[Цвельов Микола Миколайович|Цвелев Н. Н.]], [[Пробатова Ніна Сергіївна|Пробатова Н. С.]] Роды Elymus L., Elytrigia Desv., Agropyron Gaertn., Psathyrostachys Nevski и Leymus Hochst. (Poaceae: Triticeae) во флоре России // Комаровские чтения. — Владивосток. 2010. Выпуск 57. С. 5-102 (рос.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017.
- ↑ Пирій // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular plants of Ukraine: A nomenclatural checklist. Kiev, 1999. — XXIV + 346 pp.
- ↑ Губарь Л. М. Роди Agropyron Gaertn., Elymus L., Elytrigia Desv., Leymus Hochst і Psathyrostachys Nevski (Poaceae) Флори України.
Посилання
ред.- Добрякова К. С. Молекулярно-филогенетическое исследование видов Elymus L. Флоры России (рос.)
- Elymus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
- Elymus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)
- Elymus на сайті «The Plant List» (англ.)
- Колосняк, или Пырейник (Elymus) сем. Злаки // Энциклопедия декоративных садовых растений (рос.)
Література
ред.- Цвелев Н. Н. Злаки СССР. Ленинград: Наука, Ленинградское отделение, 1976. 788 с. (рос.)
- Цвелев Н. Н. Elymus L. // Растения Центральной Азии. Л., — 1968, вып. 4. — С. 210—223. (рос.)
- Цвелев Н. Н. О роде Elymus L. (Poaceae) в России // Бот. журн. — 2008. –Т. 93, № 10. — С. 1587—1596. (рос.)
- Пешкова Г. А. Elymus L. — Пырейник // Флора Центральной Сибири. — Новосибирск, 1979. — Т. 1. — С. 130—135. (рос.)
- Агафонов А. В. Дифференциация рода Elymus L. (Triticeae: Poaceae) вазиатской части России с позиций таксономической генетики // Сибирский ботанический журнал. — 2007. — Т. 2, вып. 1. — С. 5-15. (рос.)
- Невский С. А. Род Колосняк — Elymus L.; Род Вострец — Aneurolepidium Nevski // Флора СССР. — Т. 2. — М.; Л.: Изд-во АН СССР. — 1934. — С. 694—711. (рос.)
- Chen S. L., Zhu G. H. Elymus L. // Wu Z.Y., Raven P. H. (Eds.) Flora of China (Poaceae). Beijing, St. Louis. — 2006. — Vol. 22. — P. 400—429. (англ.)
- Dewey D. R. Historical and current taxonomic perspectives of Agropyron, Elymus and related genera // — Crop Sci. — 1983. — Vol. — P. 637—642. (англ.)
- Dizkirici A., Kaya Z., Cabi E., Dogan M. Phylogenetic relationships of Elymus L. and related genera (Poaceae: Triticeae Dumort.) based on the nuclear ribosomal internal transcribed spacer sequences // Turkish Journal of Botany. — 2010. — Vol. 3, № 6. — P. 467—478. (англ.)
- Fan X., Sha L. N., Dong Z. Z., Zhang H. Q. et al. Phylogenetic relationshipsand Y genome origin in Elymus L. sensu lato (Triticeae; Poaceae) based on single-copy nuclear Acc1 and Pgk1 gene sequences // Molecular phylogenetics and evolution. — 2013. — Vol. 69. — P. 919—928. (англ.)