9С18
9С18 «Купол» (за класифікацією НАТО «Tube Arm») — радянська та російська станція виявлення та цілевказівки ЗРК 9К37 «Бук».
| 9С18 | |
|---|---|
 Станція виявлення цілей 9С18М1-2 комплексу «Бук-М1-2» на виставці МАКС-2005 | |
| Тип | Самохідна станція виявлення цілей |
| Походження |
 СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1983 — т. ч. |
| Оператори |
 Росія Україна |
| Війни | Російське вторгнення в Україну (2022) |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
СРСР Росія НДІВП, НЗіК[ru] |
| Виготовлення | 1982 — т. ч. |
| Виготовлена кількість |
понад 1700 одиниць |
| Варіанти | 9С18М1 |
| Характеристики | |
| Вага | 35 т |
| Довжина | 9 590 мм |
| Ширина | 3 250 мм |
| Висота | 3 250 мм (8 020 мм у робочому положенні) |
| Екіпаж | 3 особи |
|
| |
| Двигун | 710 к.с. |
| Дорожній просвіт | 450 мм |
Операційна дальність |
500 км |
| Швидкість | 65 км/год |
| Прохідність |
35° (підйом) 1,5 м (рів) 1 м (брід) |
|
| |
9С18 у Вікісховищі | |
Опис конструкції ред.
Станція виявлення та цілевказівки 9С18 «Купол» розроблялася в Науково-дослідному інституті вимірювальних приладів[ru] (НДІВП) МРП під керівництвом головного конструктора А. П. Ветошко (потім — Ю. П. Щєкотова).
9С18 «Купол» є трикоординатною когерентно-імпульсною станцією виявлення та цілевказівки для передачі інформації про повітряну обстановку на командний пункт 9С470 ЗРК 9К37 «Бук». Станція працює в сантиметровому діапазоні радіохвиль.
Можливе сканування двох типів — електронне та механічне. Електронне сканування проводиться променем по підвищенню 30°, 40° і 55°. Механічне сканування здійснюється обертанням антени за азимутом. Обертається антена за допомогою гідроприводу, електропривід використовувався як допоміжний. Станція виявлення та цілевказівки 9С18 здатна виявляти і розпізнавати повітряні об'єкти на відстані до 110—120 км, дальність розпізнавання цілей, що низько летять (до 30 м) становить до 45 км.[1] Залежно від встановленого сектора огляду та наявності перешкод темп огляду станції становить: при секторному огляді в 30° — 2,5-4,5 с, при круговому — 4,5-18 с. За один період огляду 9С18 передає до 75 міток по телекодової лінії на командний пункт 9С470.[2]
Складові ред.
У складі станції виявлення та цілевказівки 9С18 «Купол» є антенний пост, який складається з[2][3]:
- відбивача у формі усіченого параболічного[ru] профілю
- опромінювача[en] у формі хвилеводної лінії, який забезпечує електронне сканування в площині підвищення
- передавального пристрою (потужність до 4,5 кВт)
- приймального пристрою (коефіцієнт шуму[en] не більше 8)
- поворотного пристрою
- пристрою приведення антени у похідне положення
- інших систем.
Базова модифікація призначена для роботи із ЗРК 9К37 «Бук». Як ходова частина використовується модифіковане шасі станції наведення ракет 1С32[ru] зенітного ракетного комплексу 2К11 «Круг», створене на базі САУ СУ-100П[ru]. Використання цього шасі обумовлювалося тим, що спочатку 9С18 «Купол» була окремою від ЗРК 9К37 «Бук» розробкою і мала виконувати роль РЛС виявлення дивізійної ланки протиповітряної оборони сухопутних військ.[3].
Характеристики[3] ред.
- Маса: не більше 28,5 т: Екіпаж: 3 особи: Час переведення станції в бойове положення: не більше 5 хв: Перемикання з чергового режиму в бойовий: не більше 20 с: Дальність виявлення та розпізнавання повітряних цілей: до 110—120 км (45 км при висоті польоту 30 м): Сканування простору
- по підвищенням: електронне (у секторі 30° або 40°)
- за азимутом: механічне (кругове або в заданому секторі) обертанням антени (за допомогою електроприводу або гідроприводу): Темп огляду простору
- при круговому огляді: від 4,5 до 18 с
- при огляді в секторі 30°: від 2,5 до 4,5 с (75 позначок за період огляду 4,5 с)
- Середньоквадратичні помилки вимірювання координат цілей
- за азимутом та за підвищенням: не більше 20'
- за дальністю: не більше 130 м
- Роздільна здатність
- за дальністю: не гірше 300 м
- за азимутом і за підвищенням: 4°
- Система захисту від перешкод
- прицільних: перебудова опорної частоти від імпульсу до імпульсу
- відповідних: така як і у випадку прицільних, а також бланкування інтервалів дальності каналом автозйому
- несинхронних імпульсних: зміна нахилу ЛЧМ та бланкування ділянок дальності: Дальність виявлення літака-винищувача при постановці шумових загороджувальних перешкод (самоприкриття та зовнішнього прикриття): не менше 50 км: Ймовірність проведення цілей на фоні місцевих предметів і в пасивних перешкодах — не нижче 0,5.
Станція виявлення та цілевказівки 9C18 має:
- схему селекції рухомих цілей з автокомпенсацією швидкості вітру
- програмну перебудову опорної частоти за 1,3 с, переходу на кругову поляризацію зондувальних сигналів або режим переривчастого випромінювання (мерехтіння) для захисту від протирадіолокаційних ракет.[2]
Машини на базі ред.
- 9С18М1, 9С18М1-1 — модифіковані версії для ЗРК 9К37М1 «Бук-М1». Створена на базі гусеничного шасі, аналогічного іншим машинам зі складу 9К37М1. За класифікацією ГБТУ шасі має позначення «Об'єкт 567М» (рос. Объект 567М) (ГМ-567М). Основною відмінністю, крім нового шасі, є наявність плоскої фазованої антеної решітки.[4]
- 9С18М1-2 — модифікація станції виявлення та цілевказівки 9С18М1 для використання в ЗРК 9К37М1-2 «Бук-М1-2».
- 9С18М1-2ЭК — розроблявся експортний варіант для ЗРК «Урал» на базі колісного напівпричепа ЧМЗАП[ru].
- 9С117 — станція виявлення та цілевказівки «Купол-М2» ЗРК 9К317 «Бук-М2» (ЗРК «Урал»). Серійно не вироблялася.
- 9С18М1-3 — модифікація станції виявлення та цілевказівки 9С18М1-2 для використання в ЗРК 9К37М2 «Бук-М2Э».
- 9С18М1-3ЭК — експортна модифікація на базі колісного шасі МЗКТ для використання в ЗРК 9К37М2 «Бук-М2ЭК».
Бойове застосування ред.
Російське вторгнення в Україну ред.
Бійці Сил спеціальних операцій Збройних сил України під час російського вторгнення в Україну захопили трофейний 9С18 «Купол».[5]
Примітки ред.
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 242
- ↑ а б в Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 243
- ↑ а б в Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 244
- ↑ Василий Н. Я., Гуринович А. Л., Зенитные ракетные комплексы, стр. 247
- ↑ Редакція Авто24 (10 червня 2022). Яку трофейну техніку ЗСУ захопили у рашистів: інфографіка. auto.24tv.ua. 24 Канал. Процитовано 10 серпня 2022.
Література ред.
- Василий Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Белорусский дом печати, 2001. — С. 242—244,247. — 11000 прим.
Посилання ред.
- Мытищинский машиностроительный завод. Гусеничные машина для монтажа боевых средств зенитно-ракетного комплексов «БУК-М1-2», «БУК-М2» (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 12 вересня 2011.