Оборонно-промисловий комплекс Росії

Оборонно-промисловий комплекс Росії (ОПК Росії) — військово-промисловий комплекс (ВПК) Росії як сукупність науково-дослідних, випробувальних організацій[1] та виробничих підприємств, що виконують розробку, виробництво, зберігання, постановку на озброєння військової та спеціальної техніки, спорядження, боєприпасів тощо переважно для збройних сил Росії та інших державних силових структур, а також експорту[en].

Винищувач Су-27 перед заводом Уфимського моторобудівного виробничого об'єднання

У 2007 році обсяг реалізації ОПК Росії склав 18,6 млрд дол. США, з них 11,6 млрд дол. США припадало на державне замовлення, 7 млрд дол. США — на експорт[2]; частка Росії на світовому ринку озброєнь становить 25 % (на 2016 рік).

В оборонній промисловості Росії працюють близько 2,5-3 млн осіб.[3]

Дозвіл на постачання озброєння на експорт у країні надає діюча при Міністерстві оборони Росії Федеральна служба з військово-технічного співробітництва[en] (ФСВТС).

Історія ред.

1990-ті роки ред.

У 1990-х роках держоборонзамовлення різко скоротилося, багато оборонних підприємств було переорієнтовано на випуск цивільної продукції.

2000-ті роки ред.

У квітні 2000 року було підписано указ президента Росії Володимира Путіна, згідно з яким державний посередник у сфері військово-технічного співробітництва компанія «Российские технологии» була включена до складу іншого посередника — компанії «Промекспорт». Це був перший крок до об'єднання державних посередників у сфері військово-технічного співробітництва.[4]

23 жовтня 2000 року Путін підписав указ, який зняв обмеження, що забороняли передачу понад 10 % акцій державних підприємств ОПК в управління головним фірмам холдингів. Зняття цих обмежень дозволило уряду розпочати утворення концернів у сфері ОПК.[4]

4 листопада 2000 року Путін підписав указ про об'єднання двох посередників у сфері військово-технічного співробітництва — компаній «Промекспорт» та «Росвооружение». У результаті було створено єдиний посередник — компанія «Рособоронекспорт[en]». Керівника «Росвооружение» А. Огарьова було знято з посади. Колишній заступник директора «Промекспорт» Андрій Бельянінов[en] був призначений головою «Рособоронекспорту», колишній керівник «Промекспорту» Сергій Чемезов — заступником генерального директора «Рособоронекспорту». Чемезов і Бельянінов були колишніми товаришами по службі Путіна з Першого головного управління КДБ СРСР.[4]

1 грудня 2000 року Путін підписав указ, згідно з яким був утворений Комітет Російської Федерації з військово-технічного співробітництва з іноземними державами (КВТС) — федеральний орган виконавчої влади з регулювання та контролю за експортом озброєнь. Керівником КВТС було призначено Михайла Дмитрієва[ru]. Кураторство з боку держави за військово-технічним співробітництвом було передано від підлеглого голові уряду Михайлу Касьянову Мінпромнауки Росії[ru] до Міноборони, що безпосередньо підпорядковано президентові Росії Путіну.[4]

17 жовтня 2001 року Путін відправив у відставку главу Мінпромнауки Росії[ru] А. Дондукова. Натомість на посаду міністра був призначений віце-прем'єр Ілля Клебанов[en].[4]

29 жовтня 2001 року Путін підписав указ, згідно з яким було утворено авіаційну холдингову компанію «Сухой», що повністю перебуває у державній власності. Пізніше до АХК «Сухой» було передано великі пакети акцій ДКБ Сухого, НВК «Іркут» та ТАНТК імені Берієва. Також згідно з указом було акціоновано Комсомольське-на-Амурі авіавиробниче об'єднання та Новосибірське авіавиробниче об'єднання[en] з передачею більшої частини їх акцій в АХК «Сухой».[4]

У листопаді 2001 року в ході засідання комісії з питань військово-технічного співробітництва Путін зажадав упорядкувати сферу післяпродажного обслуговування російської військової техніки та постачання запасних частин.[4]

23 квітня 2002 року Путін підписав указ, згідно з яким було утворено холдинг на базі концерну «Антей» та НВО «Алмаз». У холдинг було включено кілька десятків російських підприємств, які розробляють та виробляють системи ППО та ПРО. Холдингу були передані основні підприємства, що належали до цього групі «Оборонні системи[en]».[4]

У квітні 2003 року президент Росії Путін заявив, що останнім часом було вжито низку заходів щодо оптимізації системи військово-технічного співробітництва. Зокрема, було вдосконалено нормативно-правову базу. Крім того, стала ефективнішою координація дій влади у сфері військово-технічного співробітництва, завдяки чому вдалося зняти надмірні відомчі бар'єри та підвищити результативність.[5] Того ж місяця Путін призначив Олександра Бурутіна[en] своїм радником з питань військово-технічної політики. У відання Бурутіна потрапили сфери державного оборонного замовлення, військово-технічного співробітництва та реформи ВПК.[4]

У 2004 році КВТС був реорганізований у Федеральну службу з військово-технічного співробітництва при міністерстві оборони Росії, а Держкомоборонзамовлення — у Федеральну службу з оборонного замовлення при Міністерстві оборони Росії.[4]

У 2006 році було затверджено російську державну програму розвитку озброєнь на 2007—2015 роки[ru], яка передбачає закупівлю та розробку бойової техніки (військово-транспортної авіації, космічних засобів, автотранспорту, бронетехніки, ПРО та ППО, суден та підводних човнів) для армії Росії. На фінансування цієї програми загалом за час її дії мало бути виділено 4,9 трлн рублів.

У 2006 році було утворено Військово-промислову комісію[en] при уряді Росії. На комісію було покладено завдання щодо реалізації державної військово-промислової політики та питання військово-технічного забезпечення оборони країни, правоохоронної діяльності та безпеки держави.

1 березня 2007 року указом президента Росії Путіна єдиним державним посередником у військово-технічній співпраці став «експорту[en]», а виробники озброєнь втратили право експорту кінцевої продукції.[6]

11 вересня 2007 року перший віце-прем'єр С. Б. Іванов повідомив, що ОПК Росії переходить на укладання довгострокових (терміном більше 3 років) контрактів. Раніше контракти укладалися на один рік. Це нововведення було повʼязане з переходом Росії на трирічний держбюджет[en].

Із 1 січня 2008 року за рішенням Військово-промислової комісії[en] всі закупівлі для збройних сил здійснюються через Федерального агентства з постачання озброєнь, військової, спеціальної техніки та матеріальних засобів[ru] (ФСВТС).

У 2009 році Росія близько 6 млрд рублів виділила у вигляді субсидій на поточне кредитування підприємств ОПК, 60 млрд рублів — у вигляді внесків до статутних капіталів підприємств. За той же рік було видано 76 млрд державних гарантій для цих підприємств.[7]. Загальний обсяг державної підтримки підприємств ОПК за 2009—2010 роки становив близько 220 млрд рублів.[8]

Почалося серійне виробництво ПЗРК «Ігла-С» (2004 рік), ударного вертольота Мі-35М (2005 рік), бойового вертольота Ка-52 (2008 рік).

Прийнято на озброєння шахтний варіант МБР «Тополь-М» (2000 рік), танк Т-90А (2005 рік), ОТРК «Іскандер-М» (2006 рік), мобільний варіант МБР «Тополь-М», ЗРК С-400 (2007 рік), корвет проєкту 20380[en] (2008 рік), МБР «Ярс» (2009 рік).

Почалися постачання до Збройних сил Росії фронтових бомбардувальників Су-34 (2006 рік), навчально-бойових літаків Як-130 (2009 рік).

2010-ті роки ред.

На початку 2011 року було в основному завершено структурну реформу ОПК. До нової структури увійшли 50 інтегрованих структур, на які припадає 60 % продукції ОПК.[9]

У 2012 році оборонну промисловість було об'єднано у п'ять холдингів (напр., НВО «Прибор»[ru] повинен був відповідати за патронні заводи).[10]

Почалося серійне виробництво ПЗРК «Верба» (2011 рік), військово-транспортного літака Іл-76МД-90А (2014 рік).

Прийняті на озброєння ракетний комплекс «Бастіон», БПЛА «Орлан-10» (2010 рік), крилата ракета Х-101, авіаційна ракета Х-38, ЗРК «Тор-М2У», ЗРГК «Панцирь-С1», комплекс РЕБ «Красуха-4» (2012 рік), бронетранспортер БТР-82А, АПЧ проєкту «Борей» (2013 рік), фронтовий бомбардувальник Су-34, ПТРК «Штурм-СМ», АПЧ проєкту «Ясень[en]» (2014 рік), фрегат проєкту 11356 (2016 рік).

Почалися постачання до Збройних сил Росії винищувачів Су-35С і Су-30СМ (2012 рік). Здійснив перший політ перспективний винищувач Су-57 (2010 рік).

У жовтні 2016 року оголошено про завершення робіт із створення винищувача покоління 4++ МіГ-35; на початку 2017 року розпочалися випробування у повітрі та пройшла офіційна презентація МіГ-35.

2020-ті роки ред.

У 2022 році, у звʼязку з російським вторгненням в Україну, США запровадили економічні санкції проти оборонно-промислового комплексу Росії[11]:

  Попри те, що ми надалі застосовуємо жорсткі фінансові санкції проти РФ та її ключових фінансових установ, наступний етап нашої роботи полягатиме в тому, щоби розвалити російську військову машину, шматок за шматком, руйнуючи їхній ВПК та ланцюги його поставок.  

— Воллі Адеємо, заступник Міністра фінансів США, [12]

Зокрема, під санкції США потрапила російська корпорація «Тактичне ракетне озброєння» (КТРО), яка є головним виробником зброї для російської армії.[13]

Через запровадження рекордної кількості санкцій проти Росії, оборонно-промисловий комплекс Росії зазнав труднощів із виробництвом високоточних керованих боєприпасів.[14] Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко, вважає, що через санкції Росія не зможе виробляти сучасне озброєння, зокрема гіперзвукові авіаційні ракетні комплекси «Кинджал».[15]


Центри оборонного виробництва ред.

Виробництво ядерної зброї ред.

Ракетно-космічна промисловість ред.

Авіаційна промисловість ред.

  • Ростов-на-Дону;
  • Саратов;
  • Нижній Новгород;
  • Казань;
  • Ульяновськ;

На кінець 2010-х у загальносвітовому виробництві ударних гелікоптерів Росія займала друге місце (29 % ринку; перше місце у США — 62 %).[16].

Бронетанкова промисловість ред.

Двигунобудування ред.

Підприємства ред.

 
Центральна прохідна ММВП «Салют»[en] на просп. Будьонного у Москві

Російські компанії ОПК: «Ростех», Оборонпром, Моторостроітєль[ru], Уралвагонзавод, Іжевський машинобудівний завод, Мотовиліхинські заводи, Нижегородський машинобудівний завод[en], Воткінський завод тв інші.

Компанія Виторг
від реалізації,
млн руб.
Рік
звітності
ВАТ «Концерн ППО „Алмаз-Антей“», зокрема: 127432 2011[17]
       ДКБ «Новатор»[en] 8538.1 2009
ВАТ «Об'єднана авіабудівна корпорація»[en], зокрема: 114000 2009
      ВАТ «АХК „Сухой“» 49100 2009
      ВАТ «НВК „Іркут“» 36806,7 2009
      АТ «РСК „МіГ“» 56000 2015
ВАТ «Об'єднана двигунобудівна корпорація»[en], зокрема: 72347 2009
      ВАТ «Уфімське моторобудівне ВО» 20014 2009
      ВАТ «НВО Сатурн» 15779 2007[18]
ВАТ «Вертолоти Росії» 57674,1 2009
ВАТ НВК «Уралвагонзавод ім. Дзержинського» 36272,4 2009
ВАТ «Корпорація „Тактичне ракетне озброєння“»[en] 31367.5 2009
ВАТ ВО «Севмашпідприємство» 21160,8 2009
ВАТ «Корпорація „Аерокосмічне обладнання“» 20966 2007[18]
ФДУП «ММПП Салют»[en] 16513.2 2009
ФДУП «КБ приладобудування» 12680 2007[18]
ПАТ СЗ «Північна верф»[en] 10719,5 2009
Група «Мотовиліхинські заводи» 8200 2009
ВАТ «Курганський машинобудівний завод»[en] 4855 2009
ВАТ "ВО "УОМЗ""[en] 3828,5 2009

Техніка, що випускається та проєктується ред.

Назва Фото Тип Статус Розробники Виробники Вироблено Примітки
Ракетні комплекси
Ярс   МБР Серійне виробництво МІТ[en] Воткінський завод >90 -
Сармат МБР Випробування ДРЦ Макєєва[en] Красмаш[en] - -
Іскандер-М   ОТРК Серійне виробництво >100 -
Калібр   Крилата ракета Серійне виробництво Новатор[en] Новатор[en] - -
Циркон Крилата ракета Випробування НВО машинобудування[en] - -
С-400   ЗРК Серійне виробництво Алмаз-Антей - -
С-500 ЗРК Розробка Алмаз-Антей - -
С-350   ЗРК Державні випробування Алмаз - -
Бук-М3 ЗРК Виробництво НДІП[en] - -
Панцирь-С   ЗРГК Серійне виробництво КБП - -
Верба   ПЗРК Серійне виробництво КБМ[en] - -
Бал   БПРК Серійне виробництво КБМ[ru] - -
Бастион   БПРК Виробництво НВО машинобудування[en] - -
Хризантема-С   ПТРК Серійне виробництво КБМ[en] - -
Літаки
Су-30СМ   Важкий винищувач Серійне виробництво ДКБ Сухого ІАЗ >100 Експлуатанти: Росія, Білорусь, Казахстан.
Су-30М2   Важкий винищувач Серійне виробництво КнААЗ >10 -
Су-30МК   Важкий винищувач Серійне виробництво ДКБ Сухого КнААЗ - Основні експлуатанти: Індія, Китай, Алжир, В'єтнам, Венесуела, Малайзія.
Су-35   Важкий винищувач Серійне виробництво ДКБ Сухого КнААЗ >70 Експлуатанти: Росія, Китай.
Су-57   Важкий винищувач Льотні випробування ДКБ Сухого КнААЗ - -
МіГ-29СМТ   Легкий винищувач Виробництво РСК «МіГ» >10 -
МіГ-35 Легкий винищувач Льотні випробування Луховіцький авіабудівний завод ім. П. А. Вороніна - -
МіГ-41 Винищувач-перехоплювач Розробка РСК «МіГ» - -
Су-34   Фронтовий бомбардувальник Серійне виробництво ДКБ Сухого НАЗ[en] >100 Прийнятий на озброєння ВПС Росії 20.03.2014.
Ту-160М2 Стратегічний бомбардувальник Розробка КАЗ - -
ПАК ДА Стратегічний бомбардувальник Розробка Туполєв - -
Як-130   Навчально-бойовий літак Серійне виробництво ДКБ ім. Яковлєва ІАЗ >130 Експлуатанти: Росія, Алжир, Бангладеш, Білорусь, М'янма.
Як-152   Навчально-тренувальний літак Льотні випробування «Іркут» ІАЗ - -
СР-10[en]   Навчально-тренувальний літак Льотні випробування - -
Іл-76МД-90А   Військово-транспортний літак Серійне виробництво АК ім. Іллюшина Авіастар-СП[en] - -
Іл-276   Середній військово-транспортний літак Розробка Авіастар-СП[en] - -
Іл-112В   Легкий військово-транспортний літак Складання першого зразка АК ім. Іллюшина ВАЛТ - -
ПАК ТА Транспортний літак Розробка - -
Іл-78М-90А Літак-заправник Льотні випробування ДКБ Іллюшина Авіастар-СП[en] - -
А-100 Літак ДРЛС Льотні випробування 1 -
Вертольоти
Мі-28Н   Ударний вертоліт Серійне виробництво Завод ім. Міля Роствертол - Основні експлуатанти: Росія, Ірак.
Ка-52   Ударний вертоліт Серійне виробництво ДКБ Камова Прогресс[ru] - Експлуатується в Росії, здійснюється велике замовлення на постачання до Єгипту.
СБВ Ударний вертоліт Розробка «Вертольоти Росії» - -
Мі-35М   Транспортно-бойовий вертоліт Серійне виробництво ДКБ Міля Роствертол >120 Основні експлуатанти: Росія, Азербайджан, Ірак, Бразилія, Венесуела, Індонезія.
Мі-26   Важкий транспортний вертоліт Серійне виробництво Завод ім. Міля Роствертол - -
Мі-38   Середній вертоліт Серійне виробництво ДКБ Міля КВЗ - Сертифицирован в декабре 2015 года.
Мі-8   Багатоцільовий вертоліт Серійне виробництво КВЗ, У-УАЗ[en] - -
Ка-226   Багатоцільовий вертоліт Серійне виробництво Камов КумАВП[ru] - -
Безпілотні літальні апарати
Орлан-10 БПЛА Виробництво СТЦ - -
Тахіон БПЛА Виробництво - -
ZALA БПЛА Виробництво - -
Дозор-600[ru] БПЛА Розробка Транзас[ru] - -
Альтаір БПЛА Льотні випробування - -
Оріон БПЛА Льотні випробування - -
Танки
Т-90   Основний танк Серійне виробництво Уралвагонзавод >300 -
Т-14   Основний танк Військові випробування Уралвагонзавод - -
Бойові машини піхоти
БМП-3   БМП Серійне виробництво Курганмашзавод[en] - -
Т-15   Важка БМП Випробування Уралвагонзавод - -
Об'єкт 695   БМП Розробка Тракторні заводи[en] Курганмашзавод - -
Бумеранг   БМП Випробування АМЗ[en] - -
Бойові машини десанту
БМД-4М   БМД Серійне виробництво ВТЗ - -
Бронетранспортери
БТР-82А   БТР Серійне виробництво АМЗ[en] - -
БТР-МДМ   БТР Серійне виробництво КМЗ[en] - -
Об'єкт 693   БТР Розробка Тракторні заводи[en] Курганмашзавод[en] - -
Самохідні артилерійські установки
Мста-С   САУ Серійне виробництво Уралтрансмаш - -
Коаліція-СВ   САУ Випробування - -
Надводні кораблі
Лідер[en]   Есмінець Розробка СПКБ[en] - -
Проєкт 11356   Фрегат Виробництво СПКБ[en] Янтарь[en] 3 -
Проєкт 22350   Фрегат Виробництво СПКБ[en] Сєвєрний верф[en] - -
Проєкт 20380[en]   Корвет Виробництво Алмаз Сєвєрний верф[en], АСЗ 5 -
Проєкт 20385[en] Корвет Виробництво Алмаз Сєвєрний верф[en] - -
Проєкт 20386[en] Корвет Виробництво Алмаз Сєвєрний верф[en] - -
Буян-М   МРК Серійне виробництво ЗПКБ Зеленодольський завод[en] 5 -
Каракурт МРК Виробництво Алмаз Пелла[ru], Зеленодольський завод[en], Море (окупований Крим) - -
Грачонок[en]   Бойовий катер Серійне виробництво Вимпел[en] Зеленодольський завод[en], Вимпел[en] 16 -
Проєкт 23550[en] Патрульний корабель Виробництво КДНЦ[en] Пелла[ru] - -
Проєкт 22160   Патрульний корабель Виробництво Зеленодольський завод[en] Зеленодольський завод[en] - -
Раптор   Патрульний катер Виробництво Пелла[ru] - -
Проєкт 11711   Десантний корабель Виробництво НПКБ[ru] Янтарь[en] - -
Проєкт 23900[en] Десантний корабель Розробка НПКБ[ru] Залів (окупований Крим) - -
Александрит[en]   Тральщик Серійне виробництво СНСЗ[en] - -
Підводні човни
Борей-А ПЧАРБ Виробництво Рубін Севмаш - -
Ясень-М[en] ПЧАРК Виробництво Малахіт Севмаш - -
Варшавянка   ДЕПЧ[ru] Серійне виробництво Адміралтейські верфі >20 -
Лада[en]   ДЕПЧ[ru] Виробництво Рубін Адміралтейські верфі - -
Хаскі[en] АПЧ Розробка Малахіт - -
Калина[en] ДЕПЧ[ru] Розробка Рубін - -

Реалізація продукції ред.

Держоборонзамовлення ред.

На початку 1990-х років держоборонзамовлення було різко скорочено, що призвело до різкого погіршення становища багатьох підприємств ОПК, платежі за поставлену за держзамовленням продукцію у ці роки часто затримувалися. У 1996 році держоборонзамовлення було профінансовано приблизно на 50 %, у 1997 році — на 21 %.

У 2000 році в рамках держоборонзамовлення на закупівлю військової техніки було виділено 46 млрд рублів, у 2001 році — 57 млрд рублів, у 2002 році — 79 млрд рублів, у 2003 році — 111 млрд рублів, у 2004 році — близько 136 млрд рублів (4,7 млрд дол. США)[4], зрівнявшись за обсягом із постачанням озброєнь на експорт[en].

Із 2005 року держоборонзамовлення збільшувалося на третину щороку.

Наприкінці 2009 року російський ОПК поставив Ракетним військам стратегічного призначення Росії перший бойовий підрозділ рухомих ракетних комплексів РС-24 «Ярс», оснащених головними частинами, що розділяються.[8].

Обсяги державних закупівель нової військової техніки на 2010 рік планувалися в розмірі 375 млрд рублів.[19] За 2010 рік у російські війська було поставлено 20 тис. одиниць озброєння та військової техніки, у тому числі 27 балістичних ракет стратегічного призначення, 34 стратегічні крилаті ракети, 6 космічних апаратів, 21 літак, 37 вертольотів, 19 ЗРК, 61 танк, 325 бойові броньовані машини.[8]

Було прийнято Державну програму[ru] озброєнь на період 2011—2020 років, на реалізацію якої передбачено понад 19 трлн рублів.[8]

Експорт ред.

 
Будівля НВО «Сатурн»

Частка Росії на світовому ринку озброєнь становить 25 % (на 2016 рік) і поступається лише частці США (33 %).[20]

У 2004 році Росія експортувала озброєння до 57 країн, у 2005 році — до 61 країни, у 2006 році — до 64 країн.[21] У 2009 році Росія мала військово-технічне співробітництво із понад 80 державами світу і здійснювала постачання продукції військового призначення до 62 країн.[22].

Росія має багатомільярдні контракти на постачання озброєнь та продукції подвійного призначення з Індією[en][23][24][25][26], Венесуелою[27], Китаєм[25][28], В'єтнамом[29][30], Алжиром[25], Кувейтом[31], Грецією[32], Іраном[33], Бразилією[34], Єгиптом[en], Сирією, Малайзією, Індонезією.

У 2019 році найбільшими партнерами традиційно були Китай, Індія та Єгипет і з'явився новий партнер, який уперше увійшов до п'ятірки головних покупців російської військової техніки — Туреччина (їй було поставлено перший полковий комплект С-400).[35] На 2021 рік найбільшим імпортером російської оборонної продукції стала Чехія (683 млн дол. США), а також Алжир (603 млн дол. США) та Китай (488 млн дол. США).[36]

У військово-технічному співробітництві практично відбувся відхід від розрахунків у доларах[en] і розрахунки зараз відбуваються значною частиною національних валютах, насамперед у рублях.[35]

Приблизно 45 % поставок — це авіатехніка, майже третина припадає на техніку ППО та близько 15 % — на сухопутну техніку. Решту становить техніка для військово-морських сил та інша продукция[35] (у 2006 році на частку постачання для ВПС припадало 50 % обсягу експорту, для ВМС — 27 %, для сухопутних військ — 11 %, для ППО — 9 %).[21]

За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, частка постачання бойових літаків за період 2005—2009 років становила для Росії 40 % від загального обсягу експорту[37], за даними Рособоронекспорта[en] ця частка становить приблизно 50 % від обсягу всіх продажів російського озброєння.[38]

Обсяги постачання ред.

У 1995—2001 роках щорічний експорт російського озброєння становив близько 3 млрд дол. США.[39] Потім він почав зростати, досягши 4,8 млрд дол. США у 2002 році.[5]:

  • у 2003 році — 5,0 млрд дол. США[4],
  • у 2004 році — понад 5,5 млрд дол. США[39][21].
  • у 2005 році — 6,1 млрд дол. США[40].
  • у 2006 році — 6,4 млрд дол. США[39][21].
  • у 2007 році — 7 млрд дол. США
  • у 2009 році — понад 8,8 млрд дол. США (260 млрд рублів)[41].
  • у 2011 році — близько 12 млрд дол. США[42]
  • у 2018 році — 13,7 млрд дол. США[43][44]
  • у 2019 році — 15,2 млрд дол. США[45][44]
  • у 2020 році — 11,48 млрд дол. США (зниження на 15,6 %)[36]; за підсумками року — 15,6 млрд дол. США[46]

Обсяги замовлень:
У 2005 році Росія підписала контракти на експорт озброєнь на суму 6,9 млрд дол. США, у 2007 році — близько 10,5 млрд дол. США.[6]. На початок 2006 року обсяг експортного портфеля замовлень в ОПК Росії становив 22 млрд дол. США. За підсумками 2009 року, портфель замовлень «Рособоронекспорту» виріс з 22 до 32 млрд дол. США.[47]. На початок 2020 року портфель замовлень оцінювався приблизно в 55 млрд дол. США.[35]

Див. також ред.

Література ред.

  • Лосик А. В., Мезенцев А. Ф., Минаев П. П., Щерба А. Н. Отечественный военно-промышленный комплекс в ХХ — начале XXI века (историография проблемы): В 3 кн. / Под общей редакцией А. В. Лосика. — Тамбов: ЮЛИС, 2008.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Испытательные организации Главного управления. РВО, № 8 (43) август 2007 (рос.). www.grinchevskiy.ru. Процитовано 31 березня 2020. 
  2. ООО «Курганмашзавод-Финанс» // Cbonds (рос.)
  3. Russian defense industry production up 2.5% in 1Q09 (англ.). sputniknews.com. Процитовано 31 березня 2020. 
  4. а б в г д е ж и к л м н Военно-промышленный комплекс // Коммерсантъ, 24 травня 2004 (рос.)
  5. а б В 2002 году Россия продала вооружений на 4,82 миллиарда долларов // Lenta.ru, 24 квітня 2002 (рос.)
  6. а б Торговый залп // Коммерсантъ, 10 листопада 2008 (рос.)
  7. Председатель Правительства В. В. Путин провел рабочую встречу с Министром промышленности и торговли России В. Б. Христенко и руководителем ФСВТС России М. А. Дмитриевым // Сайт председателя правительства России, 15 лютого 2010 (рос.)
  8. а б в г Военные новости России: армия и оборонно-промышленный комплекс (рос.). ТАРС. Процитовано 31 березня 2020. 
  9. Title (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 березня 2011. 
  10. Денис Тельманов. Производителю гранатометов дали нового директора и конструктора // Известия, 5 липня 2012 (рос.)
  11. Додаткові санкції проти російських технологічних компаній і суб’єктів кібер-простору. ua.usembassy.gov. Посольство США в Україні. 31 березня 2022. Процитовано 11 травня 2022. 
  12. Ольга Глущенко (19 квітня 2022). США націлять санкції на військово-промисловий комплекс Росії – Мінфін. pravda.com.ua. Українська правда. Процитовано 11 травня 2022. 
  13. Анастасія Лукашевська (24 березня 2022). США ввели нові санкції проти Росії: під них потрапив оборонно-промисловий комплекс. 24tv.ua. 24 Канал. Процитовано 5 травня 2022. 
  14. Санкції проти Росії вже шкодять її оборонній промисловості – Пентагон. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 10 травня 2022. Процитовано 11 травня 2022. 
  15. Ігор Бережанський (14 квітня 2022). Росія більше не зможе виробляти гіперзвукові ракети "Кинджал". tsn.ua. ТСН. Процитовано 11 травня 2022. 
  16. Россия заняла второе место среди производителей боевых вертолетов // РГ, 12 травня 2021 (рос.)
  17. Крупнейшие российские предприятия ОПК по общей выручке за 2009 год [Архівовано 2011-09-08 у Wayback Machine.] // Эксперт Урал, 5 липня 2010 (рос.)
  18. а б в Рейтинг предприятий российского ВПК по общей выручке (стандарт РСБУ) // Коммерсантъ, 17 червня 2008 (рос.)
  19. Гособоронзаказ в этом году составил 1,17 триллиона рублей (рос.). Інтерфакс. 16 червня 2010. Процитовано 31 березня 2020. 
  20. Отчет SIPRI (рос.). SIPRI. 22 лютого 2016. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016. 
  21. а б в г Официальные итоги военно-технического сотрудничества России с иностранными государствами в 2006 году [Архівовано 2009-04-19 у Wayback Machine.] // Центр АСТ (рос.)
  22. В 2009 году Россия осуществляла поставки продукции военного назначения в 62 страны — ФС ВТС (рос.). АРМС-ТАСС. 12 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  23. Россия поставит Индии 29 МиГов на сумму более $1,5 млрд :: rbc.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2010. Процитовано 6 червня 2010. 
  24. Представители индийских ВМС в течение двух недель прибудут в Россию для испытаний подлодки «Нерпа» (рос.). АРМС-ТАСС. 17 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  25. а б в Братья по рынку оружия (рос.). Газета.Ru. 15 березня 2010. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 31 березня 2020. 
  26. Индия купит С-400 по новой финансовой схеме // НВО НГ[en], 7 серпня 2020 (рос.)
  27. Объем заказов российского оружия Венесуэлой превысит $5 млрд :: rbc.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 травня 2011. Процитовано 6 червня 2010. 
  28. Россия завершила контракт по поставке Китаю 15 дивизионов ЗРС С-300ПМУ2 «Фаворит» и четырех систем управления СУ 83М6Е2 (рос.). АРМС-ТАСС. 26 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  29. Зеленодольский судостроительный завод планирует в мае-июне получить контракт на строительство еще 2-х фрегатов «Гепард-3.9» для ВМС Вьетнама (рос.). АРМС-ТАСС. 16 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  30. Заказанные Вьетнамом подлодки проекта 636 будут оснащаться ракетным комплексом «Клаб-С» (рос.). АРМС-ТАСС. 29 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  31. Россия заключила контракт с Кувейтом на поставку эмирату двух десантных катеров на воздушной подушке типа «Мурена» (рос.). АРМС-ТАСС. 30 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  32. РФ и Греция подпишут контракты на поставку БМП-3М и десантных катеров типа «Зубр» (рос.). АРМС-ТАСС. 30 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  33. Россия будет выполнять контракт на поставку в Иран зенитно-ракетных комплексов С-300 — Лавров (рос.). АРМС-ТАСС. 24 лютого 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  34. ВВС Бразилии получили российские транспортно-боевые вертолеты Ми-35М (рос.). АРМС-ТАСС. 18 квітня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  35. а б в г Глава ФСВТС[en] Дмитрий Шугаев: появился новый партнер, который впервые вошел в пятерку главных покупателей нашего вооружени // Інтерфакс, 16 березня 2020 (рос.)
  36. а б Чехия стала крупнейшим импортером оборонной продукции России // Известия, 12 серпня 2021 (рос.)
  37. На боевые самолеты приходятся 27 процентов торговли оружием в мире в период 2005-2009 годов — СИПРИ (рос.). АРМС-ТАСС. 15 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  38. Экспорт российского оружия и военной техники в разные страны // ВПК.name (рос.)
  39. а б в Россия продолжает гонку вооружений. — Коммерсантъ.
  40. Оружие массового потребления // Коммерсантъ, 2005 (рос.)
  41. В 2009 году объем российского экспорта продукции военного назначения превысил 8,8 млрд долларов — ФСВТС (рос.). АРМС-ТАСС. 12 березня 2010. Процитовано 14 серпня 2010. 
  42. Экспорт российского оружия в 2011 году — 12 миллиардов долларов [Архівовано 2012-12-31 у Wayback Machine.] (рос.)
  43. Відповідно до звіту Стокгольмського інституту дослідження проблем миру Росія залишається другим після США найбільшим експортером військової техніки та зброї // РГ, 11 березня 2019 (рос.)
  44. а б Минобороны РФ оценило экспорт оружия за 2019 год // Інтерфакс, 23 березня 2020 (рос.)
  45. Экспорт российской военной техники снизился на фоне пандемии // РБК (рос.)
  46. Российский экспорт вооружений в 2020 году составил $15,6 млрд // 23 серпня 2021 (рос.)
  47. Россия подсчитала прибыли от продажи оружия (рос.). Lenta.ru. Процитовано 31 березня 2020.