9А310
9А310 — радянська та російська самохідна вогнева установка ЗРК 9К37 «Бук».
| 9А310 | |
|---|---|
 Самохідна вогнева установка 9А310М1 в музеї Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці | |
| Тип | Самохідна вогнева установка |
| Походження |
 СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1979 — т. ч. |
| Оператори |
 Росія Україна |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
СРСР Росія |
| Виготовлення | 1977 — т. ч. |
| Виготовлена кількість |
понад 10 300 одиниць |
| Характеристики | |
| Вага | 32,4 т |
| Довжина | 9 300 мм |
| Ширина | 3 250 мм (9 030 мм у робочому положенні) |
| Висота | 3 800 мм (7 720 мм у робочому положенні) |
| Обслуга | 4 особи |
|
| |
Головне озброєння |
4 х ЗКР 9М38 |
| Двигун | 710 к.с. |
| Дорожній просвіт | 450 мм |
Операційна дальність |
500 км |
| Максимальна глибина | 3 — 30 км |
| Швидкість | 65 км/год |
| Прохідність |
35° (підйом) 1,5 м (рів) 1 м (брід) |
Опис конструкції ред.
Самохідна вогнева установка 9А310 створена на базі самохідної вогневої установки 9А38, яка входила до складу ЗРК 2К12М4 «Куб-М4» (9К37-1 «Бук-1»). Основною відмінністю є організація зʼєднання з іншими складовими зенітно-ракетного комплексу. Зʼєднання відбувається телекодовим зв'язком з командним пунктом 9С470, а також пуско-заряджальною установкою 9А39 (на відміну від 9А38, де зʼєднання відбувалося з самохідною пусковою установкою 2П25М3 і самохідною установкою розвідки та наведення 1С91М3). Крім того, самохідна вогнева установка 9А310 здатна нести до 4 зенітних керованих ракет (замість 3 на 9А38), проте при цьому може озброюватися тільки зенітніми керованими ракетам 9М38, на відміну від самохідної вогневої установки 9А38, яка мала можливість здійснювати запуск зенітних керованих ракет як 9М38, так і 3М9М3 зі складу ЗРК 2К12М3 «Куб-М3».[1]
Час переведення машини з похідного положення у бойове становить трохи більше 5 хвилин. Переведення в бойовий режим з чергового — не більше 20 секунд. Перезаряджання ракетами здійснюється або з пуско-заряджальної установки 9А39 (повний цикл перезаряджання становить 12 хвилин), або з транспортно-заряджальної машини (повний цикл перезаряджання становить 16 хвилин).[1]
Ходова частина ред.
Як база використовується шасі виробництва ММЗ, що має позначення ГБТУ — «Об'єкт 569А» (рос. Объект 569А).[2]
Модифікації ред.
- 9А310 — самохідна вогнева установка ЗРК 9К37 «Бук».
- 9А310М1 — самохідна вогнева установка ЗРК 9К37М1 «Бук-М1». Порівняно з базовою машиною дальність захоплення та супроводу цілей збільшена на 25-30 %. Ймовірність розпізнавання балістичних ракет, гелікоптерів та літаків збільшена до 0,6. Із метою підвищення захищеності від взаємних та навмисних перешкод кількість літерних частот підсвічування збільшено з 36 до 72.[3]
- 9А310М1-2 — самохідна вогнева установка ЗРК 9К37М1-2 «Бук-М1-2».
Машини на базі ред.
- 9А317 — самохідна вогнева установка ЗРК 9К317 «Бук-М2». На відміну від попередніх варіантів самохідної вогневої установки, у 9А317 застосована фазована антенна решітка з електронним скануванням променя. Самохідна вогнева установка може виконувати пошук цілей у зоні ±45° за азимуту та 70° за підвищенням, за дальністю до 20 км. Супровід цілей виконується в секторі ±60° за азимутом і від -5° до +85° за підвищенням. Установка здатна одночасно виявляти до 10 цілей та вести обстріл до 4 цілей. Час реакції самохідної вогневої установки становить 4 секунди, а приведення в бойову готовність після зміни позиції — 20 секунд. Бойова маса складає 35 тон.[4]
Варіанта модифікації 9А317 на колісному напівпричепі подібно до 9С36 не було.
- 9А317ЭК — колісний варіант самохідної вогневої установки ЗРК 9К317ЭК «Бук-М2ЭК» на шасі МЗКТ.
- 9А310МБ — самохідна вогнева установка ЗРК «Бук-МБ». Білоруська модифікація самохідної вогневої установки 9А310. Вперше продемонстрована на виставці МАКС-2005 у Жуковському. Порівняно з базовою машиною має інше електронне приладдя, засоби зв'язку та інше обладнання.[5]
Примітки ред.
- ↑ а б Василин Н.Я., Гуринович А.Л. - Зенитные ракетные комплексы - Стр 244 (рос.). Попурри. 2002. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ Русская Сила: Обозначения ГБТУ (рос.). Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 28 листопада 2010.
- ↑ Василин Н.Я., Гуринович А.Л. - Зенитные ракетные комплексы - Стр 247 (рос.). Попурри. 2002. Процитовано 8 вересня 2019.
- ↑ Зенитный ракетный комплекс средней дальности 9К317 «Бук-М2» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 28 січня 2012.
- ↑ Вестник ПВО: ЗЕНИТНЫЙ РАКЕТНЫЙ КОМПЛЕКС «БУК-МБ» (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 28 листопада 2010.
Література ред.
- Василин Н.Я., Гуринович А.Л. Самоходные зенитные ракетные комплексы // Зенитные ракетные комплексы. — Справочное издание. — Минск : Попурри, 2002. — С. 244, 247. — 11000 прим. — ISBN 985-438-681-3.
Посилання ред.
- Мытищинский машиностроительный завод. Гусеничные машина для монтажа боевых средств зенитно-ракетного комплексов «БУК-М1-2», «БУК-М2» (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 12 вересня 2011.
- Вестник ПВО: ЗЕНИТНЫЙ РАКЕТНЫЙ КОМПЛЕКС «БУК-МБ» (рос.)