Ґеленіт
Ґеленіт (рос. геленит; англ. gehlenite; нім. Gehlenit m – мінерал, алюмосилікат кальцію.
| Ґеленіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Gh[2] |
| Хімічна формула | Ca₂Al(SiAl)O₇ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BB.10[3] |
| Dana 8 | 55.4.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | тетрагональна сингонія |
| Просторова група | space group P-42₁md |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Адольф Фердінанд Геленd[4] |
 Ґеленіт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Вперше ґеленіт був знайдений в 1815 році на Монте Монцоні в долині Фасса в Італії і описаний Йоганом Непомуком фон Фуксом, який назвав цей мінерал на честь німецького хіміка Адольфа Фердинанда Гелена. Місцевість першознахіки мінералу знаходиться в долині Фасса в провінції Тренто, Італія.
Загальний опис
ред.Хімічна формула: Ca2Al(AlSi)O7. AlAl заміщається MgSi з утворенням акерманіту. Містить (%): CaO – 37,55; Al2О3 – 29,88; SiO2 – 26,33. Домішки: MgO, Fe2O3, FeO, H2O. Сингонія тетрагональна. Кристали товсто-таблитчасті, коротко-стовпчасті, іноді кубо-октаедричні. Густина 2,9-3,1. Тв. 5,5-6. Колір зеленуватий до сірого і бурого. Блиск скляний. Ґ. – компонент фельдшпатоїдних порід. Зустрічається з везувіаном, ґросуляром, кальцитом у контактово-метасоматичних утвореннях серед вапняків, а також у шлаках металургійних печей. Утворюється за рахунок вапняків при їх взаємодії з магмою основного складу (знахідки в районі Скоут-Гілл, Півн. Ірландія). В зоні контакту вапняків і долеритів асоціює з авгітом, егірином, нефеліном, лабрадоритом і перовськітом, бредигітом. Зустрічається в районі Монте-Сомма і Везувію (Італія). Рідкісний.
Різновиди
ред.Розрізняють:
- ґеленіт залізистий (гіпотетичний кінцевий член ізоморфного ряду Ca2Al [(Si, Al)2O7] – Ca2Fe[(Si, Al)2O7]);
- ґеленіт залізний (відміна ґеленіту, яка містить до 7,76 % Fe2О3 і до 5,66 % Al2O3).
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґеленіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ґеленіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання
ред.- http://www.mindat.org/min-1668.html [Архівовано 19 серпня 2009 у Wayback Machine.]