Якуб Ґаватович

(Перенаправлено з Ґаватович Якуб)

Якуб Ґаватович (Ґават) (вірм. Հակոբ Գավաթովիչ, Գավաթ, пол. Gawatowicz (Gawat) Jakub)[1] 17 березня 1598, Львів — 17 червня 1679, там само) — польський[1] й український письменник вірменського походження, священик, педагог, культурно-освітній діяч.

Якуб Ґаватович. «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого». 1619 рік

Життєпис

ред.

Народився Якуб у сім’ї Каспара Ґаватовича та Анни Вільгельмівної. Батьки його були хоч міщанами, та зубожілими, тож хлопчик прожив та провчився у Львові лише в початкових класах (хоча місто любив він завжди, підписував себе як «львів’янин” (leopolite) і ще не раз туди вертався), а далі «опинився аж у Бережанах, на хлібі Катерини Анни зо Штемберку Костки Сєнявської». Одначе це не завадило юному Якубу згодом вступити до Ягеллонської академії у Кракові, що вважалася одним із найкращих навчальних закладів середньовічної Європи. Вже у 17 років Ґаватович закінчив академію зі ступенем бакалавра. Це свідчить про твердість та наполегливість характеру майбутнього педагога, драматурга і священика, який зміг подолати злидні ще змалку, не повертаючись до них протягом усього життя.

Згодом був учителем в Кам'янці Струмиловій, священиком у Вижнянах[1] і Бережанах, де проживав у маєтку Катерини Сенявської.

Автор перших українських інтермедій «Продав кота в мішку» та «Найкращий сон». Ці інтермедії — одні з перших, відомих нині, драматичних творів живою українською мовою[2][3] було надруковано латинкою як додаток до твору «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого» (Львів, 1619). Вперше поставлені в день Івана Хрестителя 1619 того ж року у Кам'янці-Струмиловій (теперішня Кам'янка-Бузька Львівської обл.) у під час постановки п'єси «Трагедія…». Текст твору «Трагедія, або Образ смерті пресвятого Івана Хрестителя, посланця Божого» надрукував Ян Шеліга.[4]

Питання про належність цих інтермедій перу Ґаватовича залишається дискусійним, ймовірно, записав їх уже готовими з мандрівного драматичного репертуару.

1622 р. знову переїхав до Бережан, прийняв чернецтво під іменем Ґават. Від 1628 р. проживав у містечку Вижняни, нині Золочівського району Львівської області. 1669 p. переселився до Львова. Написав і переклав з латинської низку теологічних творів.

1655 року під час облоги Львова козаками, брав участь у переговорах з Богданом Хмельницьким. З 1669 р. жив у Львові; автор багатьох польськомовних творів (зокрема, «Казання», 1629; «Школа терпіння», 1640; «Зеркало духовної любові», 1645).

Якуб Ґаватович помер 17 червня 1679 року, про що Ян Юзефович написав, охарактеризувавши педагога, драматурга і священика «мужем звісним із богатьох праць і великих заслуг у нашім костелі тай в цілій архідієцезії».

«Трагедія про смерть Івана Хрестителя...»

ред.

Цінність «Трагедії про смерть Івана Хрестителя, посланця Божого» полягає не лише в міжактних інтермедіях, але й самому творі, який є цінним художнім надбанням. Події в «Трагедії…» відбуваються практично в реаліях життя самого Ґаватовича, але замість дійсних образів того часу ми маємо протагоніста — Івана Хрестителя, антагоністів: трьох чортів, Ірода, а також кількох інших героїв. Іван Хреститель, що на початку твору поневірявся пустелею, йде у світ проповідувати християнство. Там він натикається на трьох злісних чортів, а також на царя Ірода, який, перечачи Божим законам, вирішує побратися з жінкою свого брата. Іван, пішовши через це грішне діло проти царя, помирає завдяки одному з чортів, що змовився з Іродиядою (матір’ю Ірода). Після цього янгол Івана Хрестителя просить в Бога, щоб той помстився за Івана, який був людиною Божою. В кінці твору «Божа Справедливість» ступає на землю і вбиває царя Ірода за його гріхи.

Примітки

ред.
  1. а б в Мазурак Я., Ткачов С., Ханас В. Ґаватович Якуб… — С. 445.
  2. Мишанич О. В. Гаватович (Гават) Якуб [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988—1995.
  3. Єрмоленко С. Я. Історія української літературної мови [Архівовано 3 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  4. Ісаєвич Я. Шеліга (Szeliga) Ян [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 626. — ISBN 978-966-00-1359-9.

Джерела

ред.

Посилання

ред.