Ярмольський Олексій Іванович
Олексій Іванович Ярмольський (15 червня 1916, Київ, Російська імперія — 28 березня 2003, Київ, Україна) — український радянський кінематографіст, кінопродюсер. Член Спілки кінематографістів УРСР.
Ярмольський Олексій Іванович | |
---|---|
укр. Олексій Іванович Ярмольський | |
Дата народження | 15 червня 1916 |
Місце народження | Київ, Російська імперія |
Дата смерті | 28 березня 2003 |
Місце смерті | Київ, Україна |
Поховання | Совський цвинтар |
Громадянство |
Російська імперія СРСР Україна |
Alma mater | Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена |
Професія | організатор кіновиробництва |
Кар'єра | 1947—1976 |
Заклад | Кіностудія ім. О. Довженка |
Членство | НСКУ |
Нагороди | |
IMDb | ID 6879137 |
Біографія ред.
Народився 15 червня 1916 року в Києві в будинку на вулиці Новій (нині Станіславського, 3) на території колишньої садиби Мерінга[1] у родині інженера Івана Ярмольського[2], учасника Першої світової війни.
Його дитинство та юність пройшли на Липках. Разом із братом Леонтієм навчався у трудовій школі № 83, розташованій на вулиці Лютеранській,18.
В 1932 дебютував у німому кіно в картині «Разом із батьками» режисера Лазаря Френкеля.
Випускник фізико-математичного факультету Ленінградського педагогічного інституту імені М. М. Покровського (1939). Працював учителем в одній із середніх шкіл Гатчини Ленінградської області.
Учасник Німецько-Радянської війни. На фронт був призваний Московським райвійськкоматом міста Ленінград.[1] Також брав участь в обороні Москви.[2]
Після закінчення війни з 1947 по 1976 рік працював на Київській кіностудії імені Довженка. Обіймав посади адміністратора, заступника директора, директора картин.[3] Керував знімальними групами. Брав участь у створенні близько двох десятків фільмів.
Олексій Ярмольський працював з режисерами: Іваном Кавалерідзе, Сергієм Параджановим, Леонідом Биковим, Володимиром Довганем, Антоном Тимонішиним , Євгеном Шерстобітовим, Юрієм Лисенком, Євгеном Матвєєвим, Олександром Муратовим, Ролланом Сергієнком, Артуром Войтецьким, Радомиром Шарановичем (Югославія).[1]
Під час зйомок фільму «Стара фортеця» 1973 року Ярмольський переніс другий інфаркт.
Після реабілітації, попри рекомендації лікарів, повернувся до роботи — відповідав на Кіностудії імені Олександра Довженка за міжнародні зв'язки.
Олексій Ярмольський входив до складу комісії з розслідування обставин загибелі Леоніда Бикова 11 квітня 1979 року.
Помер 28 березня 2003 року у Києві. Похований на Совському цвинтарі.[1]
Пам'ять ред.
У 2021 році Благодійний фонд Богдана Ступки за підтримки низки громадських організацій виступив з ініціативою встановлення меморіальної дошки Олексію Ярмольському у Києві на будинку № 3 на вулиці Станіславського.
Сім'я ред.
- Мати — Елеонора Броніславівна Ярмольська (пом. 1958), похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі.
Сестра — Олена Іванівна Ярмольська (1919—2006), відомий київський лікар терапевт.
- Дружина — Алла Іванівна Ярмольська (Киптенко), 1926—1992. Похована у Києві на Байковому цвинтарі.
Дочка — Елеонора — тележурналіст, координатор «Національної антикорупційної спілки»[4] Онук — Денис Павленко (нар.1980) — директор Центру оцінки соціальних та екологічних ризиків.[3]
Онук — Максим Павленко (нар.1970) — медіаменеджер, видавець, керівник медіахолдингу «Телеграф» (у 2000—2003 рр.)
- Дружина — Галина Архіпівна Ярмольська (Оксанич), 1919—2000. Похована у Києві на Совському цвинтарі.
Син (прийомний) — Олександр.
Нагороди ред.
Фільмографія ред.
Директор фільмів (продюсер)
- 1957 — «Якби каміння говорило...»
- 1958 — «Перший парубок»
- 1960 — «Летючий корабель»
- 1961 — «Повія»
- 1963 — «Три доби після безсмертя»
- 1964 — «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»
- 1965 — «Акваланги на дні»
- 1966 — «Їх знали тільки в обличчя»
- 1968 — «Білі хмари»
- 1969 — Поштовий роман
- 1970 — «Крутий горизонт»
- 1971 — «Де ви, лицарі?»
- 1973 — «Весілля» (виробництво СРСР-Югославія).
Заступник директора
Адміністратор
Актор
- 1932 — Разом із батьками — Яць Поплюйко.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Исполнилось 105 лет со дня рождения известного украинского кинематографиста Алексея Ярмольского [Архівовано 2023-07-12 у Wayback Machine.]. podrobnosti.ua
- ↑ а б Наш полк [Архівовано 2021-10-29 у Wayback Machine.]. inter.ua
- ↑ а б в г Владислава Ткаченко. Памятную табличку организатору украинского кинопроизводства Алексею Ярмольскому планируют установить в центре Киева [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. fakty.com.ua
- ↑ Станислав Молчанов. Охранный статус дому на Станиславского в центре Киева помогла вернуть дочь известного кинематографиста [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. comments.ua
- ↑ Сайт «Память народа» [Архівовано 2021-10-27 у Wayback Machine.]. pamyat-naroda.ru