Муратов Олександр Ігорович
Олекса́ндр І́горович Мура́тов (21 квітня 1935, Харків — 14 квітня 2025) — український та радянський кінорежисер, кіносценарист, поет, літератор, публіцист, член правління Національної спілки кінематографістів України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990)[1]. Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня (2008)[2].
| Муратов Олександр Ігорович | |
|---|---|
| Дата народження | 21 квітня 1935  |
| Місце народження | Харків, Українська СРР, СРСР |
| Дата смерті | 14 квітня 2025 (89 років) |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Професія | кінорежисер, сценарист, поет, публіцист, літератор |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Член у | Національна спілка кінематографістів України |
| IMDb | ID 0613635 |
| Нагороди та премії | |
   | |
Життєпис
ред.Народився в родині популярного харківського поета і драматурга Ігоря Муратова. У малолітньому віці пережив військове лихоліття. За даними публіцистів Ігоря Козловського та Романа Коваля, підлітком перебував у підпіллі УПА.[3] За порадою батька, звільненого з німецького концтабору, виїхав з України до Москви на навчання, де також підтримував зв'язки з антисталіністським підпіллям.
У 1959 році закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві, майстерня С. А. Герасимова.
У 1962–1968 роки — режисер Одеської кіностудії. У 1964 році разом із першою дружиною режисером Кірою Муратовою зняв фільм «Наш чесний хліб». У 1966 р.— зняв першу самостійну стрічку «Авдотья Павлівна».
З 1968 р. — режисер-постановник Київської кіностудії імені О.Довженка. Знімає художні та документальні фільми, автор і співавтор сценаріїв до ряду своїх кінострічок. 1982 — фільм «Гонки по вертикалі», за сценарієм братів Вайнерів.
У період 1991–1996 за творами М. Хвильового О. Муратов зняв кінотрилогію: «Танго смерті» (за твором «Повість про санаторійну зону»), «Геть сором!» (за повістю «Сентиментальна історія»), «Вальдшнепи».(за однойменним романом). Вся трилогія одержала премію Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка «За визначний внесок у національне та державне відродження України»[4].
2004 — вийшов фільм «Татарський триптих» (за кримськотатарськими новелами М. Коцюбинського).
2005 — автобіографічний роман «Розчахнута брама».
Мешкав в Києві.
Помер 14 квітня 2025 року.[5]
Фільмографія
ред.Художні фільми
ред.Режисер-постановник:
- 1956 — «Весняний дощ» (к/м, реж. і сцен. у співавт.)
- 1961 — «Біля крутого яру» (к/м, реж. і сцен. у співавт.)
- 1964 — «Наш чесний хліб» (реж. у співавт.)
- 1966 — «Авдотья Павлівна» (співавт. сцен.)
- 1968 — «Маленький шкільний оркестр» (реж. і сцен. у співавт.)
- 1968 — «Великі клопоти через маленького хлопчика» (у співавт.)
- 1969 — «Та сама ніч» (у співавт.)
- 1970 — «Чи вмієте ви жити?» (співавт. сцен.)
- 1973 — «Стара фортеця» (т/ф, реж. і сцен. у співавт.; «Дім з привидами» — 4-5 серії, «Місто біля моря» — 6-7 серії)
- 1974 — «Гуси-лебеді летять»
- 1976 — «Щедрий вечір»
- 1978 — «Любаша» (співавт. сцен.)
- 1981 — «Ранок за вечір мудріший» (співавт. сцен.)
- 1982 — «Гонки по вертикалі» (т/ф, 3 с)
- 1985 — «Осінні ранки» — Приз Всесоюзного кінофестивалю «Людина праці на екрані»
- 1986 — «Золотий ланцюг» (співавт. сцен.)
- 1987 — «Виконати будь-яку правду»
- 1988 — «Помилуй та вибач» (авт. сцен.)
- 1991 — «Танго смерті» (авт. сцен.)
- 1992 — «Дорога нікуди» (співавт. сцен. з В. Муратовою)
- 1994 — «Геть сором!»
- 1995 — «Вальдшнепи»
- 1999 — «Прощавай, Дніпре!» (к/м, авт. сцен.)
- 2001 — «Провінційний роман» (співавт. сцен. з В. Муратовою, а також співавтор музики до пісень з Л. Тишковською)
- 2004 — «Татарський триптих» (співавт. сцен. з В. Муратовою)
- 2006 — «Вбивство у зимовій Ялті» (авт. сцен.)
Фільм «Любаша» отримав: Другий приз і Приз глядачів, Спеціальний приз журі «За найкращий фільм про дітей», «За найкращу жіночу роль» XII Всесоюзного кінофестивалю, Ашхабад, 1979)
Документальні фільми (режисер)
ред.- 1958 — «На батьківщині Сергія Єсеніна» — Приз Всесвітньої виставки в Брюсселі
- 1975 — «Співає Лілія Гавриленко» (т/ф, у співавт.) — фільм-концерт
- 1997 — «Це не лікується» (авт. сцен.) — повнометр. д/ф про антисемітизм в Україні
- 2003 — «Бойчук і бойчукізм» (авт. сцен.) — док. відеофільм про українського художника М. Бойчука з культурологічного проєкту «Обрані часом»
- 2003 — «Звичайний геній» (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом» про композитора Сергія Прокоф'єва
- 2003 — «Геній скульптури XX сторіччя» (авт. сцен.) — док. відеофільм про скульптора Олександра Архипенка
- 2003 — "В пазурах часу. Життя і творчість поета М. Бажана (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом»
- 2003 — «Арнольд Марголін — видатний українець і єврей»[6][7] (авт. сцен.)
- 2005 — «Мій ніжний Мефістофель» (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом» про актора Дмитра Мілютенка
- 2007 — «Уроки патріотизму» (авт. сцен.) — 2-сер. док. відеофільм про останнього головного командира УПА Василя Кука
- 2009 — «Співи юних кобзарів» (авт. сцен.) — док. відеофільм
- 2010 — «Совість. Феномен Івана Дзюби» (авт. сцен., продюсер) — док. відеофільм
та ін.
Книжки
ред.- Розчахнута брама. Факт. 2005. с. 352. ISBN 9663590130.
Примітки
ред.- ↑ Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 11 января 1990 года № 8662 «О присвоении работникам культуры и искусства почётных званий Украинской ССР». Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Указ Президента України № 821/2008 від 10 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва» [Архівовано 2014-12-19 у Wayback Machine.](укр.)
- ↑ Муратов Олександр Ігорович. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
- ↑ Олександр Муратов (chtyvo.org.ua). Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 28 жовтня 2012.
- ↑ Помер відомий український режисер Олександр Муратов. Телеграф (укр.). 14 квітня 2025. Процитовано 15 квітня 2025.
- ↑ Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89). Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2012. Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89) (рос.)
- ↑ Єврейська Україна: Олександр Муратов. «Розум як гроші: або є, або немає…» (6/234 червня 2012). Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 28 жовтня 2012. Єврейська Україна: Олександр Муратов. «Розум як гроші: або є, або немає…» (6/234 червня 2012) (рос.)
Посилання
ред.- Ігор Козловський: «Після капітана Жеглова Висоцькому не дозволяли грати злодія» («Газета по-українськи» № 53, 25.01.2006)
- Яна Дубинянська «Дзеркало тижня» (№ 35, 16 вересня 2006). Олександр Муратов: «В мене була лимонка у спідній кишені…»
- Журнал 'Кіно-Театр': Лариса Брюховецька. Олександр Муратов: людина зблизька (2012:#1)
- Олександр Муратов: «Всі великі художники обов'язково мають національні ознаки» (21.02.2012, ukrkino.com.ua) [Архівовано 18 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Kino-Kolo: Муратов Олександр [Архівовано 27 листопада 2007 у Wayback Machine.]
- Муратов Олександр Ігорович (фільмографія) [Архівовано 8 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Олександр Муратов: «Всі великі художники обов'язково мають національні ознаки» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]