Відкрити головне меню

Ян Кароль Вандалін[1] Мнішек гербу власного (пол. Jan Karol Wandalin Mniszech; 1716 — 19 вересня 1759, Варшава) — польський шляхтич, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Один з перших організаторів вільномулярства в Польщі.

Ян Кароль Вандалін Мнішек
Jan Karol Wandalin Mniszech
Народився 1716(1716)
Помер 19 вересня 1759(1759-09-19)
Варшава
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Річ Посполита
Місце проживання Вишнівець
Суспільний стан шляхтич
Посада ловчий великий коронний, підкоморій ВКЛ, галицький, калуський, щуровицький та яворівський староста
Військове звання генерал-лейтенант
Рід Мнішеки
Батько Юзеф Вандалін Мнішек
Мати Констанція Тарло
Родичі Людвіка (сестра)
У шлюбі з Катажина із Замойських
Діти Ельжбета, Людвіка, Станіслав Єжи, Юзеф, Міхал Єжи Вандалін
Нагороди
POL Order Orła Białego BAR.svg
Герб

Варіант гербу Мнішек

ЖиттєписРедагувати

Народився 1716 року. Батько — Юзеф Вандалін Мнішек, польський державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої, магнат, другий тесть коронного гетьмана Юзефа Потоцького. Матір — друга дружина батька Констанція Тарло. Навчався удома під керівництвом Деметріуша Францішека Колі.

1733 року як яворівський староста і посол Варшавської землі брав участь у варшавській конвокації.

Як один з перших організаторів вільномулярства в Польщі 1742 року заснував ложу у Вишнівці, яка не мала своєї назви.[2] У липні 1759 разом з братом Єжи Августом поїхав на засідання Коронного трибуналу, де маршалок коронний оскаржив невигідне для Мнішеків рішення коронного канцлера Яна Малаховського у справі щодо маєтностей[3] Рокитне[4] та Ольшаниця (Київське воєводство).[3]

Архітектор Якуб Фонтана працював над перебудовою палацу Мнішеків при вулиці Сенаторській (1754—1755), правдоподібно, також їх палац при вулиці Мьодовій.[3]

Мав стосунок до будівництва чи забезпечення:

Помер 19 вересня 1759 року в м. Варшава, був похований у костелі реформатів цього міста.

Посади, званняРедагувати

Староста галицький, калуський, яворівський, щуровицький, ловчий коронний (отримав 7 січня 1736 після брата), підкоморій великий литовський (1742—1759), генерал-лейтенант коронного війська, шеф кінного реґіменту імені королеви.

Сім'яРедагувати

Був одружений з Катажиною із Замойських гербу Єліта (1722—1771[6]), дочкою Міхала Здзіслава Замойського, тестем якого був князь Михайло Сервацій Вишневецький. Катажина Замойська передала Любешів разом з усім любешівським маєтком у спадок чоловікові Янові Каролю Мнішекові, генералу польських коронних військ;[7] також була дідичкою Ожигівців[джерело?]. Шлюб уклали 1741 року. Дружина привнесла Вишнівець та прилеглі маєтності, після весілля проживали у Вишнівці.[2] Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Ożohowce, miasteczko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — Т. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 796. (пол.)
  2. а б Dymnicka-Wołoszyńska H. Mniszech Jan Karol (1716—1759)… — S. 463.
  3. а б в г Dymnicka-Wołoszyńska H. Mniszech Jan Karol (1716—1759)… — S. 464.
  4. Rokitna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — Т. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.)
  5. Мороз В. Вишнівець релігійний: старий і новий // RISU.
  6. Katarzyna Zamoyska z Zamościa h. Jelita (ID: 4.285.232). (пол.)
  7. Бірюліна О. 525 років від часу першої писемної згадки про смт. Любешів (1484) Волинської області // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2009 рік / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк, 2008. — С. 140—143.

ДжерелаРедагувати

  • Dymnicka-Wołoszyńska H. Mniszech Jan Karol (1716—1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 463—465. (пол.)

ПосиланняРедагувати