Церква святого Юрія (Яворів)

Це́рква Свято́го Ю́рія — чинна церква у Яворові (Львівська область), парафія належить конфесії УГКЦ.

Церква Святого Юрія
ВП яворов церковь юрия1.jpg
Церква Святого Юрія у Яворові
49°56′23″ пн. ш. 23°23′09″ сх. д. / 49.93972° пн. ш. 23.38583° сх. д. / 49.93972; 23.38583Координати: 49°56′23″ пн. ш. 23°23′09″ сх. д. / 49.93972° пн. ш. 23.38583° сх. д. / 49.93972; 23.38583
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЯворів (Львівська область)
Архітектор Василь Нагірний
Поч. будівництва 1899
Кін. будівництва 1902
Належність УГКЦ
Церква святого Юрія (Яворів). Карта розташування: Україна
Церква святого Юрія (Яворів)
Церква святого Юрія (Яворів) (Україна)
CMNS: Церква святого Юрія на Вікісховищі

При церкві розташована дерев'яна дзвіниця (1764), що є пам'яткою архітектури.

З історії храмуРедагувати

Дерев'яну греко-католицьку церкву святого Юра було збудовано 1744 року, причому, найвірогідніше, на місці ще старішого храму, також з дерева.

У 1749 році Ян Кароль Вандалін Мнішек, володар Яворова (також Вишнівця[1]), наділив храм додатковими привілеями. У 1764 році на захід від церкви збудували дерев'яну дзвіницю з відкритою галереєю, вкриту куполом, а все церковне подвір'я тоді оточила дерев'яна огорожа з невеликим ґонтовим стрішком.

На початку XIX ст. внаслідок політики секуляризації, яку провадив австрійський уряд, церква Святого Юрія виявилась єдиною парафією в містечку. Саме їй підпорядковувалися дочірні храми Успіння та Різдва Богородиці. У 1822 було проведено ремонтні роботи споруди, зокрема, до нефу прибудували бокові притвори, що зробило будівлю хрестоподібною в плані.

У 1887 році прихожани постановили збудувати нову церкву. 25 травня 1899 року було закладено перший камінь новобудови, що освятив перемишльський єпископ Костянтин Чехович.

За проектом храму церковний будівельний комітет звернувся до відомого тоді архітектора Василя Нагірного. Проект нової п'ятикупольної церкви був готовий того ж 1899 р. і базувався на образі собору св. Софії в Стамбулі. Будувалась церква віденськими та місцевими майстрами. Цеглу привозили фірами і складали при дорозі. Там була встановлена спеціальна скринька, куди перехожі кидали гроші за куплену цеглину. Куплені цеглини перекидалися через огорожу, і коли на вулиці не лишалося жодної цеглини, гроші виймали зі скриньки і перераховували. З'ясували, що сума за цеглу була значно більшою, аніж сподівана.

Парафіяни встановлювали чергування, під час якого добровільно допомагали будівничим. Допомагали й школярі. Гроші на іконостас пожертвував І. Бриттан (його пам'ятна дошка висить у церкві). Різьбив іконостас та один з вівтарів Микола Масюк, інші вівтарі — Осип Баланда, Григорій Щирба, Юрій Масюк та Лісовський.

У 1902 році будівництво церкви і реставрацію старої дерев'яної дзвіниці було завершено.

Після приєднання Західної України до УРСР храм тимчасово передали РПЦ, а 1990 року — повернуто общині УГКЦ.

ГалереяРедагувати

Стара (1764 рік) дерев'яна дзвіниця біля церкви Інтер'єр Церкви

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерело-посиланняРедагувати