Юзеф Ян Мнішек
Юзеф Ян Тадеуш Вандалін Мнішек (пол. Józef Jan Tadeusz Wandalin Mniszech; 1742, Яворів — 4 вересня 1797, Беліни над Сяном) — польський і український шляхтич, урядник, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої, урядник Королівства Галичини та Володимирії.
| Юзеф Ян Тадеуш Вандалін Мнішек | |
|---|---|
| Józef Jan Tadeusz Wandalin Mniszech | |
 Портрет Юзефа Яна Мнішека | |
| Народився |
1742 Яворів |
| Помер |
14 вересня 1797 Беліни над Сяном |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Національність | поляк |
| Діяльність | урядник, державний, політичний і військовий діяч |
| Alma mater | «Колегіум нобіліум» |
| Суспільний стан | шляхтич, магнат |
| Титул | граф |
| Посада | хорунжий великий коронний, великий охмістр Королівства Галичини та Володимирії |
| Військове звання | генерал-шеф |
| Рід | Мнішеки |
| Батько | Ян Кароль Мнішек |
| Мати | Катерина із Замойських |
| Родичі | Юзеф Кантій Оссолінський (тесть) |
| У шлюбі з | Маріанна з Оссолінських |
| Діти | Станіслав, Юлія Тереса |
| Нагороди |
  |
 Варіант гербу Мнішек | |
Родина ред.
Батько — Ян Кароль Мнішек — був одружений з Катериною із Замойських гербу Єліта[1] (1722—1771[2]), дочкою Міхала Здзіслава Замойського, тестем якого був князь Михайло Сервацій Вишневецький. Катерина Замойська передала Любешів разом з усім любешівським маєтком у спадок чоловікові Янові Каролю Мнішекові, генералу польських коронних військ;[3] також була дідичкою Ожигівців[джерело?]. Шлюб уклали 1741 року. Матір привнесла батькові Вишнівець та прилеглі маєтності, після весілля батьки проживали у Вишнівці.[1] Діти:
- Ельжбета — дружина Яна Домбського
- Людвіка — дружина Анджея Казімежа Сулковського
- Станіслав Єжи — ротмістр панцерний, хорунжий великий коронний
- Міхал Єжи Вандалін[4]
Життєпис ред.
Народився 1742 року в Яворові.[5]
Отримав добру освіту, головно зусиллям матері; навчанням керував приятель Мнішеків, економіст, історик і політик Фелікс Лойко. Також разом з братами навчався в «Колегіум нобіліум» ордену піярів у Варшаві (зокрема, в 1757—1758 роках; під час навчання вже мав посаду сяніцького старости). У серпні 1763 за наполяганням матері виїхав навчатися до Швейцарії.
Пізніше отримав посаду Щуровицького старости. Після смерті батька став у вересні 1759 року генералом-шефом коронного регіменту ім королеви, також ротмістром панцерної корогви коронних військ.
3 серпня 1780 отримав посаду хорунжого великого коронного, на якій перебував до лютого 1784 року; після відставки посаду отримав брат Станіслав Єжи Мнішек. 1783 року отримав титули графа: 22 квітня — галицького, 4 серпня — цісарства. 1788 року став послом Галицького станового сейму від стану магнатів, яким був до кінця життя.
Нагороджений орденами святого Станіслава (1777), Білого орла (1780)
Помер 4 вересня 1797 року в с. Беліни над Сяном (пол. Bieliny nad Sanem, нині с. Беліни гміни Улянув Нисківського повіту).
Маєтності ред.
Посідав поселення Уланів, Беліни над Сяном, Хирів, Микулинці, Ляшки Муровані, Шумина, Пшендзель, Сяночок, Домбровка Руська, Домбровиця та інші. Також — війтівство у місті Сянік.[6]
Сім'я ред.
Дружина — Маріанна з Оссолінських (?—1803, Львів), дочка Юзефа Кантія Оссолінського[7]. Шлюб взяли 24 вересня 1769 року в Будимирі (словац. Budimír, нині Округ Кошиці-околицяКошицького краю, Словаччина) обряд провів єпископ Адам Красінський, однак пізніше розлучилися, мали конфлікти щодо опіки над дітьми, а саме:
Генеалогія ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Dymnicka-Wołoszyńska H. Mniszech Jan Karol (1716—1759) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 463. (пол.)
- ↑ Katarzyna Zamoyska z Zamościa h. Jelita (ID: 4.285.232) [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ Бірюліна О. 525 років від часу першої писемної згадки про смт. Любешів (1484) Волинської області [Архівовано 11 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2009 рік / упр-ня культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, Е. С. Ксендзук. — Луцьк, 2008. — С. 140—143.
- ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. Mniszech Jan Karol (1716—1759)… — S. 464.
- ↑ Józef Wandalin Jan hr. Wandalin-Mniszech z Wielkich Kończyc h. Kończyc (ID: 12.270.467) [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. i Wołoszyński R. W. Mniszech Józef Jan Tadeusz h. własnego (zm. 1797)… — S. 478.
- ↑ Szczygielski W. Ossoliński Józef Kanty h. Topór (1707—1780) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 410—412. (пол.)
- ↑ Dymnicka-Wołoszyńska H. i Wołoszyński R. W. Mniszech Józef Jan Tadeusz h. własnego (zm. 1797)… — S. 479.
Джерела ред.
- Dymnicka-Wołoszyńska H. i Wołoszyński R. W. Mniszech Józef Jan Tadeusz h. własnego (zm. 1797) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 478—480. (пол.)
Посилання ред.
- Józef Wandalin Jan hr. Wandalin-Mniszech z Wielkich Kończyc h. Kończyc (ID: 12.270.467) [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |