Вікіпедія

Ядерна енергетика Німеччини

(Перенаправлено з Ядерна енергетика в Німеччині)

Я́дерна енерге́тика Німе́ччини — колишня галузь Німеччини. Станом на 2021, шістьма станціями виробляла близько 13,3 % електроенергії в країні[1][2], три з яких були вимкнені наприкінці 2021 року, роботу інших трьох - планували припинити наприкінці 2022 року згідно з планом повної відмови від ядерної енергетики 2011 року. На початку 2022 року план повної відмови від ядерної енергетики був призупинений у світлі російського вторгнення в Україну 2022 року, яке поставило під загрозу постачання Німеччині природного газу і в зв'язку з цим роботу станцій продовжили на короткий час - до випрацювання ядерного палива. Остаточно генерація енергії з атомних станцій припинена 15 квітня 2023 року, а послідовна політика відмови від атомної енергетики пояснена як потреба у «гарантії високого рівня енергетичної безпеки» країни.[3]

Графенрайнфельдська АЕС в Німеччині. Закрита в 2015 році.

Німецька ядерна енергетика бере початок з дослідних реакторів 1950-х та 1960-х років. Перша комерційна станція була підключена до мережі в 1969 році. Останні десятиліття в Німеччині активно точаться дебати про строки згортання цієї технології виробництва електроенергії. Особливе загострення обговорень цієї теми відбулося на початку 2007 року внаслідок політичного впливу російсько-білоруських енергетичних конфліктів, а також в 2011 році після аварії на першій Фукусімській АЕС.[4] 6 червня 2011 року Федеральний уряд Німеччини вирішив залишити 9 енергоблоків вісьмох атомних електростанцій та поступово до кінця 2029 року повністю відмовитися від виробництва ядерної енергії.[5] Серед залишених енергоблоків — 5 використовують торієвий паливний цикл. 30 червня 2011 року відповідний закон було прийнято Бундестагом.[6] У кінці червня 2015 року була закрита Графенрайнфельдська АЕС.[7][8]

Історія ред.

 
Німеччина, як і більшість країн світу, виробляє більшість електроенергії з традиційних викопних видів палива. Ядерна енергетика розроблялася як основне джерело електроенергії, допоки політичний тиск не зупинив її розвиток в середині 1980-х років. З тих пір не було споруджено жодної нової АЕС.

В період з 1957 по 2004 роки в Німеччині було запущено близько 110 ядерних установок. При цьому необхідно відрізняти ядерні реактори для отримання електроенергії та дослідницькі реактори. Першим ядерним реактором став Мюнхенський дослідницький реактор в 1957 році в Гархінгу біля Мюнхена. Першою атомною електростанцією стала Кальська АЕС, яка була підключена до електромережі в 1961 році.[9] Останнім комерційним ядерним реактором уведеним в дію став блок № 5 Грайфсвальдської АЕС. Дрезденський навчальний ядерний реактор став на сьогодні останнім дослідницьким реактором; він отримав дозвіл на експлуатацію в 2004 році. До катастрофи в Японії, Німеччина виробляла близько чверті своєї електроенергії з ядерного палива, тобто приблизно таку ж частку як і США.[10]

Західна Німеччина ред.

 
Кальська АЕС — найперша АЕС Німеччини

Як і в багатьох розвинених країнах, ядерна енергетика в Німеччині почалася розвиватися наприкінці 1950-х років. 1 січня 1960 року набрав чинності «Закон про мирне використання ядерної енергії та захист від її небезпек» (скорочено «Атомний закон»). Після цього закон багато разів змінювався та розширювався. Лише декілька експериментальних ядерних реакторів було запущено до 1960 року. Експериментальна атомна електростанція в Карлштайн-ам-Майні була запущена 13 листопада 1960 року,[11] а підключена до електромережі в 17 червня 1961 року,[9] тоді як регулярна комерційна експлуатація почалася з 1 лютого 1962 року[12]. Всі німецькі АЕС, що були відкритті в період з 1960 по 1970 роки, мали потужність менше ніж 1 000 МВт і зараз всі вони закритті.

Був запланований закритий цикл ядерного палива, що мав розпочинатися в Саарланді та Шварцвальді; концентрація уранової руди, виробництво стержневих ТВЕЛів в Ханау; та переробка використаного палива на заводі з переробки відпрацьованого ядерного палива в Ваккерсдорфі. Радіоактивні відходи повинні були зберігатися в глибокому геологічному захороненні, як частина довготермінового проєкту по зберіганню ядерних відходів в Горлебені.

Східна Німеччина ред.

 
Грайфсвальдська АЕС — найбільша з двох АЕС Східної Німеччини

Райнсберзька АЕС була першою (практично експериментальною) АЕС в Східній Німеччині. Вона мала малу потужність та працювала з 1966 по 1990 роки. Другою допущенною до експлуатації АЕС, стала Грайфсвальдська АЕС, що спочатку мала складатися з восьми радянських реакторів ВВЕР-440. Перші чотири були підключені до електромережі між 1973 там 1979 роками. Один був запущений в 1989 році на пробний термін,[13] інший був добудований, але ніколи не експлуатувався. Два останніх були недобудовані. Після об'єднання Німеччини всі АЕС Східної Німеччини були закритті через відмінності в стандартах безпеки. Штендальську АЕС, що будувалася на той момент, було вирішено не добудовувати.[14]

Німеччина після возз'єднання ред.

 
Некарвестгаймська АЕС — планується бути закритою останньою

Внаслідок домовленості 14 червня 2000 року між федеральним урядом та підприємствами енергопостачання (так званий «Атомний консенсус») було:

  • обмежено в часі використання наявних атомних електростанцій;
  • заборонено спорудження нових АЕС.

Атомний консенсус не торкнувся досліджень в галузі ядерної технології. Договір консенсусу по ядерній енергії чітко встановив кількість електроенергії, що ще було дозволено виробити кожній з АЕС. В принципі, ці так звані залишкові кількості електроенергії можуть бути передані зі старших на новіші АЕС, але навпаки лише у виняткових випадках. Як тільки певна АЕС виробить відведену їй кількість електроенергії, вона повинна бути закрита. Укладені домовленості були проведені через «Закон регульованого припинення використання ядерної енергії для промислового виробництва електроенергії» від 22 квітня 2002 року.[15]

Прийнята внаслідок цього відмова від використання ядерної енергії передбачала, що 19 енергоблоків, які працювали на той час, мали бути до 2021 року закритті. До 2006 року дві електростанції (Штаде та Обріґгаймська) вже були закритті. Другий енергоблок Некарвестгаймської АЕС повинен бути закритим останнім. До березня 2011 року були в комерційній експлуатації 17 енергоблоків (12 АЕС), а також експлуатувалися 8 дослідницьких реакторів, з яких 5 — навчальні.[16]

З 2009 року «чорно-жовтий» федеральний уряд планував подовжити час експлуатації АЕС, а 29 вересня 2010 року це було вирішено на вже «червоно-зеленим» урядом. Передбачалося, що використання АЕС мало продовжитися ще на 12 років. 8 грудня 2010 року відповідний закон був підписаний Федеральним президентом Крістіаном Вульффом. Деякі землі, що керувалися партією СДП, заявили про намір подати позов в конституційний суд проти цього закону. 28 лютого 2011 року відповідний позов був поданий в федеральний конституційний суд федеральними землями Берлін, Бранденбург, Бремен, Північна Рейн-Вестфалія та Рейнланд-Пфальц.[17]

Після аварії на першій Фукусімській АЕС федеральний уряд 14 березня 2011 року було постановлено про тимчасову (на три місяці) відміну продовження дії атомних електростанцій та відключення сімох найстаріших німецьких АЕС під час цього мораторію.[18][19] Крюммельська АЕС до цього вже не експлуатувалася через проведення там технічних робіт. 6 червня 2011 року було прийнято на урядовому рівні рішення про відмову від виробництва ядерної енергії. На момент прийняття рішення, залишилося працювати 9 енергоблоків атомних електростанцій, які мають бути до кінця 2022 року поступово закриті.[20] 30 червня 2011 року це рішення було підтримано в Бундестазі.[6]

У грудн 2021 року реактори Brokdorf, Grohnde та Gundremmingen були зупинені після більше ніж 30 років експлуатації. Три останні атомні електростанції — Ісар-2, Емсланд і Некарвестхайм II — будуть вимкнені до кінця 2022 року.[21][22][23][24][25]

Список атомних електростанцій ред.

 
АЕС в Німеччині (станом на серпень 2015 року)
Атомні електростанції в Німеччині (станом на червень 2011 року).
  Діють
  Закриті

Нижче наведено список АЕС, що діють, та вже закритих, а також їх відповідних блоків. Енергоблоки, що ще діють, виділені окремим кольором.

Назва
АЕС
 Блок
Тип
Фірма
 Брутто-
потуж-
ність
у МВт
Нетто-
потуж-
ність
у МВт
 Вироб-
ництво
енергії
до
2010 р.
в ТВт-год
[26] 		Залишкова
енергія з
лютого 2011 р.
в ТВт-год 		Початок
будівництва
[27]
 Комерційна
експлуатація
[27]
 Закриття Середня
доступ-
ність
протягом
часу
експл.
[28]
Закон
від
2002 р.
[29] 		Прод.
експл.
від
2010 р.[29] 		Закон
від
2002 р.
[30] 		Прод.
експл.
від
2010 р.[31] 		План
консен-
сусу
2011 р.
[32][33]
Ізарська KKI 1* BWR E.ON 912 878 196,7 2,932 57,916 01972-05-011 травня 1972 01979-03-2121 березня 1979 02012 2012 02019 2019 02011 2011 83,2 %
KKI 2 PWR E.ON, SWM 1485 1410 244,9 103,773 240,477 01982-09-1515 вересня 1982 01988-04-099 квітня 1988 02021 2021 02034 2034 02022 2022 91,9 %
Брокдорфська KBR PWR E.ON,
Vattenfall 		1480 1410 254,3 93,048 239,395 01976-01-011 січня 1976 01986-12-2222 грудня 1986 02022 2022 02033 2033 02021 2021 87,3 %
Філіппсбурзька KKP 1* BWR EnBW 926 890 186,1 9,227 65,053 01970-10-011 жовтня 1970 01980-03-2626 березня 1980 02013 2013 02020 2020 02011 2011 79,7 %
KKP 2 PWR EnBW 1468 1402 269,8 79,474 226,430 01977-07-077 липня 1977 01985-04-1818 квітня 1985 02019 2019 02032 2032 02019 2019 86,8 %
Гронде KWG PWR E.ON, SWB 1430 1360 278,7 80,647 231,089 01976-06-011 червня 1976 01985-02-011 лютого 1985 02019 2019 02032 2032 02021 2021 90,4 %
Унтервезерська KKU* PWR E.ON 1410 1345 287,4 12,607 91,711 01972-07-011 липня 1972 01979-09-066 вересня 1979 02013 2013 02020 2020 02011 2011 82,4 %
Крюммельська KKK* BWR Vattenfall,
E.ON 		1402 1346 201,7 88,245 212,406 01974-04-055 квітня 1974 01984-03-2828 березня 1984 02021 2021 02033 2033 02011 2011 69,1 %
Емсландська KKE PWR RWE, E.ON 1400 1329 242,5 108,120 250,448 01982-08-1010 серпня 1982 01988-06-2020 червня 1988 02022 2022 02034 2034 02022 2022 91,7 %
Некарвестгаймська GKN 1* PWR EnBW 840 785 185,4 0,000 50,613 01972-02-011 лютого 1972 01976-12-011 грудня 1976 02011 2011 02019 2019 02011 2011 84,2 %
GKN 2 PWR EnBW 1400 1310 226,2 119,580 259,373 01982-11-099 листопада 1982 01989-04-1515 квітня 1989 02023 2023 02036 2036 02022 2022 93,6 %
Графенрайн-
фельдська 		KKG PWR E.ON 1345 1275 273,4 40,933 176,550 01975-01-011 січня 1975 01982-06-1717 червня 1982 02015 2015 02028 2028 02015 2015 88,4 %
Гундреммінгенська KGG A BWR 250 237 13,8 01962-12-1212 грудня 1962 01967-04-1212 квітня 1967 01963 1963 54,5 %
KGG B BWR RWE 1344 1284 246,1 49,264 175,023 01976-07-2020 липня 1976 01984-07-1919 липня 1984 02017 2017 02030 2030 02017 2017 89,7 %
KGG C BWR RWE 1344 1288 237,5 57,558 184,496 01976-07-2020 липня 1976 01985-01-1818 січня 1985 02018 2018 02030 2030 02021 2021 86,4 %
Мюльгайм-
Керліхська 		KMK PWR RWE 1302 1219 10,3 99,150 99,150 01975-01-1515 січня 1975 01987-10-011 жовтня 1987 01970 1970 31,6 %
Бібліська KWB A* PWR RWE 1225 1167 230,7 3,468 72,085 01970-01-011 січня 1970 01975-02-2626 лютого 1975 02011 2011 02020 2020 02011 2011 68,0 %
KWB B* PWR RWE 1300 1240 245,7 8,551 79,214 01972-02-011 лютого 1972 01977-01-3131 січня 1977 02011 2011 02019 2019 02011 2011 73,5 %
Брунсбюттельська KKB* BWR Vattenfall
E.ON 		806 771 120,4 11,000 52,038 01970-04-1515 квітня 1970 01977-02-099 лютого 1977 02013 2013 02020 2020 02011 2011 58,0 %
Штаде KKS PWR E.ON 672 640 145,9 01967-12-011 грудня 1967 01972-05-1919 травня 1972 02003-11-1414 листопада 2003 85,1 %
Вюргассенська KWW BWR E.ON 670 640 69,7 01968-01-2626 січня 1968 01975-11-1111 листопада 1975 01994-08-2626 серпня 1994 58,7 %
Грайфсвальдська KGR 1 ВВЕР 440 408 35,5 01970-03-011 березня 1970 01974-07-1212 липня 1974 01990-12-1818 грудня 1990
KGR 2 ВВЕР 440 408 36,6 01970-03-011 березня 1970 01975-04-1616 квітня 1975 01990-02-1414 лютого 1990
KGR 3 ВВЕР 440 408 33,3 01972-04-011 квітня 1972 01978-05-011 травня 1978 01990-02-2828 лютого 1990
KGR 4 ВВЕР 440 408 28,9 01972-04-011 квітня 1972 01979-11-011 листопада 1979 01990-06-022 червня 1990
KGR 5 ВВЕР 440 408 0,0 01976-12-011 грудня 1976 01989-11-011 листопада 1989 01989-11-2424 листопада 1989
Обріґгаймська KWO PWR EnBW 357 340 86,8 01965-03-1515 березня 1965 01969-04-011 квітня 1969 02005-05-1111 травня 2005 83,6 %
Гамм-Юнтропська THTR HTR 308 296 2,8 01971-05-011 травня 1971 01987-06-011 червня 1987 01988-04-2929 квітня 1988 22,0 %
Лінгенська KWL BWR VEW, RWE 268 183 9,1 01964-10-011 жовтня 1964 01968-10-011 жовтня 1968 01977-01-055 січня 1977 37,5 %
Нідерайхбахська KKN HWCR 106 100 0,0 01966-06-011 червня 1966 01973-01-011 січня 1973 01974-07-3131 липня 1974
Райнсберзька KKR ВВЕР 70 62 9,0 01960-01-011 січня 1960 01966-10-1111 жовтня 1966 01990-06-011 червня 1990
БДР Карлсруе MZFR PWR 57 52 5,7 01961-12-011 грудня 1961 01966-12-1919 грудня 1966 01984-05-033 травня 1984
Гросвельцгаймська HDR HDR 25 25 0,0 01965-01-011 січня 1965 01970-08-022 серпня 1970 01971-04-2020 квітня 1971
КЯУОН Карлсруе KNK I SNB 21 17 0,5 01966-05-011 травня 1966 01974-02-2121 лютого 1974 01974-09-011 вересня 1974
KNK II SBR 21 17 0,5 01974-09-011 вересня 1974 01979-03-033 березня 1979 01991-08-2323 серпня 1991
Кальська VAK BWR 16 15 2,2 01958-07-011 липня 1958 01962-02-011 лютого 1962 01985-11-2525 листопада 1985
Юліхська ЕАЕС AVR HTR 15 13 1,7 01961-08-011 серпня 1961 01969-05-1919 травня 1969 01988-12-3131 грудня 1988

* Енергоблоки Унтервезерської та Брунсбютельської АЕС, обидва енергоблоки Бібліської АЕС (Biblis A та B), а також перші енергоблоки Філіппсбурзької, Ізарської та Некарвестгаймської були закриті федеральним урядом через призупинення (накладення мораторію) дії закону про продовження терміну експлуатації АЕС. Крюммельська АЕС до цього вже не експлуатувалася через проведення там технічних робіт.[34] 30 травня 2011 року Федеральний уряд вирішив негайно назавжди закрити сім енергоблоків, що й так були відключені від мережі через мораторій, а також Крюммельську АЕС. Таким чином, ці 8 енергоблоків ймовірно вже ніколи не будуть запущені в експлуатацію.[35][36] 6 червня 2011 року це рішення було прийняте законопроєктом Федерального уряду Німеччини.[20]

Компанії-виробники ред.

Нижче наведені компанії-власники АЕС, відповідальні за експлуатацію енергоблоків (якщо в дужках не зазначено інше, цим компаніям належить 100 % АЕС):

  • EnBW:[37] Некарвестгаймська, Філіппсбурзька;
  • E.ON:[38] Брокдорфська (80 %), Брунсбюттельська (33 %), Емсландська (12,5 %), Графенрайнфельдська, Гронде (83,3 %), Ізарська (перший блок та 75 % другого енергоблоку), Крюммельська (50 %), Унтервезерська;
  • RWE:[39] Бібліська, Емсландська (87,5 %);
  • Vattenfall:[40] Брокдорфська (20 %), Брунсбюттельська (66 %), Крюммельська (50 %);
  • Stadtwerke München[en]: 25 % другого енергоблоку Ізарської АЕС.[41]
  • Stadtwerke Bielefeld[de]: 16,7 % АЕС Гронде.[7]

Неексплуатовані АЕС ред.

Цей список включає заплановані АЕС та енергоблоки, заявка на будівництво яких була подана, але відхилена, а також АЕС, які були частково побудовані або закінченні, але ніколи не були введені в експлуатацію. Сріблястим виділенні АЕС, будівництво яких було розпочато.

Назва
 Земля 
 Плану-
вання
 Початок
будівництва
 Кінець
проєкту
 Коментарі
 Брутто
(МВт)
 Нетто
(МВт)
 Тип
 Поси-
лання
Бад-Брайзігська  RP 1971 - ? Планування було через короткий час зупинено, як заміна була споруджена декілька кілометрів вище за течією річки Мюльгайм-Керліхська АЕС 1 300 ? PWR [42]
BASF (1)  RP 1973 - 01.12.1976 Паротурбінна електростанція, була замінена вугільною електростанцією (прийнятою в експлуатацію в 2005 році) 425 385 PWR [43]
Бібліс (С)  HE 1975 - 1995 Виготовленні компоненти були викоритсанні для бразильської АЕС імені адмірала Алваро Алберті 1 315 1 238 PWR [44]
Бібліс (D)  HE 1973 - 01.01.1979 ? 1 300 PWR [45]
Боркенська  HE 1974 - 1995 1 300 1 200 PWR [46]
Даленська (1)  SN 1980 - Весна 1990 1 000 950 PWR [47]
Даленська (2)  SN 1980 - Весна 1990 1 000 950 PWR [47]
Даленська (3)  SN 1980 - Весна 1990 1 000 950 PWR [47]
Даленська (4)  SN 1980 - Весна 1990 1.000 950 PWR [47]
Емденська  NI 1975 - ? Заплановане місце будівництва знаходилося на Різумському піску 1 300 ? PWR [48]
Грайфсвальдська (6)  MV ? 01.12.1976 01.01.1990 Спорудження було завершено, але АЕС не була введена в експлуатацію 440 408 PWR [49]
Грайфсвальдська (7)  MV ? 01.12.1978 01.10.1990 Спорудження було припинено 440 408 PWR [50]
Грайфсвальдська (8)  MV ? 01.12.1978 01.10.1990 Спорудження було припинено 440 408 PWR [51]
Гаммська  NW 1975 - 1995 Як заміна була побудована Емсландська АЕС 1 301 1 231 PWR [52]
Калькарська (SNR-300)  NW 1969 23.04.1973 20.03.1991 Спорудження було завершено в 1985 році, але АЕС не була введена в експлуатацію 327 295 SNR [53]
Калькарська (SNR-2)  NW 1975 - 1982 Місце будівництва Калькар не було остаточно затвердженим 1.500 1.380 SNR [54]
Нойпотцька (A)  RP 1977 - 1987 1 368 1 289 PWR [55]
Нойпотцька (В)  РП 1977 - 1987 1 368 1 289 PWR [56]
Пфаффенгофська (A)  BY 1976 - 1999 1 315 1 238 PWR [57]
Штендальська (1)  ST 1980 01.12.1982 01.03.1991 Спорудження було завершено на 85 % 970 900 PWR [58]
Штендальська (2)  ST 1980 01.12.1984 01.03.1991 Спорудження було завершено на 15 % 970 900 PWR [59]
Фанумська (A)  NW 1975 - ? 1 300 ? PWR [60]
Фанумська (В)  NW 1975 - ? ? ? PWR [61]
Вільська (1)  BW 1973 - ? Початково передбачене місце будівництва був Брайзах-на-Рейні. Планування було припинено в 1977 році, а компоненти були використанні для будівництва другого блоку Філіппсбурзької АЕС 1 375 1 300 PWR [62]
[63]

Дослідницькі реактори ред.

«Дослідницькими реакторами» називаються ядерні реактори, які слугують не для виробництва електроенергії, а переважно для цілей досліджень (ядерні та технічно-матеріальні дослідження, виробництво ізотопів для медицини та техніки). Наведений нижче список відсортовано за датою введення в експлуатацію. Окремим кольором виділенні реактори, які ще експлуатуються. Дані наведені станом на серпень 2010 року.[16]

Назва Позна-
чення
 Експлуататор
 Земля 
 Початок
експл.
 Кінець
експл.
 Потужність
 Тип
Мюнхенський дослідницький реактор FRM Мюнхенський технічний університет  BY 1957-10-31 31.10.1957 2000-07-28 28.07.2000 6e4 4 МВт басейновий/ЯРТМ
Росендорфський дослідницький реактор RFR Росендорфський дослідницький центр  SN 1957-12-16 16.12.1957 1991-06-27 27.06.1991 7e1 10 МВт LWR
Перший франкфуртський дослідницький реактор FRF-1 Франкфуртський університет  HE 1958-01-10 10.01.1958 1968-03-19 19.03.1968 4e5 50 кВт гомогенний (L)/L-54 (L)
Берлінський експериментальний реактор I BER I Берлінський центр Гельмгольца  BE 1958-07-24 24.07.1958 1972 4e5 50 кВт гомогенний (L)/L-54 (L)
Перший геестахтський дослідницький реактор FRG-1 Геестахтський центр Гельмгольца  SH 1958-10-23 23.10.1958 28.06.2010 6e5 5 МВт басейновий/ЯРТМ
Сіменський реактор Аргонавт SAR Мюнхенський технічний університет  BY 1959-06-23 23.06.1959 1968-10-31 31.10.1968 3e1 1 кВт Аргонавт
Дослідницький реактор AEG PR-10 Kraftwerk Union  BY 1961-01-27 27.01.1961 1976 2e18 180 Вт Аргонавт
Другий дослідницький реактор FR-2 Університет Карлсруе  BW 1961-03-07 07.03.1961 1981-12-21 21.12.1981 7e44 44 МВт HWR
Перший юліхський дослідний реактор (MERLIN) FRJ-1 Юліхський дослідницький центр  NW 1962-02-23 23.02.1962 1985-03-22 22.03.1985 7e1 10 МВт басейновий/ЯРТМ
Мюнхенський сіменський навчальний реактор SUR-M Мюнхенський технічний університет  BY 1962-02-28 28.02.1962 1981-08-10 10.08.1981 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Другий юліхський дослідницький реактор (DIDO) FRJ-2 Юліхський дослідницький центр  NW 1962-11-14 14.11.1962 2006-05-02 02.05.2006 7e23 23 МВт резервуарний/HWR
Росендорфський поршневий реактор RRR Росендорфський дослідницький центр  SN 1962-12-16 16.12.1962 1991-09-25 25.09.1991 3e1 1 кВт Аргонавт
Швидкий тепловий Аргонавт-реактор STARK Університет Карлсруе  BW 1963-01-11 11.01.1963 1976-03-99 03.1976 1e1 10 Вт Аргонавт
Другий геестахтський дослідницький реактор FRG-2 Геестахтський центр Гельмгольца  SH 1963-03-16 16.03.1963 1993-01-28 28.01.1993 7e15 15 МВт басейновий/ЯРТМ
Берлінський сіменський навчальний реактор SUR-B Берлінський технічний університет  BE 1963-07-26 26.07.1963 2007-10-15 15.10.2007 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Дармштадський сіменський навчальний реактор SUR-DA Дармштадтський технічний університет  HE 1963-09-23 23.09.1963 1985-02-22 22.02.1985 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Установка дослідження нульової потужності ANEX Геестахтський центр Гельмгольца  SH 1964-05-99 05.1964 1975-02-05 05.02.1975 2e1 100 Вт нульової потужності
Штутгартський сіменський навчальний реактор SUR-S Штутгартський університет  BW 1964-08-24 24.08.1964 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Гамбурзький сіменський навчальний реактор SUR-HH Гамбурзька вища школа  HH 1965-01-15 15.01.1965 1992-08-99 08.1992 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Дослідницький реактор Майнца FRMZ Університет Майнца  RP 1965-08-03 03.08.1965 5e1 100 кВт басейновий/TRIGA-II
Ахенський сіменський навчальний реактор SUR-AA Технічний університет Ахена  NW 1965-09-22 22.09.1965 2008 2008 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Ульмський сіменський навчальний реактор SUR-U Ульмська вища школа  BW 1965-12-01 01.12.1965 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Кільський сіменський навчальний реактор SUR-KI Кільське училище  SH 1966-03-29 29.03.1966 1997-12-11 11.12.1997 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Сіменський навчальний реактор Карлсруе SUR-KA Університет Карлсруе  BW 1966-03-07 07.03.1966 1996-09-99 09.1996 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Гейдельберзький дослідницький реактор TRIGA I TRIGA HD I Німецький центр досліджень ракових захворювань  BW 1966-08-26 26.08.1966 1977-03-31 31.03.1977 5e25 250 кВт басейновий/TRIGA-I
Швидка установка нульової потужності SNEAK Університет Карлсруе  BW 1966-12-15 15.12.1966 1985-11-99 11.1985 3e1 1 кВт гомогенний
Вимірювання вигорання ADIBKA Юліхський дослідницький центр  NW 1967-03-18 18.03.1967 1972-10-30 30.10.1972 2e1 100 Вт гомогенний/L77 A
Реактор нульової потужності AEG TKA Kraftwerk Union  BY 1967-06-23 23.06.1967 1973 2e1 100 Вт резервуарний/нульової потужності
Дослідницький та вимірювальний реактор Брауншвейга FMRB Фізично-технічне федеральне відомство  NI 1967-10-03 03.10.1967 1995-12-19 19.12.1995 6e1 1 МВт басейновий/ЯРТМ
Бременський сіменський навчальний реактор SUR-HB Бременська вища школа  HB 1967-10-10 10.10.1967 1993-06-17 17.06.1993 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Атомохід «Отто Ган» OH Геестахтський центр Гельмгольца  SH 1968-08-26 26.08.1968 1979-03-22 22.03.1979 7e37 38 МВт PWR/Судновий реактор
Росендорфська установка критичних експериментів RAKE Росендорфський дослідницький центр  SN 1969-10-03 03.10.1969 1991-11-26 26.11.1991 1e1 10 Вт резервуарний/нульової потужності
Критичний експеримент KEITER Юліхський дослідницький центр  NW 1971-06-15 15.06.1971 1982 0e1 1 Вт нульової потужності
Ганноверський сіменський навчальний реактор SUR-H Ганноверський університет  NI 1971-12-09 09.12.1971 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Нойхерберзький дослідницький реактор FRN Мюнхенський центр імені Гельмгольца  BY 1972-08-23 23.08.1972 1982-12-16 16.12.1982 6e1 1 МВт басейновий/TRIGA-III
Ганноверський дослідницький реактор FRH Ганноверська медична вища школа  NI 1973-01-31 31.01.1973 1996-12-18 18.12.1996 5e25 250 кВт басейновий/TRIGA-I
Фуртвангенський сіменський навчальний реактор SUR-FW Фуртвангенська вища школа  BW 1973-06-28 28.06.1973 0e01 0,1 Вт гомогенний (S)/SUR-100
Критична установка KAHTER Юліхський дослідницький центр  NW 1973-07-02 02.07.1973 1984-02-03 03.02.1984 2e1 100 Вт нульової потужності
Берлінський експериментальний реактор II BER II Барлінський центр Гельмгольца  BE 1973-12-09 09.12.1973 7e1 10 МВт басейновий/ЯРТМ
Гейдельберзький дослідницький реактор
TRIGA II 		TRIGA HD II Німецький центр досліджень ракових захворювань  BW 1978-02-28 28.02.1978 1999-11-30 30.11.1999 5e25 250 кВт басейновий/TRIGA-I
Перший дрезденський навчальний ядерний реактор AKR-1[64] Дрезденський технічний університет  SN 1978-07-28 28.07.1978 2004-03-99 03.2004 0e2 2 Вт гомогенний/SUR
Циттауерський навчальний та дослідницький реактор ZLFR Вища школа Циттау-Гьорлітца  SN 1979-05-25 25.05.1979 2005-03-24 24.03.2005 1e1 10 Вт HWR
Мюнхенський дослідницький реактор II FRM II Мюнхенський технічний університет  BY 2004-03-02 02.03.2004 7e2 20 МВт басейновий/HWR
Другий дрезденський навчальний ядерний реактор AKR-2 Дрезденський технічний університет  SN 2005-03-22 22.03.2005 0e2 2 Вт гомогенний/SUR
Другий франкфуртський дослідницький реактор FRF-2 Франкфуртський університет  HE не експл. - 6e1 1 МВт басейновий/TRIGA
 
Дослідні реактори в Німеччині (станом на 2011 рік)

Поряд з цими реакторами, було також сконструйована ціла низка експериментальних реакторів під час Другої світової війни в рамках німецької ядерної програми, жодний з яких, однак, так і не досяг миттєвої критичності. Останньою з цих спроб став Гайгерлохський дослідницький реактор, важководний реактор, який був побудований Інститутом фізики імені кайзера Вільгельма в березні-квітні 1945 року в підвалі, вирубаному в скелі в Гайгерлосі.

Аварії ред.

Нижче наведені аварії, що мали місце на німецьких АЕС. В усіх випадках не було людських жертв чи травмованих.[65][66]

Аварії на німецьких АЕС[65][66]
Дата АЕС Опис Економічні втрати
(в $ США 2006 р.)
4 травня 1986 р. Гамм-Юнтропська, Західна Німеччина Дія оператора по переміщенню пошкодженого ТВЕЛа експериментального високотемпературного газового реактору призвела до витоку радіації на 4 км² навколо енергоблоку 267 000 000
17 грудня 1987 р. Бібліська АЕС, Західна Німеччина Неспрацювання запірного клапану призвело до забруднення місцевості 13 000 000
7 грудня 1975 р. Грайфсвальдська, Східна Німеччина Електрична помилка викликала пожежу в головному жолобі, що зруйнувала лінії керування, п'ять головних охолоджувальних насосів та майже викликала розплавлення реактору 443 000 000

План відмови від ядерної енергетики ред.

Внаслідок дискусій після аварії на першій Фукусімській АЕС федеральний уряд постановив 14 березня 2011 року тимчасову (на три місяці) відміну продовження дії атомних електростанцій та відключення сімох найстаріших німецьких енергоблоків під час цього мораторію[18][19]. Під дію цього мораторію підпали реактори енергетичних підприємств EnBW, E.ON та RWE. Останній концерн подав 1 квітня 2011 року позов проти відключення енергоблоку Biblis-A (KWB A) Бібліської АЕС у відповідний Вищий адміністративний суд Гессенf, посилаючись на відсутні правові основи для мораторію[67].

30 травня 2011 року, Німеччина формально оголосила про свої плани повністю відмовитися від ядерної енергетики протягом наступних 11 років. План включає негайне закриття 7 атомних енергоблоків, які були тимчасово зупинені для тестувань в березні 2011 року, та восьмої АЕС, що була вимкнута з мережі через технічні проблеми. Дев'ять станцій, що залишилися, мають бути вимкнуті до 2022 року, як було заявлено Норбертом Рьоттгеном, головою Федерального міністерства довкілля, захисту природи та ядерної безпеки, після переговорів, що тривали до пізньої ночі[4].

Канцлер Анґела Меркель заявила, що відмова від ядерної енергетики, що перед цим була запланована до 2036 року, надасть перевагу Німеччині в конкурентоздатності в ері відновлюваної енергетики. Канцлер заявила: «Ми можемо стати першою великою індустріальною нацією, яка може досягнути такого переходу в напрямку ефективної та відновлюваної енергії, зі всіма можливостями, що з'являться для експорту, розробки нових технологій та появи нових робочих місць». Меркель також вказала на «безпомічність» Японії перед обличчям ядерної катастрофи, незважаючи на свій промисловий та технологічний розвиток[10] Деякі німецькі виробники та енергетичні компанії виступили з критикою цих планів, застерігаючи, що Німеччину може очікувати аварія всієї електромережі.[68].

На законодавчому рівні рішення про відмову від виробництва ядерної енергії було прийнято 6 червня 2011 року. 8 енергоблоків атомних електростанцій, що були вимкнуті в березні цього ж року, повинні вже ніколи не експлуатуватися, а ті 9 енергоблоків, що залишилися, мають бути закриті до кінця 2022 року[20] При прийнятті відповідного закону в Бундестазі 30 червня 2011 року було досягнуто майже консенсус — «за» проголосувало 513 депутатів з 600. Лише партія лівих проголосувала проти[6][69].

15 квітня 2023 року, за повідомленням агенції AFP, Німеччина зупинила свої три останні ядерні реактори, відмовившись від атомної енергетики[70].

Дебати про відновлення ред.

Не дивлячись на офіційну відмову до повернення розвитку ядерної енергетики, за що виступають деякі політичні партії, суспільна дискусія з цього приводу пожвавилася після російського вторгнення в Україну виходячи з портеби забезпечення енергетичної стабільності на тлі відмови від російських енергоносіїв.[71][72][73] Після того, як Росія вторглася в Україну в 2022, енергетична політика Німеччини, яка до цього моменту значною мірою покладалася на російський імпорт (зокрема природного газу)[74] – була переоцінена, включаючи тимчасове призупинення суперечливого газопроводу «Північний потік-2»[75].

5 вересня 2022 федеральний уряд оголосив, що дві з трьох атомних електростанцій, що залишилися (Неккарвестгайм і Ізар 2), працюватимуть після 31 грудня 2022 до квітня 2023, а Емсландська атомна електростанція буде закрита, як і планувалося[76] Однак 10 жовтня 2022 Шольц оголосив, що всі три будуть працювати до 15 квітня 2023[77]. Вольфганг Кубікі, заступник лідера Вільних демократів, сказав в інтерв’ю Funke Media Group, що «Німеччина має найбезпечніші атомні електростанції у світі, і їх вимкнення було б «драматичною помилкою» з болісними економічними та екологічними наслідками». Інші члени Вільної демократичної партії закликали принаймні зберегти атомні електростанції як запобіжний захід на випадок, якщо вони знадобляться в майбутньому для виробництва електроенергії[78].

У 2022 році Vox прокоментував, що «рішення Німеччини перезапустити старі вугільні станції, а не продовжити термін служби своїх атомних енергетичних установок, відображає провал екологічних пріоритетів»[79]. і NPR написало: «Зіткнувшись з енергетичною кризою, німці запасаються свічками»[80]. У квітні 2023 кілька критиків закриття атомних електростанцій стверджували, що вимкнення атомних електростанцій позбавляє Німеччину джерела електроенергії з низьким рівнем викидів і змушує країну продовжувати використовувати викопне паливо, яке сприяє зміні клімату[78][81].

Примітки ред.

  1. ↑ Search. Power Reactor Information System (англійською) . IAEA. Процитовано 21 травня 2011.
  2. ↑ 17% of Germany’s electricity consumption was met by renewable energy in 2010. Прес-реліз федерального статистичного органу Німеччини (англійською) . Федеральний статистичний орган Німеччини. Процитовано 6 червня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  3. ↑ Ministry, Federal Environment. Germany brings era of nuclear power to an end- BMUV - Press release. Federal Ministry for the Environment, Nature Conservation, Nuclear Safety and Consumer Protection (англ.). Процитовано 22 серпня 2023.
  4. ↑ а б Germany: Nuclear power plants to close by 2022. Стаття. BBC. 30 травня 2011. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 30 травня 2011.(англ.)
  5. ↑ Süddeutsche Zeitung: Regierung beschließt Atomausstieg und Energiewende(нім.)
  6. ↑ а б в Deutsche Welle: Бундестаг затвердив вихід з атомної енергетики в 2022 році
  7. ↑ а б Kernkraftwerk Grafenrheinfeld [Архівовано 2015-06-30 у Wayback Machine.], Internetseite E.ON(нім.)
  8. ↑ AKW Grafenrheinfeld: Am 27. Juni ist laut E.ON endgültig Schluss(нім.), Nachricht auf BR.de vom 3. Juni 2015.
  9. ↑ а б Vor 50 Jahren: Der erste «Atom-Strom» in Deutschland(нім.)
  10. ↑ а б Juergen Baetz (30 травня 2011). Germany Decides to Abandon Nuclear Power by 2022. Стаття. Associated Press. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 30 травня 2011.(англ.)
  11. ↑ Vor 50 Jahren ging das erste deutsche Atomkraftwerk in Betrieb(нім.)
  12. ↑ Дані про ядерний реактор Кальської АЕС. МАГАТЕ. Процитовано 22 червня 2011 року.(англ.)
  13. ↑ 17. Dezember 1973: Der erste Reaktorblock geht ans Netz(нім.)
  14. ↑ Kernenergie-Enzyklopädie: Kernenergie in der Deutschen Demokratischen Republik [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
  15. ↑ Закон тексту закону, 9 сторінок [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.](PDF)(нім.)
  16. ↑ а б Bundesanstalt für Strahlenschutz, Informationskreis KernEnergie
  17. ↑ Spiegel: SPD und Grüne reichen Verfassungsklage ein
  18. ↑ а б faz.net vom 15. März 2011: «Merkels Atom-Moratorium: Sieben Kernkraftwerke gehen vorerst vom Netz.»(нім.)
  19. ↑ а б http://www.stern.de/politik/deutschland/atom-moratorium-der-bundesregierung-so-riskant-sind-die-alten-reaktoren-1663883.html stern.de: «Atom-Moratorium der Bundesregierung: So riskant sind die alten Reaktoren» vom 15. März 2011(нім.)
  20. ↑ а б в Süddeutsche Zeitung: Regierung beschließt Atomausstieg und Energiewende(нім.)
  21. ↑ Reuters (30 грудня 2021). Germany to pull the plug on three of its last six nuclear plants. Reuters (англ.). Процитовано 5 січня 2022.
  22. ↑ Німеччина зупинила половину енергоблоків АЕС. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 січня 2022.
  23. ↑ Germany shuts down half of its 6 remaining nuclear plants. AP NEWS (англ.). 31 грудня 2021. Процитовано 5 січня 2022.
  24. ↑ Повна відмова від ядерної енергетики: Німеччина планує відключити останні АЕС. РБК-Украина (рос.). Процитовано 5 січня 2022.
  25. ↑ Німеччина закрила три з останніх шести АЕС. Новини України - #Букви. 2 січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
  26. ↑ Nettostrom in TWh — Netto-Stromerzeugung in Milliarden Kilowattstunden seit der Inbetriebnahme bis Ende Dezember 2010 oder bis zur Abschaltung. Datenquelle: IAEO — Power Reactor Information System
  27. ↑ а б Дані про ядерні реактори Німеччини. МАГАТЕ. Процитовано 22 червня 2011 року.(англ.)
  28. ↑ Datenquelle: IAEO — Power Reactor Information System, Stand: Ende Dezember 2010
  29. ↑ а б Bundesamt für Strahlenschutz: Erzeugte Elektrizitätsmengen (netto) der deutschen Kernkraftwerke, Übertragung von Produktionsrechten und Erfassung der Reststrommengen [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]
  30. ↑ aktuelle Reststrommengen und prognostizierte Abschaltung. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 6 червня 2011.
  31. ↑ Bericht über die von der schwarz-gelben Koalition im Jahr 2010 geplanten voraussichtlichen Laufzeitverlängerungen bei tagesschau.de. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  32. ↑ Eckpunkte «Der Weg in die Energie der Zukunft» [Архівовано 2011-11-16 у Wayback Machine.] (PDF, 41 KB), Informationen der Bundesregierung Anfang Juni 2011
  33. ↑ Tagesschau.de: Spitzentreffen der Koalition zum Atomausstieg, 30. Mai 2011
    Tagesschau.de: Regierung beschließt Atomausstieg, 31. Mai 2011
  34. ↑ tagesschau.de: Acht deutsche AKW vorerst außer Betrieb(нім.)
  35. ↑ tagesschau.de: Spitzentreffen der Koalition zum Atomausstieg
  36. ↑ Handelsblatt: Termin für Atomausstieg steht fest[недоступне посилання](нім.)
  37. ↑ Офіційна сторінка EnBW. Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  38. ↑ Офіційна сторінка E.ON. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  39. ↑ Офіційна сторінка RWE
  40. ↑ Офіційна сторінка Vattenfall. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  41. ↑ Офіційна сторінка E.ON. Архів оригіналу за 15 листопада 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  42. ↑ RSK-Empfehlung zum Kernkraftwerk Bad Breisig (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2020. Процитовано 11 червня 2011.
  43. ↑ Kernkraftwerk BASF 1
  44. ↑ Kernkraftwerk Biblis C
  45. ↑ Kernkraftwerk Biblis D
  46. ↑ Kernkraftwerk Borken
  47. ↑ а б в г Dahlen 1-4: Stromwirtschaft und deutsche Einheit, Von Felix Christian Matthes, Veröffentlicht von BoD — Books on Demand 2000, ISBN 3-89811-806-1, 9783898118064, auf Seiten 59 und 60 von Insgesamt 644
  48. ↑ Kernkraftwerk Emden
  49. ↑ Kernkraftwerk Greifswald 6
  50. ↑ Kernkraftwerk Greifswald 7
  51. ↑ Kernkraftwerk Greifswald 8
  52. ↑ Kernkraftwerk Hamm
  53. ↑ Kernkraftwerk Kalkar
  54. ↑ Kernkraftwerk SNR 2
  55. ↑ Kernkraftwerk Neupotz A
  56. ↑ Kernkraftwerk Neupotz B
  57. ↑ Kernkraftwerk Pfaffenhofen
  58. ↑ Kernkraftwerk Stendal 1
  59. ↑ Kernkraftwerk Stendal 2
  60. ↑ Kernkraftwerk Vahnum A
  61. ↑ Kernkraftwerk Vahnum B
  62. ↑ Kernkraftwerk Wyhl 1
  63. ↑ Wyhl-1 im WNA Reactor Database [Архівовано 17 грудня 2012 у Wayback Machine.] (englisch)
  64. ↑ навчальний ядерний реактор AKR-1 був перебудований до AKR-2 в 2004 році.
  65. ↑ а б Sovacool, Benjamin K. (August 2010). A Critical Evaluation of Nuclear Power and Renewable Electricity in Asia. Journal of Contemporary Asia. 40 (3): 393—400.
  66. ↑ а б Benjamin K. Sovacool (2009). The Accidental Century — Prominent Energy Accidents in the Last 100 Years [Архівовано 21 серпня 2012 у Wayback Machine.]
  67. ↑ vgl. Atom-Moratorium: RWE klagt gegen Biblis-Abschaltung bei focus.de, 1 квітня 2011 року. Процитовано 1 квітня 2011 року).(нім.)
  68. ↑ Nuclear Phaseout Is an 'Historic Moment'. Der Spiegel. 30 травня 2011 року.(англ.)
  69. ↑ Der Spiegel: Atomdebatte im Bundestag: Alle aussteigen, bitte! 30.06.2011
  70. ↑ У Німеччині зупинили останні ядерні реактори. 16.04.2023
  71. ↑ Шольц заявив, що питання атомної енергії в Німеччині закрите
  72. ↑ Німеччина ще не вирішила, відключати АЕС, що залишилися, або продовжити їх роботу
  73. ↑ Зупинка роботи останніх АЕС у Німеччині викликала обурення вчених-кліматологів - CNBC
  74. ↑ Eckert, Vera; Abnett, Kate (24 February 2022). Factbox: How dependent is Germany on Russian gas?. Reuters. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 2 March 2022 — через www.reuters.com.
  75. ↑ German energy regulator suspends Nord Stream 2 certification, sets demands. CNBC. 16 November 2021. Архів оригіналу за 2 March 2022. Процитовано 2 March 2022.
  76. ↑ Grahn, Sarah Lena; Daniel, Isabelle (5 September 2022). Bundesregierung will zwei AKW bis April 2023 als Reserve nutzen. Die Zeit (нім.). Архів оригіналу за 5 September 2022. Процитовано 5 September 2022.
  77. ↑ Germany extends lifetime of remaining nuclear plants. DW. 17 October 2022. Архів оригіналу за 19 November 2022. Процитовано 21 November 2022.
  78. ↑ а б German government rejects new call to delay nuclear shutdown. AP NEWS (англ.). 12 April 2023. Процитовано 22 May 2023.
  79. ↑ A needed nuclear option for climate change [Архівовано 29 March 2023 у Wayback Machine.], Vox, 12 July 2022
  80. ↑ Facing an energy crisis, Germans stock up on candles [Архівовано 29 March 2023 у Wayback Machine.], NPR, 20 December 2022
  81. ↑ Ritchie, Hannah (10 May 2023). Opinion - Data on the German retreat from nuclear energy tell a cautionary tale. The Washington Post.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядерна енергетика Німеччини

Джерела ред.

  • Manfred Petroll, Liane Philipp: Kerntechnik — Anlagen in Deutschland. Hrsg. v. INFORUM Verlags- und Verwaltungsgesellschaft mbH, Bonn 1997, ISBN 3-926956-11-9
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Німеччини&oldid=42375230