Харабет Юхим Вікторович
(Перенаправлено з Юхим Харабет)
Юхи́м Ві́кторович Харабе́т (29 липня 1929, село Анадоль, нині Волноваський район, Донецька обл. — 8 березня 2004, Маріуполь) — український медальєр, грек за походженням. Член Спілки художників УРСР (нині — Національна спілки художників України). Заслужений діяч мистецтв УРСР[1], почесний громадянин міста Маріуполь[1]. Брат Віктора Вікторовича Харабета (1939—2017).
| Харабет Юхим Вікторович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Харабет Юхим Вікторович | ||||
 | ||||
| Меморіальна дошка на будинку в Маріуполі де в 1972–2004 роках жив Юхим Харабет. | ||||
| При народженні | Харабет Юхим Вікторович | |||
| Народження |
29 липня 1929 село Анадоль, Донецька область | |||
| Смерть | 8 березня 2004 (74 роки) | |||
| Маріуполь | ||||
| Національність | грек | |||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | медальєрне мистецтво | |||
| Діяльність | медальєр | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Роки творчості | 1972—2004 | |||
| Член | СХ СРСР | |||
| Твори | медальєрне мистецтво | |||
| Брати, сестри | Харабет Віктор Вікторович | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився в селянській родині. Закінчив Маріупольську школу моряків і працював на флоті. Працював на цілинних землях під час кампанії по їх освоєнню. У 1960 закінчив Ташкентський культурно-освітній технікум.
- У 1963 р. повернувся в Маріуполь.
- У 1966 р. закінчив Всесоюзну вищу школу культури у Ленінграді.
- З 1970 р. — директор Маріупольських художніх майстерень.
- З 1978 р. — член Спілки художників СРСР, член Спілки художників УРСР.
- 1993 р. — заслужений діяч мистецтв УРСР.
- 1997 р. — почесний громадянин міста Маріуполь
- 1999 р. — орден «За заслуги» III ст.[2]
- Посмертно в місті Маріуполь створено Музей медальєра Юхима Харабета.
Персональні виставки ред.
- 1981 р. — в місті Аден (Ємен)
- 1982 р. — участь в 15-й Берингоморській експедиції і виставка
- 1985, 1989 рр. — в місті Магдебург (Німенччина)
- 1991 р. — в містіМосква, в Будинку дружби народів
- 1993 р. — в місті Вітебськ на 2-му фестивалі «Слов'янський базар»
- 2002 р. — в місті Париж на виставці Всесвітньої федерації медальєрного мистецтва.
Твори ред.
- медалі — пам'яті художника О. Ацманчука (1974)
- на честь 70-річчя народного артиста України Б. Сабурова (1982)
- 150-річчя А. Куїнджі (1991)
- 120-річчя Лесі Українки; «Почесна відзнака Президента України» (1992)
- серії медалей — «Микола Реріх», «Федір Достоєвський», «Тарас Шевченко» (1985—1992).
Примітки ред.
- ↑ а б газета «Приазовский рабочий». 30 июля 1999 г. (рос.)
- ↑ Указ Президента № 1333/99 від 15 жовтня 1999 року «Про відзначення нагородами України художників»
Посилання ред.
Джерела ред.
- Альбом медалей работы Е. Харабета. — Донецк : Интерхоббиэкспо, 1999. — 100 с. : ил. (рос.)
- Бондаренко А. Первый президентский орден родился в Мариуполе: [заслуженный деятель искусств Украины, почетный гражданин Мариуполя, автор награды президента «Почетный знак отличия Президента Украины» Ефим Харабет] / Андрей Бондаренко // Приазов. рабочий. — 2009. — 22 авг. (№ 112). — С. 1. — (рос).
- Були Т. К юбилею художника-медальера : 29 июля 2009 года заслуженному деятелю искусств Украины Е. В. Харабету исполнилось бы 80 лет / Татьяна Були // Ильичевец. — 2009. — 30 июля. — (Памяти земляка). — (рос).
- Ермишина Л. Первый мариупольский медальер: [ заслуженный деятель искусств Украины, почетный гражданин Мариуполя Е. Харабет] / Людмила Ермишина // Приазов. рабочий. — 2019. — 31 июля (№ 54). — С. 6. — (рос).
- Зайка В. Зарегистрированы авторские права Ефима Харабета на его работы / В. Зайка // Приазов. рабочий. — 2013. —15 февр.
- Саенко Р. Художник-медальер Е. В. Харабет: [мариупольский художник, автор более 500 медалей, плакеток, скульптурных композиций, панно] / Рена Саенко // Мариуполь — мой любимый город… — Мариуполь, 2010. — С. 287—293. — (рос).
- Федорук О. Медаль… ще медаль / Олександр Федорук // Україна. — 1983. — № 47. — С. 24—25.
- Харабет В. В. Харабет Ефим Викторович // Харабет В. В. Эллинистический мир. Хронология греков Украины. — Мариуполь: ООО «ППНС», 2016. — С. 352—354 : фот. — (рос.). — ISBN 978-617-7413-04-1
- газета «Приазовский рабочий». 30 июля 1999 г. (рос.)
- газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г. (рос.)