Відкрити головне меню

Маріупольська організація Національної спілки художників України

Маріупольська організація Національної спілки художників України — структурний підрозділ Національної спілки художників України в місті Маріуполь. Створена 8 квітня 1992 року[1].

Маріупольська організація Національної спілки художників України
(МО НСХУ)
Дата заснування 1992
Голова Бараннік Сергій Олексійович
Адреса м. Маріуполь

Зміст

Передісторія і обмеженняРедагувати

Місто Маріуполь — батьківщина художника-пейзажиста Архипа Куїнджі. Відомо, що Куїнджі Архип Іванович робив замальовки краєвидів на околиці міста. В період до 1917 року в місті плідно працював художник-графік Могилевський Олександр Павлович (1885–1980)[2], автор низки краєвидів маріупольського узбережжя. Схвальний відгук про твори Олександра Могилевського написав німецький мистецтвознавець Отто Фішер ще в 1912 р. Згодом О. П. Могилевський перебрався у Москву, де десятиліттями працював в різних видавництвах як художник книги. Був майстром екслібрисів (малої форми графічного мистецтва) і акварелістом.

Щоразу художник, що виборов славу, покидав місто з різних обставин, перетворюючи Маріуполь на місто — донор для інших культурних центрів. З політичних міркувань Маріуполь покинув і художник та монументаліст Арнаутов Віктор Михайлович, що емігрував, працював у США та в Мексиці, де був співпрацівником монументаліста Дієго Рівери.

У 1930-і рр. виникають перші постійні художні майстерні в Маріуполі у Никодимова, Бендрика, Ктиторова. Творча діяльність і психологічна підтримка художника Ктиторова Миколи Юхимовича (1930–1966) була особливо значущою для зростання молодих митців міста.

Драматичні події в Маріуполі в 20 ст. — дві війни, сталінські репресії, довге післявоєнне відновлення, еміграція з Маріуполя — не сприяли ні накопиченню вартісних художніх скарбів, ні організації в місті спілки художників.

Деякі перспективні зрушення почалися у 1970-х рр. Тут запрацювало відділення Донецької спілки художників. За наказом комуністичного уряду Москви спілки художників мали існувати тільки у обласних містах, котрим був на той час Донецьк[3]. Так Маріуполь був позбавлений права на окрему спілку місцевих художників. Цим пояснюється досить пізнє заснування окремої від Донецька власної спілки місцевих художників в Маріуполі.

1972 року в Маріуполі була заснована перша картинна галерея, приміщення для котрої надав директор Коксохімзаводу Максимов[4] . З ініціативи місцевих активістів (медальєр Харабет Юхим Вікторович, художник Пришедько Григорій Дмитрович (1927–1978)[5]) в місто перевезли декілька картин радянських художників — Якова Басова, Сергія Шишко, Тетяни Яблонської та ін. Але картинну галерею згодом зачинили, а картини сховали у фонди Маріупольського краєзнавчого музея[6].

Заснування Маріупольського відділку НСХУРедагувати

Справа зрушила з місця після розвалу СРСР в перші роки незалежності України. Національна спілка художників України на Першому з'їзді закладу оголосила про заснування в місті Маріупольського відділку НСХУ, який створено 8 квітня 1992 року[7].

Два ветерани серед маріупольських художників (Константинов Валентин Костянтинович, Бондаренко Леонід Іванович 1932 р.н.) стали лауреатами медалі Тетяни Яблонської[8]. Це вища галузева нагорода Національної спілки художників України (НСХУ).

З нагоди 20 річниці з року заснування в місті відділення НСХУ створені і надруковані каталоги, котрі фіксують наявність художніх творів і сприятимуть їх ідентифікації. Частка каталогів передана в освітні школи та бібліотеки Маріуполя[9].

КерівникиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  2. http://domantik.ru/items/aukcion-3-zhivopisj-grafika/paintings/aleksandr-pavlovich-mogilevskiy-kalininskiy-prospekt-1967-g---bumaga-akvarel-
  3. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  4. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  5. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  6. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  7. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  8. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.
  9. газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.

ДжерелаРедагувати

  • газета «Ильичёвец», 12 апреля 2012 г.