Вікіпедія

Чорноморець Юрій Павлович

(Перенаправлено з Юрій Чорноморець)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорноморець.

Юрій Павлович Чорноморець (нар.26 квітня 1974, Київ) — доктор філософських наук, публіцист і експерт з церковних питань, професор кафедри богослов'я та релігієзнавства НПУ ім. Драгоманова[1], український релігієзнавець і філософ.

Юрій Павлович Чорноморець (Диба)
Основні відомості
Народження26 квітня 1974(1974-04-26) (50 років)
Київ
Країна:СРСР СРСР
Україна Україна
Альма-матер:Київський університет
Заклад:Педагогічний університет ім. Драгоманова
Конфесія:ПЦУ
Праці й досягнення
Рід діяльності:релігієзнавство, історія філософії
Основні інтереси:філософія, релігієзнавство
Звання:професор
Ступінь:доктор філософських наук
CMNS: Чорноморець Юрій Павлович у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Народився в Києві.

Мати - поетеса і літературознавиця Диба Алла Георгіївна, дівоче прізвище - Гоцик, чоловіком якої був інженер-хімік Павло Диба.

Походить із роду українських священиків, останній із яких — протоієрей Микола Радецький.

Про свiй родовiд Чорноморець пише наступне:

"Взагалі як можна підозрювати в проросійських симпатіях сина українського літературознавця, нащадка багатьох поколінь священників із Волині, селян з Уманщини і вчителів із Київщини? Я що – сам собі ворог? Я проти будь-яких утисків росіян в Україні. Але це не тому, що я є русофілом, а тому що захищати права всіх – це норма. Мій прапрадід був розстріляний денікінцями за захист євреїв під час погрому. Брат мого прадіда розстріляний радянською владою лише за те, що був священиком, а ще один родич поплатився життям як єпископ УАПЦ . Я не бачу причин після цього любити російських шовіністів чи симпатизувати тим, хто за відродження радянщини. У мене добра історична пам’ять".

Спочатку, до одруження з Чорноморець Євгенію Матеївною філософ Юрій Павлович мав прізвище Диба, згодом перейняв прізвище дружини. Початково, станом на 2000 р. мав близький стосунок до УАПЦ. Мати Чорноморця – Диба Алла Георгіївна (народилась 29. 05. 1951, м. Київ) – літературознавець і письменниця, яка, судячи з усього, на стику 1990-их – 2000-их рр. була симпатиком УАПЦ. Вона ж залучила свого сина до церковної публіцистики.

Так, у 2000 р. одна з перших церковно-публіцистичних статей, що належить перу Чорноморця, вийшла на шпальтах часопису УАПЦ «Наша віра», яким керував Сверстюк Євген Олександрович (ось точне посилання на статтю: Диба А., Диба (Чорноморець) Ю. Питания особистого та творчого феномену Лесі Українки // Газета «Наша віра». 2000. №3. С. 1-3).

2016 року перейшов з УПЦ МП до УГКЦ, 14 жовтня 2018 — до УПЦ КП та згодом до ПЦУ.

Освіта та наукова діяльність

ред.

1997 — закінчив філософський факультет Національного університету ім. Шевченка із дипломною роботою на тему «Метафізика грецької патристики».

2002 — захистив кандидатську дисертацію (із спеціальності 09.00.05 — історія філософії) на тему «Антропологія східної патристики».

З 2005 року — доцент кафедри філософії та політології, Національний університет державної податкової служби України.

2011 — захистив докторську дисертацію (із спеціальності 09.00.11 — релігієзнавство) на тему: «Еволюція візантійського неоплатонізму».

З 2012 року — професор кафедри культурології Педагогічного університету ім. Драгоманова.

З вересня 2018 року — професор кафедри богослов'я та релігієзнавства Педагогічного університету ім. Драгоманова.

Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 у НПУ із захисту кандидатських і докторських дисертацій із спеціальностей 09.00.14 — богослов'я та 09.00.11 — релігієзнавство.

Член комісії Міністерства освіти і науки України Комісії з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання, отримані у вищих духовних закладах.

З 2012 року — член редколегії філософського журналу «Sentetiae», редактор спеціальних випусків журналу «Філософська думка» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013). Член редколегії філософського журналу «Схід».

З весни 2021 року працює, як заступник завідувача заснованої 2018 року (але де-факто, лише перейменованої 2019 року з факультету культурології) за його активною участю кафедри богослов'я та релігієзнавства (з магістратурою та бакалавратом), реорганізованої того року з кафедри наукового релігієзнавства у складі Педагогічного університету ім. Драгоманова. Завідувачем кафедрою став релгієзнавець Бондаренко Віктор Дмитрович, а першим заступником завідувача стала Котлярова Тетяна Олександрівна.

Саме за участю Чономорця в університеті у 2021 році впроваджено наступні освітні напрямки за спеціальностю 041 - Богослов’я:

- освітньо-професійна програма «Релігійні та богословські медіа»;

- освітньо-професійна програма «Практичне богослов‘я»;

- освітньо-наукова програма «Сучасне християнське богослов‘я». [2].

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова наказом МОН у 2018 році отримав дозвіл, на підставі якого була створена Спеціалізована вчена рада Д 26.053.21 (за наступними спеціальностями: 09.00.11 – релігієзнавство; 09.00.14 – богослов`я). Головою ради став Чорноморець, заступником голови - баптист Роман Соловій, секретарем - Іван Остащук. [3].

Уже в 2018-2020 роках там захистилося 17 осіб. [4].

Але вже у 2023 році склад ради змінився. Головою залишився Чорноморець. Заступником голови ради став випускник НПУ, уродженець Донецька, ісламознавець Брильов Денис Валентинович (відомий у мусульманських колах під своїм мусульманським ніком "Девабрі"), котрий у 2021 році захистив у НПУ дисертацію на тему: "Історія ісламу в Україні кінця XIX – початку XXI століть". Секретарем ради стала також випускниця НПУ - Морозова Дар'я Сергіївна, культуролог, перекладач і науковий редактор видавництва «Дух і літера», експерт ГО «Несторівський центр», спочатку - кандидат культурології, у 2021 році під керівництвом професора Юрія Чорноморця захистила у Національному педагогічному унверситеті ім. Драгоманова дисертацію доктора філософських наук на тему «Богословська антропологія Антіохійської школи та роль її спадщини у розвитку слов’янських культур». [5].

У 2023 році став членом Експертної ради Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, куди його запросив на роботу новий голова відомства Віктор Єленський, котрий у 2013-2023 роках очолював Центр дослідження релігії при НПУ.

Наукові та громадсько-політичні погляди

ред.

У філософії розвиває ідеї феноменології, кантіанства, онтології Ніколая Гартмана, комунікативної прагматики Карла Апеля.

У православній теології працює в двох парадигмах. У межах неопатристики розвиває ідеї теологів о. Георгія Флоровського та о. Думитру Станілоае. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї Девіда Бентлі Харта, о. Джона Манусакіса та митрополита Антонія Сурожського.

З 2002 року - доцент кафедри філософії та політології, Національний університет державної податкової служби України, що означало певну близькість до кучмівської влади. Сталося це призначення, як згадував Чорноморець, за наступних обставин:

"В 2000-2002 годах я работал аналитиком в Институте проблем международной безопасности при Совете национальной безопасности и обороны. Работа была мне интересной, но через два года я почувствовал, что "многие знания умножают скорби" и для души лучше быть простым доцентом в ВУЗе. Это мое желание, слава Богу, осуществилось. Два года я не интересовался аналитикой, не отслеживал процессы в религиозной сфере Украины. Политика вообще и церковная политика отошли на десятый план. Я занимался семьей и детьми".

Його колегами по цьому інситуті, відповідальними за дослідження питань гуманітарної безпеки, були також О. П. Лановенко, О. К. Шевченко, Д. Г. Сладкий, та В. О. Пироженко.

Також Чорноморець, як він сам каже - за завданням державної влади Кучми до 2004 року працював у промосковськiй газетi"SOS", агiтував за СДПУ(о) та проти Ющенка.

Про це Чорноморець пише наступне:

"И даже я непосредственно отслеживал во время кампании 2002 года, чтобы около-церковные издания не переходили от "мягкой агитации" к жесткой. Да, у государства в 2001 году возникло определенное беспокойство. Но вернемся к 2002 году. Я был противником Ющенко, так как являюсь противником любого национализма. Так что тогдашним моим убеждениям вполне соответствовало и написание материалов против Ющенко. Хотя в своей статье Анисимов приписывает мне кучу вещей, к которым я не имею отношения, так как они надиктованы Цыганковым совсем другим людям, которые их потом прилизывали".

У 2005 р. журналіст Анісімов Василь Семенович заявив, що Чорноморець був активним прихильником кучмівського режиму та боровся проти блоку Ющенка на парламентських виборах 2002 року; як доказ, було наведено уривки з його памфлету, спрямовано проти блоку Ющенка "Наша Україна" та БЮТ (Газета "SOS", Дніпропетровськ, 2002 р., №25).

Також Анісімов заявив: "Подвизался, припоминаю, в газете «SOS!», где изобличал ющенковцев, тимошенковцев и морозовцев, как американских агентов и врагов Православия (...) В свое время «SOS» Черноморца пытался, выступая от имени Православия, рассорить УПЦ со многими политическими силами. Чего стоит хотя бы скандал с Александром Морозом." [6].

Православний аналітик Ігор Друзь також нагадав, що у 2002 р. Чорноморець позитивно відгукувався про марксизм: "В одном из интервью, данной им в 2002 году «Нашей газете» - рупоре Социал-демократической партии В. Медведчука, столпа впоследствии ненавидимого им «кучмовского режима» (...) - он хвалил книгу одного европейского автора. Он прямо говорил: «Отказываясь от ортодоксальных марксистских постулатов и оставляя только актуальные для нас идеи (например, гуманизм Маркса), Айхлер открыл возможность взаимодействия социал-демократической идеологии с христианскими теориями...» [7].

В свою чергу, Чорноморець полемізував з Анісімовим наступним чином: "До речі, я ніколи не був симпатиком Росії чи антипатиком України. В своїй статті проти мене В. Анісімов для доведення, що колись у мене була інша позиція, ніж 2004-2005 року, цитував газету СОС, а саме статті, що були надиктовані С. Циганковим, записані зовсім іншими людьми і до яких я не мав жодного відношення".[8].

В продовження полеміки, Чорноморець заявив: "У меня даже есть статья «Церковь и парламентские выборы 2002 года», где показано как шла «мягкая агитация» во многих конфессиях в 2002 году. И даже я непосредственно отслеживал во время кампании 2002 года, чтобы около-церковные издания не переходили от «мягкой агитации» к жесткой. Да, у государства в 2001 году возникло определенное беспокойство, что хозяин, а позже и редактор газеты «SOS», и тогда приближенный к митрополиту Владимиру бизнесмен Сергей Циганков выйдет за рамки приличия в своей пропаганде. Учтите, что и Союз Православных Братств тогда кормился у него, сидел у него в офисе. Ну и он был одним из руководителей «Пути православных». Сергей Цыганков мог наломать много дров и надо было отслеживать ситуацию. Сергей Владимирович понимал, что я один из «контролеров» и мирно на это смотрел, поскольку я никуда не вмешивался и очень мягко советовал не совершать ошибок. Например, я отговаривал печатать совершенно ужасную статью против Социалистической партии Украины и приближенной к ней газете "Сільські вісті". В 2001-2002 годах я по своим убеждениям был социал-демократом, даже дал перед выборами интервью газете СДПУ (о), где говорил о сходных положениях социал-демократической мысли и христианства вообще и «Социальной концепции» РПЦ в частности. Я до сих пор социал-демократ по политическим симпатиям, хотя к партии Медведчука отношусь скептически..."

У травнi 2009 р. Чорноморець був прийнятий на роботу у редакцiю новоствореного сайту «Релігія в Україні» (головний редактор – Алла Дмитрук). З загибеллю Алли у 2010 р. головним редактором та адмiнiстратором сайту став Сергiй Штейников, а вiдповiдальним редактором став Чорноморець. Цей сайт став фактичним рупором так званого "автокефалiстського крила" УПЦ.

Незважаючи на зміну позиції з промосковської на проавтокефалістську, у 2009 р. Чорноморець дав досить неоднозначну характеристику щодо проукраїнськи орієнтованого владики Олександра (Драбинка):

"Єпископ Олександр – помічник Блаженнійшого Митрополита Володимира. Його роль в житті УПЦ стала предметом різного роду спекуляцій. Зокрема, зважену політику, яка для росіян виглядає «українофільською», приписують не самому Блаженнійшому Митрополиту Володимиру – що відповідало б істині, а єпископу Олександру, його впливу на Блаженнійшого Митрополита Володимира. Між тим світогляд єпископа Олександра не є українофільським. Таким є світогляд Блаженнійшого Митрополита Володимира. Єпископ Олександр лише вірний і старанний помічник Блаженнійшого Митрополита Володимира. Якби Блаженнійший Митрополит Володимир зараз повернув до політики русофільської, то єпископ Олександр допомагав би йому не менш енергійно і старанно".

У 2009 р. Чорноморець несподівано для своїх прихильників та однодумців виступив з критикою Філарета:

"Патріарх Філарет у 2009 р. сам визнав те, що всі знали. Лише його відмова піти у відставку у 2008 р. зупинила процес входження Константинопольського патріархату в Україну. Це найбільша помилка і вина Патр. Філарета перед українським народом і православ’ям. Сьогодні ми мали б інші Церкви на карті України та іншу Україну. А так замість лікування поступово українське православ’я хворіє… Патріарх Філарет особисто відповідальний за те, що зупинив Константинополь на порозі. І особисто відповідальний за те, що розповів про це в інтерв’ю. Це насправді не менший гріх, ніж перше діяння. В УПЦ КП є культ особи Патріарха Філарета. Я не заперечую, що він видатний і талановитий діяч. Але ж не можна потакати цьому культу і не можна самому повірити у власну геніальність. Тут вже щось від пізнього Сталіна. Патріарх Філарет довів би, що він дійсно видатна особистість в українському православ’ї, якби вчасно відійшов в сторону. Але як вже було кілька разів (всі пам’ятають 2000-2001), Патріарх Філарет відмовився піти. Це помилка, і за неї треба нести відповідальність перед історією та народом. А то всі думають про владу «рішити і в’язати», а мало хто думає про відповідальність".

Свою неприязнь до Філарета Чорноморець обгрунтовував особистими мотивами:

"А Филарета я лично не люблю. Его молодчики в 1992 г. выставили брата моего деда протоиерея Николая Радецкого из храма на Соломенке. И 70-летний священник служил зиму у ограды храма. Потом его перевели в Крестовоздвиженский, а другой батюшка, более молодой, построил там храм недалеко от захваченного Филаретом. Так что у нашей семьи личные счеты - меня лично это тогда очень зацепило, и я на Филарета до сих пор "зуб имею".

У 2011 р., під час диспуту на радіо "Свобода" Чорноморець заявив: "Київський патріархат має погані перспективи саме тому, що він 20 років не займався розбудовою християнської культури, а шукав підтримки у держави. І сьогоднішній момент. За рахунок тієї підтримки було побудовано владою храми для УПЦ КП, а зараз їх забирають. Якби прихильники УПЦ КП вклали всі ці ресурси, всі ці зусилля у виховання своєї молоді християнської, то вони б мали ті храми." [9].

Громадська діяльність, особливості публіцистики та експертних заяв

ред.

У 2001—2002 роках Чорноморець друкувався в журналі «Синопсис» — виданні грецької Катерининської громади УПЦ-МП м. Києва, яку очолював священик Петро Зуєв.

У 2004 році звинуватив СБУ часів Кучми у наданні підтримки для Союзу православних братств України:

"По некоторым данным, Администрация Президента Украины и митрополит Кирилл Гундяев приняли решение об активном использовании пропагандистских и организационных ресурсов Союза православных братств и организации «Единое Отечество». Администрацию Президента Украины смущали фашистские взгляды членов этих организаций, однако после длительного обсуждения было принято решение «мобилизовать» и эти ресурсы. Активное участие в организации предвыборной работы указанных организаций сыграл глава Союза православных братств В.Лукияник, поставленный СБУ, и работник аппарата митрополита Кирилла Гундяева – Кирилл Флоров". [10]

У коментарі для сайту "Єдина церква" від 3 березня 2005 року Чорноморець визнав факт своєї співпраці в 2001-2002 роках з православною газетою "SOS" під редакцією дніпропетровського підприємця Сергія Володимировича Циганкова, але - саме у якості "контролера" інформаційних потоків. [11]

З 2004 критикує російський церковний шовінізм. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою Патріарха Московського, вищих церковних чинів РПЦ, етнофілетичної ідеології «Російського світу» тощо. На думку деяких православних публіцистів, Чорноморець до 2014 року був одним з головних ідеологів автокефалістського крила УПЦ[джерело?]. З 2010 р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. Вважає, що для церкви головне — бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах постмодерну будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних[джерело?].

У 2009 році заявив наступне:

"В церковній політиці митрополит Онуфрій є втіленням ідеалу ап. Павла – «Я був всім для всіх». З одного боку він є своїм для симпатиків Росії та єпископату РПЦ. З іншого боку він благословляє служіння на румунській мові в своїй єпархії. Це дає надію українофілам на терпимість щодо української мови богослужіння в УПЦ та українізацію Церкви".Думаю, що Москва буде докладати зусиль для відродження політичного православ’я в Україні. Воно взагалі було засуджене лише з огляду на те, що треба було надати УПЦ більш українського вигляду в кінці 2007 року і напередодні 2008. Щоб у Президента було поменше підстав говорити про необхідність «української помісної». Щоб виглядати привабливо для УАПЦ, з якою вели переговори про можливе приєднання автокефалів до УПЦ. Ці переговори, звісно, мали на меті відволікти УАПЦ від пошуку інших варіантів". [12]

Також у 2009 році Чорноморець заявив наступне:

"А з іншого боку, Москва хоче, щоб УПЦ була частиною російського світу, відповідно, УПЦ (МП) всіляко русифікувалася, а не українізувалося. Але якщо у нас ведуться переговори з автокефалами, і ми намагаємося бути привабливими для автокефалів, тоді УПЦ, відповідно, навпаки повинна не русифікуватися, а українізуватися, ставати ще більш православно-духовною, ще більш церковною, а не політичною, демонструвати власну українську православну ідентичність. А якісь моменти російської ідентичності, скажімо, зберігати, але не демонструвати їх".

[13]

Згідно з оцінками Чорноморця 2008 року:

"УАПЦ довела наявність у свого керівництва не лише патріотизму, але і церковної свідомості та смирення, коли в 2008 році виявляла готовність досягти згоди із Константинополем на умовах повернення до статусу автономної Київської митрополії, що існувала до 1686 року. Цим самим позиція керівництва УАПЦ вигідно відрізнялася від деструктивної та імпульсивної поведінки УПЦ КП, яка не бажала йти шляхом смирення і терпіння, але бажала тріумфу та визнання власних претензій на автокефальний статус вже сьогодніЗнаючи, що УАПЦ є готовою до входження в Константинопольський Патріархат, Відділ зовнішніх церковних відносин УПЦ здійснив низку кроків, які б мінімізували негативний вплив геополітики Патріарха Кирила та знову наблизили УАПЦ до УПЦ. ". [14]

Щодо УАПЦ Чорноморець відзначив:

"Діалог між УПЦ (МП) і УАПЦ розвивається з перемінним успіхом, але все-таки з успіхом, починаючи з 2005 року. Цей діалог є багатообіцяючим. Деякі кроки УПЦ (МП) на цьому шляху були дуже важливими заходами, такими як, наприклад, засудженням т.зв. політичного православ’я. Воно відбулося не тільки тому, що політичне православ’я було внутрішнім викликом для УПЦ (МП), але й тому, що політичне православ’я було значною перешкодою на шляху діалогу з УАПЦ. Варто очікувати те, що Москва завжди сприйматиме із схвалення діалоги УПЦ (МП) з УАПЦ, тому що вона вважає, що поки цей діалог розвивається, доти УАПЦ не входитиме у діалог з Константинополем, відповідно Константинополь не входитиме в Україну". [15]

Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує екуменізм із активною апологетикою православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів Декларації трьох церков Київської традиції від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.

Активно виступає на заходах різних церков України, а тому вплив своїх ідей зумів поширити навіть на протестантське та греко-католицьке середовище.

В 2012 р. несподівано виступив із різкою критикою традиційного томізму під час публічного диспуту із Андрієм Баумейстером, тим самим знівелювавши підозри у власній прихильності до католицизму. В 2009—2010 рр. активно критикував католицьке вчення про примат папи Римського. В 2012—2013 роках запропонував концепцію третьої хвилі феноменології релігії у релігієзнавстві, пропонуючи в аналізі релігій як життєсвітів застосовувати феноменологію пізнього Гусерля і Маріона, герменевтику «Божих імен» (трансценденталій) Ареопагіта і Максима Сповідника, Девіда Харта і Дж. Манусакіса, комунікативної прагматики Карла Апеля.

Чорноморець виголосив протестантську за своєю суттю доповідь: "Христианское богословие эпохи постмодерна. От кризиса антропоцентризма к переживанию жизни церкви и причастности Богу", під час богословської кнференції «Церковь вчера, сегодня, завтра: формы и суть», проведеній у афільованому з баптистами Донецькому християнському університеті 25–27 квітня 2013 року (Детальніше у книзі: Церковь вчера, сегодня и завтра. Доклады международной богословской конференции, ДХУ, 25—27 апреля 2013 г. Черкассы: Коллоквиум, 2014).

У 2015 році Чорноморець виступив з нападками на "проукраїнське" крило в УПЦ-МП. За його словами:

"5. Українофільська ідея в УПЦ дискредитована повністю її носіями, оскільки вони або вважаються деструктивними елементами (митрополит Олександр Драбинко), або аморальними особами (єпископи, які підтримували його та митрополита Симеона Вінницького партію на виборах), або і тим, і іншим (архімандрит Віктор Бедь).

6. Помірковане крило “реалістів”, яке згрупувалося навколо митрополита Антонія, було розчароване тим, що держава перед виборами надала підтримку партії Симеона і Драбинка. Це додало лише кілька голосів кандидатурі Симеона, але сприяло тому, що більше десяти консерваторів перейшли у табір прихильників Онуфрія. Тепер партія митрополита Антонія не бачить причин, чому вона мала б бути проукраїнською або “прогресивно реалістичною”, і поступово пристосовується до консервативної та пасивної політики митрополита Онуфрія, дрейфує до повного пристосування з реаліями РПЦ, а не України. Таким чином, розрахунки митрополита Олександра Драбинка про те, що будь-який предстоятель УПЦ буде змушений проводити проукраїнську лінію та Онуфрій зміниться на краще, – виявилися грубою помилкою його і народного депутата Андрія Деркача. Особливо трагічним є те, що єпископат УПЦ КП (крім вл. Євстратія) і єпископат УАПЦ були готові сприйняти митрополита Антонія як предстоятеля єдиної канонічної Помісної Православної Церкви в Україні. Такої ж згоди щодо кандидатур митрополита Онуфрія, владик Симеона, Олександра чи когось іще з УПЦ – не було і не буде". (Чорноморець Ю. П. Перспективи створення канонічної Помісної Церкви в Україні // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 7 : Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - 2015. - Вип. 34. - С. 83-95).

25 жовтня 2016 року прийнято рішення Комісії при МОН України про відмову у державному визнанні за громадянином РФ Андрієм Мєльковим його диплома доктора теологічних наук, захищеного в 2014 році в УУБА. Однак Мєльков Андрій Сергійович заявив про незгоду з цим рішенням, з його боку були піддані критиці Чорноморець Юрій Павлович та Шевченко Віталій Володимирович, яких науковець вважав винними в провалі атестації його роботи. [16] Далі, 2 листопада 2016 року на афільованому з УУБА сайті "Богословська думка в Україні" Віктор (Бедь) виступив з відвертим осудом Чорноморця та Шевченка. [17]

Згідно із Чорноморцем, лише єдність феноменології, герменевтики та комунікативної прагматики може забезпечити надійний фундамент для філософії, теології та релігієзнавства у часи постметафізичного мислення, дозволяє уникнути релятивізму та агностицизму.

Активно відстоює повернення теології в Університет, доводячи можливість відкриття теологічних факультетів із трьома відділеннями: православної теології, католицької теології, протестантської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох конфесій, активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім студентам України предмету «релігієзнавство», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ християнської етики». Відстоює автономію традиційної церковної освіти (семінарії, академії), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання державою церковної освіти та її результатів (дипломів, дисертацій). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.

Основними науковими контактами Чорноморця до 2014 року були Володимир Бурега, Сергій Бортник та Сергій Штейников - редактор сайту "Релігія в Україні", постійним дописувачем якого був Чорноморець.

У плані громадських та релігійно-філософських поглядів злишається найближчим однодумцем саме для теолога Буреги Володимира Вікторовича, виступав на його захист [18].

Критика

ред.

Різкій критиці була піддана у 2014 році дружба Чорноморця з Антонієм (Паканичем), спроби виступати в ролі адвоката Паканича та Буреги з боку Чорноморця, прикладом чого було явно компліментарне інтерв’ю Чорноморця з митрополитом Антонієм, а в ролі критика виступила філософ Филипович Людмила Олександрівна. [19]

Коментуючи Чорноморця, Кралюк Петро Михайлович заявляв: "Зараз пропагандисти від УПЦ намагаються утвердити думку, ніби Філарет і очолювана ним Українська православна церква Київського патріархату є розкольниками, діють неканонічно, що вони внесли розбрат в українське православ’я. Водночас УПЦ є канонічною, признаною Церквою в православному світі тощо. Подібні міркування зустрічаємо в згадуваному інтерв’ю Чорноморця з митрополитом Антонієм. Насправді все це не більше, ніж пропагандистська маніпуляція, покликана дискредитувати противників". [20]

У 2015 році Кралюк більш різко розкритикував Чорноморця у своїй статті "Чорноморець проти Чорноморця?" [21]

Після повномасштабного вторгнення

ред.

27 лютого 2022 року, за власними словами, долучився до захисту Києва, як доброволець. Через погіршення самопочуття, вже через місяць покинув службу.

Як розповів сам Чорноморець:

"Тиск піднявся до 220 і я поїхав в Інститут серця. Відповідно вже після цього служити я не міг. Десь через місяць, може більше, я був звільнений. Ще коли я знаходився в Інституті Серця, то почалась волонтерська діяльність"[22].

Як волонтер, займався збором коштів на закупівлю спорядження та на фінансову підтримку відділу снайпінгу[23].

Втім, статусу УБД Юрій Чорноморець поки що не має, оскільки волонтери під такий статус не підпадають.

Праці

ред.

Монографія

ред.
 
Ю. П. Чорноморець. Візантійський неоплатонізм (2010)

Бібліографія статей

ред.
  • Необхідність пізнання традиції // Труди Київської духовної академії. — № 15. — К. 2012. — с. 349—359.
  • Візантійський неоплатонізм Каліста Ангелікуда / Ю. Чорноморець // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 57. — 2011. — С. 84-93.
  • Легітимізація теології як науки в пострадянському православному ландшафті // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 2 (2011) «Теологія і філософія релігії». — Вінниця: ВДТУ, 2012. — сс. 7-14.
  • Православна теологія на шляху до нової парадигми // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 74-88.
  • Теологічне повернення до традиції на початку третього тисячоліття як шлях відкритості та діалогу // Філософська думка-Sententiae: Спецвипуск № 3 (2012) «Християнська теологія і сучасна філософія». — Вінниця: ВДТУ, 2013. — сс. 8-14.
  • Евристичний потенціал теологічного проекту Г. У. фон Бальтазара // Філософська думка: Науково-теоретичний часопис. — 2012, № 4 / Попович, Мирослав (гол. ред.) / Пролеєв, Сергій (гол. ред.): К.: Інститут філософії НАН України, 2012. — с. 83-93.
  • Чорноморець Ю. П. Новітні тенденції у православній теології // Інтелект. Особистість. Цивілізація: темат. зб. наук. пр. із соц.-філос. проблематики. Вип. 10 / голов. ред. О. О. Шубін. — Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. — с. 177—185.
  • Чорноморець Ю. П., Шеремета О. Традиція українського неотомізму в діаспорі // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 62-63. — 2012. — С. 59-77.
  • Позитивні тенденції у розвитку українського православ'я сьогодні: нова якість освіти та наукових розвідок конфесійних вчених // Державно-конфесійні відносини в Україні: сучасний стан та тенденції розвитку / Зб. наукових праць всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2012, с. 499—515.
  • Майбутнє філософії релігії // Українське релігієзнавство: Бюлетень Української Асоціації релігієзнавців і Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАН України. — № 64. — 2012. — С. 124—133.
  • Виникнення візантійського неоплатонічного есенціалізму // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 72. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс. 34-45. — 0,5 д. а.
  • Виникнення світів за Максимом Сповідником / Юрій Чорноморець // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. XIX—XX (2, 2008 — 1, 2009). — Вінниця: ВНТУ, 2009. — C. 91-107.
  • Вольова здатність душі та свобода людини в антропології східної патристики // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1999. — сс.46-57 — 0,8 д. а.
  • Вчення Максима Сповідника про трансцендентальні властивості першопринципу як регулятиви розвитку світу // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). Зб. наук. праць / Відп. ред. О.Хома. — Вип. 14. — Вінниця: ВДТУ, 2007. — сс. 101—112. — 0,7 д. а.
  • Вчення про Бога в Собі за «Містагогією» Максима Сповідника// Практична філософія. — К.: Парапан, 2006, № 2, сс. 174—180 — 1,1 др.арк.
  • Вчення про природне споглядання в антропології східної патристики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 21. — К.: Укр. центр дух. культури, 2001. — сс.3-12 — 0,8 д. а.
  • Вчення Прокла про головні атрибути Божественного і філософська теологія Максима Сповідника // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. Київ: Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2008. — № 17 (30). — сс. 97-106. — 0,7 д. а.
  • Вчення Томи Аквінського про Бога 0,7 д.а.// Релігія в Україні. 27.10. 2009. [1].
  • Докази існування Бога в грецькій патристиці // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 67. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.188-197. — 0,5 д. а.
  • Інтелектуалістичний характер містичної теогносії у творчості Максима Сповідника // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 68. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.92-101. — 0,5 д. а.
  • Логіка Іоанна Дамаскіна — фундамент філософії візантійського есенціалізму / Юрій Чорноморець // Філософська думка. Історико-філософський спецвипуск. Sententiae. Наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). XXI (1–2010). Київ, Вінниця: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, ВНТУ, 2010. — С. 113—123.
  • Філософія як коментар: свобода мислення у затінку авторитетів (Методологія філософської теології Максима Сповідника) // Вісник Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. 2007. — № 791. — Серія: теорія культури і філософія науки. Вип. 33. — С. 131—139. — 0,7 д. а. (також: [2]).
  • Основні категорії патристичної метафізики // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. — Вип. 42. — К.: Укр. центр дух. культури, 2004. — сс.3-12 — 1 д. а.
  • Пізнавальні здібності душі та theian episteme в «Містагогії» Максима Сповідника // Philosophia prima: метафізичні питання: Щорічник / Ред. рада: В. П. Загороднюк та ін.; Наук. ред. Я. М. Стратій. — К.: Вид-во «Кайрос», 1998. — сс.26-43 — 1,25 д. а. (русс. перевод: Познавательные способности души и θεία επιστήμη в «Мистагогии» св. Максима Исповедника // Синопсис: богослов'я, філософія, культурологія. № 4-5. — Київ, 2001. — С. 238—252).
  • Поняття любові згідно зі св. Максимом Сповідником // Колегія: Альманах християнської традиції: Щоквартальник / Ред. рада: О.Ярош та ін. — К.: ВІПОЛ, 2000. — № 1. — сс.25-29 — 0.25 д. а.
  • Проблема авторства Ареопагітик // Практична філософія. / Київ: Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, Центр практичної філософії, 2008. № 2, 2008. — сс. 142—151. — 0,9 д. а.
  • Проблема індивідуації людини в творчості св. Григорія Нисського. // Дні науки 10-11 квітня 1997 року. Матеріали наукових доповідей та виступів студентів, аспірантів, докторантів, викладачів (частина перша). Ред. колегія: Конверський А. Є. та ін. — К.: Редакційно-видавничий центр «Київський уніветситет», 1997. — сс.3-7 — 0,3 д. а.
  • Східна патристика про ідею досконалої людини // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 11. — К.: Укр. центр дух. культури, 2000. — сс.52-71 — 2,2 д. а.
  • Філософська теологія Ареопагітик // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. В. В. Лях. — Вип. 69. — К.: Укр. центр дух. культури, 2008. — сс.130-140. — 0,6 д. а.
  • Свобода і права людини: сучасний православний дискурс //Релігійна свобода. Науковий щорічник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, № 16, с. 180—188.
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. І. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.09.2009. [3].
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Особистість і теологія отця Георгія Флоровського. Ч. II. 0,5 д.а. // Релігія в Україні. 16.12.2009. [4]
  • Чорноморець Ю., Христокін Г. Підсумки розвитку православної теології у XX столітті. 1,5 д.а. // Богословський вісник. Видання Науково-богословського Інституту святого Андрія Первозванного, № 1, 2009. Київ. — сс. 146—168. [5], [6]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Неотомізм: шлях до сьогодення. 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [7]
  • Чорноморець Ю., Шеремета О. Християнський солідаризм Андрея Шептицького 0,6 д.а. // Релігійно-інформаційна служба України, Український католицький університет. [8]
  • Неможливість «надконфесійної світської теології» 15 09 2011 [9]
  • Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника 7 02 2011 [10]
  • Методологія православної теології: джерела, розвиток, сучасність 20 09 2010 [11]
  • Православная теология Девида Бентли Харта — новое начало в эпоху постмодерна [12]

Публіцистика

ред.
  • Як можлива релігійна теологія в Університеті? 6 09 2011 [13]
  • Яку теологію потрібно викладати в Університетах? 30 08 2011 [14]
  • Сучасні проблеми з релігійною ідентичністю: трагедія православ'я 26 05 2011 [15]
  • Митрополит Володимир: трагедія і тріумф українця [16]
  • Богослов'я в університеті: чи існує готовність до системних зусиль? [17]
  • Проблема разделения украинского православия сегодня и будущее христианства [18]
  • Чи є шанси в майбутньому на єдину Православну Церкву в Україні? [19]
  • Релігійний фактор в українському громадянському протистоянні [20]
  • Христианский консерватизм Патриарха Варфоломея и фундаментализм Патриарха Кирилла: существенные противоречия и угрозы для будущего [21]
  • Существуют ли библейские основания для католического учения о примате Петра? [22]
  • План Кирилла для Януковича. Следует ожидать активизации попыток Патриарха Кирилла подтолкнуть государственную власть Украины к нарушению статус-кво и дестабилизации [23]
  • Українське православ'я: двадцять років на роздоріжжі [24]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. І [25]
  • Ідеологічні війни у православній Україні. Ч. ІІ [26]
  • Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов'я і науково-технічний прогрес» [27]
  • Спекуляції благодаттю [28]
  • Патріарх Кирилл бачить себе православним Іоаном-Павлом ІІ. Ці фантазії можуть знищити православ'я. [29]
  • Объективных препятствий к рассмотрению РПЦ МП вопроса о Мазепе не существует. Несмотря на неадекватную реакцию со стороны сторонников политического единства России и Украины [30]
  • РПЦ і просвітницький абсолютизм [31]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Кафедра культурології. ifon.npu.edu.ua. Інститут філософської освіти і науки. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 5 грудня 2014. [Архівовано 2014-11-29 у Wayback Machine.]
  2. ↑ https://ffs.npu.edu.ua/kafedry/kulturolohii/kafedra-bohoslovya-ta-relihiyeznavstva-2021
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 24 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2023. Процитовано 12 листопада 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 11 вересня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ http://ruskline.ru/analitika/2013/04/09/bednyj_filosof_chernomorec_kak_tipichnyj_ideolog_avtokefalii_upc_mp/
  8. ↑ http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/webconf_archive/29794/
  9. ↑ Штогрін, Ірина (6 січня 2011). «Сьогодні влада дуже тісно співпрацює з УПЦ Московського патріархату» – експерт. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 15 жовтня 2023.
  10. ↑ https://web.archive.org/web/20201130173838/https://risu.ua/ru/sudba-upc-v-nachale-xxi-veka-upc-i-prezidentskie-vybory-2004-goda-v-ukraine_n9814/
  11. ↑ https://web.archive.org/web/20050313081835/http://www.ec.org.ua/about_us/cerkov_dolzgna_ostav/
  12. ↑ https://web.archive.org/web/20100526191017/http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/web-conference/article;29753/
  13. ↑ https://web.archive.org/web/20100526191017/http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/web-conference/article;29753/
  14. ↑ https://web.archive.org/web/20091214112012/http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/analysis/article%3B32010/
  15. ↑ https://web.archive.org/web/20100526190751/http://old.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/comments/article;31609/
  16. ↑ https://newssky.com.ua/skandal-u-mon-intervyu-iz-bogoslovom-melkovim/
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 листопада 2016. Процитовано 5 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2016-11-05 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Чорноморець Юрій, Про автокефалистов в УПЦ МП, которых нет. И про фантазеров, лгущих ежедневно // Релігійно-інформаційна служба України.(рос.)
  19. ↑ «Саме відповідальність не дозволяє свободі перетворитися на свавілля». День. 4 квітня. Архів оригіналу за 27 липня 2023. Процитовано 31 серпня 2024.
  20. ↑ ttps://day.kyiv.ua/article/cuspilstvo/ukrayinska-pravoslavna-tserkva-bazhane-ta-diysne
  21. ↑ Кралюк, Петро (15 січня). Чорноморець проти Чорноморця?. День. Архів оригіналу за 29 серпня 2024. Процитовано 31 серпня 2024.
  22. ↑ https://df.news/2023/06/18/holovna-tsinnist-tse-rozryv-z-moskvoiu-interv-iu-z-iuriiem-chornomortsem/
  23. ↑ ЮРІЙ ЧОРНОМОРЕЦЬ: «Ми сказали: «КОЛІНА ПРОСТРІЛИМО», і приціли на гвинтівки знайшлись» (укр.), процитовано 10 вересня 2023

Посилання

ред.

Відео

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чорноморець_Юрій_Павлович&oldid=43984999