Релігієзнавство — комплекс наукових академічних (теоретичних, дослідницьких та навчальних) дисциплін, що вивчають суспільну природу релігії — її історію, розвиток та місце в культурі та соціумі, типологію та таке інше.

Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування й розвитку релігії, її будову, прояви в історії суспільства, роль у житті окремої людини, конкретних суспільств, взаємозв'язок і взаємодію з іншими царинами культури. Це комплексна галузь людського знання. Релігієзнавство сформувалося в результаті зусиль представників богословсько-теологічної, філософської і наукової думки.

Як галузь гуманітарного знання релігієзнавство виникло в Європі у другій половині 19 століття. Засновниками релігієзнавства вважаються Фрідріх Макс Мюллер, Корнеліс Пітер Тіле та П'єр Шантепі де ла Соссе.

Структура релігієзнавстваРедагувати

Сучасне релігієзнавство, в залежності від академічної та культурної традиції кожної окремої країни, має таку дисциплінарну структуру: Класичний поділ:

Проте у європейському релігієзнавстві (окрім Великої Британії) філософію релігії не включають у дисциплінарну структуру релігієзнавства. В Україні і Росії більшість дослідників вважають філософію релігії необхідною складовою релігієзнавчого комплексу. Окрім перерахованих вище дисциплін існують і інші релігієзнавчі дисципліни:

В Україні працює спеціальна фахова наукова інституція за керівництвом заслуженого діяча науки професора Анатолія Колодного - Відділення Релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.

Українськими академічними релігієзнавцями було обґрунтовано і запропоновано розширену дисцпилінарну структуру сучасного релігієзнавства:

  • Філософія релігії
  • Феноменологія релігії
  • Психологія релігії
  • Етикологія релігії
  • Соціологія релігії
  • Етнологія релігії
  • Політологія релігії
  • Правологія релігії
  • Культурологія релігії
  • Історія релігії
  • Історіософія релігії
  • Географія релігій
  • Конфесіологія релігії
  • Герменевтика релігії
  • Практичне релігієзнавство
  • Богословське релігієзнавство

Зокрема було інституалізовано в нових соціогуманітарних обставинах:

  • Історіософію релігії
  • Практичне релігієзнавство

В українському релігієзнавстві також виділяють такі дисципліни:

Традиція виділяти політологію релігії як окрему релігієзнавчу дисципліну існує і в Польщі. Етнологія релігії в українському релігієзнавстві не тотожна західноєвропейській антропології релігії, оскільки її предметом дослідження є проблема «релігія і нація». Решта дисциплін в іноземних традиціях не зустрічаються, а в Україні не є загальновизнаними.

У релігієзнавстві виділяють два важливі напрями, або розділи, — теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство вивчає філософські, соціологічні та психологічні аспекти. Історичне — вивчає історію виникнення та еволюції окремих релігій та вірувань в їхньому взаємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів.

Обидва напрями складають цілісну систему наукового дослідження релігії. Однак теоретичні й історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Така точка зору відображає об'єктивні процеси інтеграції та диференціації наукових знань про соціальну сутність релігії та її функції.

Релігієзнавство в УкраїніРедагувати

Релігієзнавство в Україні нового часу з'явилося на базі колишнього комуністичного фаху Науковий атеїзм, котрий в 19901991 роках втратив свої монопольні позиції на території СРСР і України, і як академічна інституція припинив своє існування. Всі його підрозділи та кадри перейшли у ведення «Релігієзнавства».

Джерела та літератураРедагувати

  • А. Колодний. Релігієзнавство // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 544. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Дисциплінарне релігієзнавство. Тезовий виклад матеріалу / А. Колодний, В. Шевченко, О. Горкуша, О. Сарапін, Г. Кулагіна, Н. Гаврілова, М. Бабій, Л. Филипович, О. Бучма, В., Лобовик Б., Климов В., Трачук Р. Бодак // Українське релігієзнавство. - 2009. - № 49. - С. 5-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_2009_49_3
  • Практичне релігієзнавство. Колективна монографія. За редакцією професорів А.Колодного і Л.Филипович. – Київ: Українська конфедерація журналістів та Українська асоціація релігієзнавців, 2012. – 315 с.
  • Колодний А. Історіософія релігії. - УАР. 2013. 386с.
  • Академічне релігієзнавство: Підручник / За редакцією А. Колодного. — К., 2000.
  • Загальне релігієзнавство: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.
  • Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К. : Народ. укр. академія, 2007. — С. 425–464.
  • Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — С. 367–381.
  • Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. 
  • Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
  • Релігієзнавство : Навч. посіб. для студ. / І. М. Сурмай, В. Л. Петрушенко, М. П. Скалецький, М. М. Одарченко, С. М. Повторєва, З. І. Тіменик, Г. Ф. Карвацька, О. В. Демків, Ю. Е. Берт, О. П. Петрушенко; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2004. - 339 c.
  • Релігієзнавство : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Л. Петрушенко, О. П. Петрушенко, М. П. Скалецький та ін. ; за ред. В. Л. Петрушенка, О. П. Петрушенка. – Л. : Новий Світ-2000, 2011. – 328 с. : іл. – (Вища освіта в Україні). – Бібліогр.: с. 325-327. – ISBN 966-7827-60-7
  • Релігієзнавство : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л. П. Ходькова; Наук.-метод. центр вищ. освіти. - Л. : Афіша, 2000. - 307 c.


ПосиланняРедагувати