Фрідріх Макс Мюллер

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (6 грудня 1823, Дессау — 28 жовтня 1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник «Школи природного міфу». Член Геттінгенської академії наук.

Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
санскритолог та індіолог
санскритолог та індіолог
Ім'я при народженні нім. Friedrich Max Müller
Народився 6 грудня 1823(1823-12-06)
Дессау Німеччина
Помер 28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років)
Оксфорд
Країна Flag of Anhalt Duchies.png Anhalt-Dessaud
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Національність німці
Діяльність мовознавець, бібліотекар, історик релігії, історик, перекладач, викладач університету, міфограф
Alma mater Лейпцизький університет (1843) і Alte Nikolaischule (Leipzig)d
Галузь Індіологія Міфологія Мовознавство
Посада Член Таємної ради Великої Британії[d]
Звання Університет Оксфорду[1] і Кембриджський університет[1]
Ступінь доктор філософії
Членство Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук, Академія наук Туринаd, Нідерландська королівська академія наук і Q1815509?
У шлюбі з Georgina Adelaide Grenfelld[2]
Діти Mary Emily Müllerd[2]
Нагороди
Автограф Signature of Friedrich Max Müller.png

CMNS: Фрідріх Макс Мюллер у Вікісховищі
Карта мов Східної Європи Макса Мюллера, 1854 рік

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875 присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та іншими.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849—1873; 2-е видання 1890—1892, в 4 томах) — це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного МіфуРедагувати

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що вражали для древніх людей, впливали на їхню уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідчення древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

Загалом концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до природних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзнавство не могло б існувати».

Основні роботиРедагувати

  • «Порівняльна міфологія» (1856),
  • «Стружки з німецької майстерні» (1867—1875),
  • «Вступ у науку про релігію» (1873),
  • «Природна релігія» (1889),
  • «Фізична релігія» (1891),
  • «Антропологічна релігія» (1892),
  • «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
  • «Шість систем індійської філософії» (1899).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати