Відкрити головне меню

Щербина Федір Андрійович

Фе́дір Андрі́йович Щерби́на (нар. 13 лютого 1849, Новодерев'янківська — пом. 28 листопада 1936, Прага) — український статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані; член-кореспондент Петербурзької АН (з 1904). Дійсний член НТШ (з 1924). Перепохований проти власного заповіту за «сприяння» РПЦ.

Федір Щербина
Федір Андрійович Щербина
Fyodor A. Scherbina.jpeg
Народився 13 лютого 1849(1849-02-13)
станиця Новодерев'янківська
Помер 28 листопада 1936(1936-11-28) (87 років)
Прага
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Кубанська Народна Республіка
Діяльність статистик, економіст, соціолог, громадський діяч й історик Кубані
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Мова творів російська
Членство Петербурзька академія наук

З життєписуРедагувати

Народився у станиці Новодерев'янківській Єйського повіту Кубаньської області, походив з роду приписних козаків Російської імперії, нащадків старих приписних козацьких родів Держави Війська Запорізького, Київської Русі-України, крім того його батько служив священиком.

ОсвітаРедагувати

Навчався у Петровській сільськогосподарської академії у Москві (1872 — 1874) і на природничому факультеті Одеського університету (1874—1877).

Здобувши вищу освіту, він почав займатися науковою і дослідницькою роботою. Перші публікації Щербини були присвячені артільно-общинним господарським формам.

Щербина у статистиціРедагувати

У 1884 — 1901 Щербина був керівником статистичного бюра воронезького губернського земства, склав і частково зредагував 66 томів статистики, крім того, окремо видав 16 книг воронізької статистики: «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии» (1887), «История Воронежского земства» (1891).

Щербина також підготував видання історії Полтавського («Введение в историю Полтавского Губернского Земства», 1914) і Золотоніського («История Золотоношского Земства») земств. Рівночасно з працею в земстві Щербина провів за дорученням Владикавказької залізниці економічно-статистичне дослідження і опублікував «Общий очерк экономических и торгово-промышленных условий района Владикавказской железной дороги» (1892 — 1894), 1896 — 1901 Щербина керував експедицією для розсліду степових країв Акмолинського, Семипалатинського і Тургайського та киргизького населення цих земель, був редактором 10-томного видання «Труды экспедиции по исследованию степных областей» (1902) зі статистичним, агрономічним, гідротехнічним і топографічним дослідами учасників експедиції.

Працюючи керівником земського статистичного управління Воронезької губернії, Ф. Щербина відредагував десятки статистичних видань, присвячених, як правило, обстеженням селянських бюджетів, видав ґрунтовну монографію «Селянські бюджети».

Громадська діяльністьРедагувати

Був членом одеської «Громади». За зв'язки з одеськими робітниками засланий у Вологодську губернію (1877 — 1881).

У 1901 р. за публічне домагання конституційного устрою в Росії Щербину заслано під домашній арешт на Кубань, де він пробув до 1920 р., працюючи в кубанському військовому архіві, збираючи матеріали до історії Кубанського козачого війська. Тут сприяв діяльності майбутнього Головного Отамана УНР Симона Петлюри.

Хоча вчений здобув авторитет у статистичній науці, мав наукові та імператорські нагороди, за вільнодумні погляди його було звільнено з посади, і він повернувся на рідну Кубань, де не полишав наукових пошуків, що стосувалися насамперед заселення Кубані українськими козаками. Наслідком досліджень стала поява у 1910—1913 роках двотомника «Історія Кубанського козачого війська».[1]

Відтинок еміграціїРедагувати

  Зовнішні зображення
  «Вщерть добром налите серце ввік не прохолоне». Цитата з Тараса Шевченка на могильній плиті Ф. Щербини у Празі.

1920 Щербина вийшов на еміграцію, спочатку в складі Кубанської делегації до Югославії, з 1921 у Празі, професор УВУ (1922 — 1936), 1924 — 1925 ректор. З 1922 професор статистики Української господарської академії в Подебрадах (Чехія).

Опинившись в еміграції, вчений поринув у наукове життя українських наукових інституцій, зокрема Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Його обирають дійсним членом НТШ, ректором Українського вільного університету. Вдосконалюючись в українській літературній мові, Щербина склав віршовані поеми «Чорноморці» й «Богдан Хмельницький».

Був похований у Празі на Ольшанському цвинтарі.

Скандал з насильним перепохованням проти його заповітуРедагувати

В році 2008 без дозволу родини та української громади в Чехії Щербину насильно за підтримки російських дипломатів та Чеської Православної церкви (владика Криштофор і агент РПЦ Іванніков — архімандрит Сергій) перепоховано у Краснодарі (РФ). Родичі категорично були проти перепоховання, мовляв, ми на гробі клялися виконати останнє бажання нашого «Батька», поховати на вільній українській Кубані в станиці Новодерев'янківській Єйського повіту, де сьогодні діє музей ім. Щербини[2].

Відзнаки і нагородиРедагувати

У 1887 році Ф. Щербина опублікував працю «Селянське господарство в Острозькому повіті», за яку отримав велику золоту медаль Російського географічного товариства, а за дослідження «Оціночна статистика по чотирьох повітах Воронезької губернії» був нагороджений медаллю Харківського університету.

За працю «Воронезьке земство з 1865 до 1889» Російська академія наук присудила Щербині премію імператора Олександра II, а в 1904 році обрала його своїм членом-кореспондентом.

ПраціРедагувати

 
Пам'ятник Федору Щербині у Краснодарі.

Щербина — статистик, засновник російської бюджетної статистики, автор близько 100 фундаментальних статистичних досліджень. Наукову діяльність Щербина почав 1875 дослідами серед робітників Одеси, опублікованими у книзі «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм» (1881), яка стимулювала розвиток кооперативного руху в Україні.

  • 1887 — «Сводный сборник по 12 уездам Воронежской губернии»
  • 1891 — «История Воронежского земства»

Низку праць Щербина присвятив земельній общині:

  • 1880 — «Земельная община в Днепровском уезде в Таврии»,
  • 1881 — «Очерки южнорусских артелей и общинно-артельных форм»
  • 1879 — «Сольвычегодская земельная община»
  • 1885 — «Крестьянское хозяйство в Острогорском уезде»,
  • 1897 — «Крестьянские бюджеты и зависимость их от урожаев и цен на некоторые стороны русского народного хозяйства»,
  • 1900 — «Крестьянские бюджеты» ().

Вже на еміграції у Празі Щербина опублікував «Законы эволюции и русский большевизм» (1922) і курс, читаний в УВУ і Українській господарчій академії:

  • «Статистика. Історія статистики і статистичних установ» (1925),
  • «Еволюційні переміни в ідеології статистики» (1927).

Праці Щербина з ділянки студій про Кубань:

Також Федір Андрійович брав участь у написанні Збірника пам'яті С. Петлюри працею:

  • «Симон Петлюра на Кубані»

Щербина написав одну з перших розвідок про штундистів «Малорусская штунда» (1876). Автор віршованих поем «Чорноморці» (1919) і «Богдан Хмельницький» (1929).

ПриміткиРедагувати

  1. Щербина, Ф А. (1910—1913). Исторія Кубанскаго казачьяго войска. Екатеринодаръ. Процитовано 26 травня 2019. 
  2. Про перепоховання Федора Щербини. // Кобза. Українці Росії.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати