Ши́мкове — село в Україні, в Ананьївському районі Одеської області, центр сільської ради. Розташоване на березі річки Журавки за 16 км на південний схід від районного центру — міста Ананьєва і за 30 км від залізничної станції Жеребкове. Населення — 484 особи (станом на 2001 рік).

село Шимкове
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Ананьївський район
Рада/громада Шимківська сільська рада
Код КОАТУУ 5120285601
Облікова картка Шимкове 
Основні дані
Засноване 1770-ті
Населення 484
Площа 1,61 км²
Густота населення 300,62 осіб/км²
Поштовий індекс 66432
Телефонний код +380 4863
Географічні дані
Географічні координати 47°35′29″ пн. ш. 30°04′40″ сх. д. / 47.59139° пн. ш. 30.07778° сх. д. / 47.59139; 30.07778Координати: 47°35′29″ пн. ш. 30°04′40″ сх. д. / 47.59139° пн. ш. 30.07778° сх. д. / 47.59139; 30.07778
Середня висота
над рівнем моря
82 м[1]
Водойми р. Журавка
Відстань до
районного центру
16 км
Найближча залізнична станція Жеребкове
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради с. Шимкове
Сільський голова Середа Віктор Федорович
Карта
Шимкове. Карта розташування: Україна
Шимкове
Шимкове
Шимкове. Карта розташування: Одеська область
Шимкове
Шимкове

ІсторіяРедагувати

Село засноване в 1770-х роках на торговому шляху ВінницяБалтаОдеса.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Шимкова (Шимківщина, Журівка, Мала Кохівка) Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 343 особи (123 чоловічої статі та 120 — жіночої), налічувалось 49 дворових господарств[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Шимківської волості, мешкало 338 осіб, налічувалось 66 дворів[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 750 осіб (380 чоловічої статі та 370 — жіночої), з яких 729 — православної віри[4].

У 1905 році селяни розгромили поміщицьку економію, активні учасники виступу були кинуті до в'язниці.

Після Лютневої революції 1917 року шимківці вели боротьбу за розподіл поміщицької землі. У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.

На фронтах радянсько-німецької війни воював проти ворога 261 житель села, 92 — відзначені урядовими нагородами, 155 чоловік загинули. В центрі села встановлено пам'ятник загиблим односельчанам.

Наприкінці 1960-х років в селі налічувалось 273 двори, мешкало 726 осіб. На території села була розташована центральна садиба колгоспу імені Щорса, за яким було закріплено 4,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,6 тисяч га орної землі. У господарстві вирощували зернові культури, виробляли молоко і м'ясо. Було дві ремонтні майстерні. На той час за трудові успіхи 20 колгоспників були нагороджені орденами і медалями СРСР. У сільській восьмирічній школі 10 вчителів навчали 150 дітей. Діяв клуб з залом на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 11,9 тисяч примірників. Працювали фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, кафе «Дружба», три магазини, відділення зв'язку, ощадна каса. В колгоспній партійній організації перебувало 37 комуністів, у двох комсомольських — 55 членів ВЛКСМ[5].

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 566 осіб, з яких 232 чоловіки та 334 жінки.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 484 особи.[7]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 90,29 %
російська 4,96 %
молдовська 4,55 %

ПриміткиРедагувати

  1. weather.in.ua
  2. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1119)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-260)
  5. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 22 вересня 2019.