Відкрити головне меню

Шемседі́нов Ірфа́н Гафа́рович (19 жовтня 1919(1919-10-19), Євпаторія — 29 травня 2007(2007-05-29)) — український радянський архітектор, педагог кримськотатарського походження. Член Спілки архітекторів України (1949)[1], професор (1987).

Ірфан Гафарович Шемседінов
Шемседінов Ірфан Гафарович.jpg
Ірфан Гафарович Шемседінов
Народження 19 жовтня 1919(1919-10-19)Євпаторія, Таврійська губернія
Смерть 29 травня 2007(2007-05-29) (87 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Харківський інститут інженерів комунального будівництва
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди станція метро «Вокзальна» (Київ)
Нереалізовані проекти меморіал «Жертвам геноциду кримськотатарського народу 1783–1944 рр.» (Сімферополь)
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1985Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Автограф Шемседінов Ірфан Гафарович автограф.png

Біографія і творчістьРедагувати

Народився 1919 року в кримськотатарській родині, батько був художником-педагогом, мати — вчителькою. Після закінчення в 1935 році Сімферопольської зразкової школи-інтернату № 13 поїхав вчитися в Москву, у 1937 році переїхав до Харкова, де вступив на навчання на архітектурний факультет Харківського інституту інженерів комунального будівництва. Вчителями були академік Олексій Бєкетов, професора Валентин Пушкарьов, Володимир Орєхов та ін. Уже в евакуації, у 1942 році, Ірфан Шемседінов з відзнакою закінчив інститут, потім по 1945 рік служив в лавах Військово-морського флоту, брав участь у бойових діях на Північному, а потім — на Чорноморському флоті. Війну закінчив у званні старшого інженер-лейтенанта.

Творчу роботу почав у 1945 році в новоствореному київському проектному інституті «Діпросільбуд» на посадах архітектора, головного архітектора проектів. Займався проектуванням планування та забудови сіл та районних центрів Запорізької, Тернопільської, Хмельницької областей. У 1947 році брав участь в конкурсі з відновлення Хрещатика (у складі творчого колективу під керівництвом Олексія Тація).

З 1950 по 1993 рік викладав на архітектурному факультеті в Київському державному художньому інституті. Довгі роки працював разом із академіком Євгеном Катоніним. Пройшов шлях від викладача до професора, декана архітектурного факультету, керівника навчально-творчої майстерні кафедри архітектурного планування. У 1966 році отримав вчене звання доцента, у 1887 році — професора. Велика кількість його учнів стали лауреатами мистецьких премій, головними архітекторами міст, керівниками творчих майстерень і фірм, докторами наук, професорами, доцентами. В інституті від учнів-студентів отримав жартівливе прізвисько «Інфаркт Міокардович».

Крім педагогічної діяльності Ірфан Шемседінов брав участь у різноманітних конкурсах, зокрема вконкурсах 1952 року по проектуванню станцій Московського (станція «Київська-радіальна») та Київського метрополітену (проект станції київського метро з чавунними колонами, 1-ша премія; проект станції київського метро з залізобетонними колонами, 1-ша премія). За проектом Ірфана Шемседінова побудована станція «Вокзальна».

Є автором низки пам'ятників та меморіалів, присвяченим подіям Великої Вітчизняної війни. Так, у 1960–1970 роках їм створені обеліск «Місту-герою Севастополю»; меморіальний пам'ятник жертвам фашизму в с. Коло-Михайлівка біля Вінниці; пам'ятний знак 41-ї дивізії, що обороняла Київ у 1941 році, більше 40 пам'ятних знаків у селах України воїнам-односельцям, полеглим на фронтах Великої Вітчизняної війни, пам'ятники Миколі Стражеску та Власу Чубарю (демонтований у 2009 році) в Києві, погруддя Тараса Шевченка, встановлене на території Київського державного художнього інституту (скульптор Михайло Лисенко, архітектор Ірфан Шемседінов, різьбяр по каменю А. Клименко), ряд меморіальних дощок. Шемседінов — автор проекту і переможець Міжнародного конкурсу (1994) щодо створення меморіального пам'ятника «Жертвам геноциду кримськотатарського народу 1783–1944 рр.». Пам'ятник планувалося встановити в Сімферополі. Проект досі не реалізований.

Ірфан Шемседінов був не тільки талановитим архітектором, але й гарним художником. У його доробку як художника — міські та ландшафтні пейзажі, натюрморти. З особливою теплотою він малював рідні кримські пейзажі, гори, море, старі, що дивом збереглися, кримсько-татарські будинки. У 1997 році музеєм кримськотатарського мистецтва в Сімферополі була організована персональна виставка акварелей І. Г. Шемседінова[2].

РодинаРедагувати

Син — Гафар Шемседінов (1952—2008). З 1969 по 1975 навчався в Київському художньому інституті на факультеті архітектури. З 1980 по 1984 роки — в аспірантурі. У 1987 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Архітектура будинків і споруд». У 1993 році він стає доцентом Київського національного університету будівництва і архітектури. У 2007 році йому було присвоєно звання професора. Вів активну наукову та виставкову діяльність.

Онука — Ельміра Шемседінова (нар. 1989) — українська художниця.

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. За іншими даними — з 1947 року.
  2. Живопис і мистецтво Ірфана Шемседінова

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Українська академія мистецтва. Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917—2007). — К.: НАОМА, 2008. — С. 201—202.
  • Шемседінов Г. І. Слово про майстра (Пам'яті професора І. Г. Шемседінова) // Українська академія мистецтва. Дослідніцькі та науково-методичні праці. Випуск 14. — К.: НАОМА, 2007. — С. 420—423.
  • Шемсединов Ирфан Гафарович [Изоматериал]: лич. лист. чл. СА УССР. — К.: [б. и.], 1956. — 8 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
  • Шемсединов Ирфан Гафарович // Сайт «Подвиг народа».