Тацій Олексій Олександрович

український радянський архітектор (1903–1967)

Таці́й Олексі́й Олекса́ндрович (4 (17) березня 1903, Полтава — 13 березня 1967(1967-03-13), Київ) — український радянський архітектор.

Олексій Олександрович Тацій
Олексій Олександрович Пєтушков

рос. Алексей Александрович Петушков
Народження4 (17) березня 1903
Смерть13 березня 1967(1967-03-13) (63 роки)
ПохованняБайкове кладовище
КраїнаСРСР СРСР
НавчанняХарківський технологічний інститут
ВчителіБекетов Олексій Миколайович
Діяльністьархітектор
Праця в містахХарків, Київ
Найважливіші спорудизабудова Хрещатика, Київ
Нагороди
Орден Леніна — 1948Орден Трудового Червоного Прапора — 1939Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965
Могила Олексія Тація
Кінотеатр «Київ»

Біографія

ред.

Народився 4 (17) березня 1903(19030317) року в Полтаві. Прізвище при народженні — Пєтушков, змінив його 1931 року.

Протягом 19201922 років навчався у Вищій художньо-технічній майстерні у Москві.

У 1923 році переїхав до Харкова. У 1929 році закінчив Харківський технологічний інститут. Навчався у академіка архітектури О. Бекетова і професора О. Молокіна. Ще в студентські роки в конкурсі на найкращий проєкт Харківського крематорію у 1928 році отримав 3-ю премію.

Після закінчення навчання до 1933 року працював в Українському науковому інституті споруд в Харкові й одночасно навчався в аспірантурі цього ж інституту. У 1934 році переїхав до Києва і працював в «Цивільпроекті». Одночасно у 19341941 роках викладав в Київському інженерно-будівельному інституті. Серед його учнів відомі архітектори В. Гопкало, О. Малиновський, Г. Слуцький, В. Чуприна та інші.

В роки німецько-радянської війни, маючи звільнення від призову, добровольцем пішов на фронт. Воював на Волховському фронті. Після відвоювання Києва повернувся і брав участь у відбудові міста.

У 1944 році взяв участь у конкурсі на проєкт забудови Хрещатика. Після завершення конкурсу, у 1948 році, за участь у розробці проєктів О. Власов, В. Заболотний і О. Тацій були нагороджені орденами Леніна.

У повоєнні роки працював заступником начальника Управління в справах архітектури при Раднаркомі УРСР, директором інституту «Діпросільбуд», і при цьому працював творчо.

Помер 13 березня 1967 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Роботи

ред.
  • Цементний завод у м. Краматорськ (1929–1930);
  • Цементний завод у м. Слов'янськ (1929–1930);
  • Забудова селища «Дослідне» у Харкові (1929–1931);
  • Житлові будинки для Дніпропетровська та міст Донбасу (1929–1934);
  • Житловий будинок на вул. Пушкінській, 40 у Харкові (1929–1934);
  • Виставочний павільйон та Будинок Червоної Армії в Харкові (1932);
  • Будинок Міської ради в Кривому Розі (1933–1934);
  • Житлові будинки у Полтаві (1933–1935);
  • Житловий будинок на вул. Симона Петлюри, 3/25 у Києві (1935);
  • Житловий будинок на вул. Грушевського,9 у Києві (1935; у спів. з О.Бекетовим);
  • Проєкт розпланування с. Чапаєвка Золотоніського р-ну та будівництво клубу, адмінбудинку та стадіону (1935–1936);
  • Критий плавальний басейн Палацу фізкультури у Києві (1936, не зберігся);
  • Будинок відпочинку у с. Щурівка біля Верхньодніпровська (19361937)[1], нині це - санаторій "Славутич";
  • Житловий будинок Марії Демченко у с. Демидів (1936–1938);
  • Павільйон УРСР на Всесоюзній Сільськогосподарській Виставці в Москвіспівавторстві з М. К. Іванченком) (1937);
  • Житловий будинок «Ревтруд», м. Тамбов (Росія) (1939–1940);
  • Конкурсний проєкт архітектурного оформлення Наводницького моста у Києві (1940, не побудовано)[2][1];
  • Критий ринок у Полтаві (1940);
  • Будинок культури у Шполі (1940);
  • Металевий міст у Краматорську (1940);
  • Будинок культури у с. Сингаївка, Київщина (1940);
  • Будинок культури у с. Перекоп Запорізької обл. (1940–1941);
  • Стадіон, м. Костанай (Казахстан) (1941);
  • Розпланування зразково-показового села Демидів (1946–1948);
  • Кінотеатр «Київ» (1946–1952);
  • колгоспний клуб у с. Руська Поляна, Черкащина (1954);
  • Будинок ветерапнів сцени у Пуща-Водиці, Київ (1956–1959);
  • Спальний корпус літнього типу санаторію «Дніпро» у Ялті (1956–1957);
  • Спальний корпус літнього типу санаторію "Дніпро" (до 1955 називався «Харакс») (1957);
  • Спальний корпус літнього типу санаторію «Зміна» у Євпаторії (1957);
  • Спальний корпус літнього типу санаторію «Лузанівка» у Одесі (1957);
  • Будинок проєктних організацій на бульварі Лесі Українки, 26 у Києві (1960–1962; у співавторстві з Борисом Ведерниковим та Михайлом Іванюком);

Розробив серію типових малоповерхових та багатоповерхових будинків для масового будівництва, проєкти сільських площ, клубів.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.

Джерела

ред.