Хафсіди

(Перенаправлено з Хафсиди)
Туніський халіфат
Держава Хафсідів
1229 – 1574

Прапор Хафсіди

Прапор

Розташування Хафсіди
   Держава Хафсідів бл. 1400 року
Столиця Туніс
Мови берберська, арабська
Релігії сунізм
Форма правління Монархія
Халіфи
 - 1229—1249 Абу Закарія
 - 1574 Мухаммед VI
Історія
 - Засновано 1229
 - Ліквідовано 1574
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Хафсіди

Хафсіди (араб. الدولة الحفصية‎, al-Dawla al-Hafsīya; араб. الحفصيون‎‎, al-Ḥafṣiyūn) — ісламська сунітська берберська династія, що правила в Іфрикії у 12291574 роках. Держава цієї династії охоплювала землі у Північній Африці, на території сучасного Тунісу, Алжиру й західної Лівії. Столиця розташовувалася в Тунісі. Правителі держави носили титул халіфів, повелителів правовірних. Назва держави — Туніський султанат, Туніський халіфат, Хафсідське королівство.

НазваРедагувати

  • Хафсіди (від англ. Hafsids)
  • Хафсійська династія — від імені засновника Мухаммеда бін Абу Хафса.
  • Хафси

ІсторіяРедагувати

Хафсіди були правителями Іфрикії (територія сучасного Тунісу, східного Алжиру і західної Лівії) при династії Альмохадів до 1229 року, коли Абу Закарія (1228–1249) оголосив незалежність Іфрикії. Після проголошення незалежності від Альмохадів, Абу Закарія організував власну адміністрацію в Іфрикії і побудував місто Туніс як економічний та культурний центр імперії. В ті часи було прийнято багато мусульман з Аль-Андалуса, які рятувались від іспанської Реконкісти. Абу Закарія також завоював у 1242 році Королівство Тлемсен і зробив Заянідів (Абдалвадідів) своїми васалами. Його наступник Мухаммад I аль-Мустансир (1249–1277) взяв собі титул халіфа.

У 1429 році хафсиди напали на острів Мальта і захопили 3 000 рабів, хоча вони не завоювали острів[1]. Прибуток від продажу рабів використовувався для великої будівельної програми та для підтримки мистецтва та культури. Однак піратство також спровокувало помсту з боку Арагону та Венеції, які кілька разів напали на прибережні міста Хафсидів. За Утмана (1435–1488) хафсіди досягли свого зеніту внаслідок розвитку караванної торгівлі з транссахарським регіонами та Єгиптом, а також морської торгівлі з Венецією та Арагоном. Бедуїни та міста імперії стали в основному незалежними, залишивши під контролем Хафсидів лише Туніс та Константіну.

Туніська війнаРедагувати

У XVI cтолітті династія Хафсідів опинилася втягнутою у війну Іспанії проти берберських піратів, яких підтримувала Османська імперія з території Алжиру. 1534 року колишній берберський пірат, а тепер капудан-паша (верховний адмірал) османського флоту Хайр ад-Дін Барбросса захопив Туніс й утримував його протягом року, внаслідок чого в 1535 році Хафсіди прийняли іспанський протекторат і закликали їх на допомогу. Через рік війська Карла V, короля Іспанії та імператора Священної Римської імперії відбили Туніс, вигнали османів і відновили владу хафсідського правителя Мулая Хасана[2].

1569 року османи вдруге захопили столицю й протрималися в ній 4 роки. 1573 року Хуан Австрійський відвоював Туніс й повернув Хафсідам, але наступного 1574 року османи знову і цього разу остаточно взяли місто. Вони арештували останнього правителя династії, халіфа Мухаммеда VI, й відправили до Стамбула, де стратили через співпрацю з іспанцями. Османські султани перейняли від нього титул халіфів, оскільки на той час вже підкорили Мекку і Медіну. Іспанці врятували частину представників династії Хафсідів від османської різанини, вивізши їх на острів Тенерифе на Канарах.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хафсіди

ПриміткиРедагувати

  1. Castillo, Dennis Angelo (2006). The Maltese Cross: A Strategic History of Malta. Greenwood Publishing Group. pp. 36–37. ISBN 0313323291.
  2. Roger Crowley (2008) p.61

ДжерелаРедагувати