Халкіда (грец. Χαλκίδα), або Халкіс (за катаревусою) — грецьке місто, столиця нома Евбея, в античні часи — незалежне місто-держава, в середньовіччі було відоме під італійською назвою Негропонте (італ. Negroponte — «чорний міст»), яка також поширювалось на весь острів Евбея. Розташоване на обох берегах протоки Евріна, що відділяє Евбею від материкової Беотії.

Халкіда
Χαλκίδα
Набережна Халкіди
Набережна Халкіди
Халкіда. Карта розташування: Греція
Халкіда
Халкіда
Координати: 38°28′ пн. ш. 23°36′ сх. д. / 38.467° пн. ш. 23.600° сх. д. / 38.467; 23.600
Країна Греція
Децентр. адміністрація Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції
Периферія Центральна Греція
Периф. одиниця Евбея
Колишні адмін. одиниці
 - Регіон Центральна Греція
 - Ном Евбея
Розташування на мапі ному
Dimos Chalkideon.png
Уряд
 - мер Афанасій Земпіліс
Площа
 - Повна 30,8 км²
Найбільша висота 5 м 
Найменша висота 0 м 
Населення (2001[1])
 - Усього 53 584
Часовий пояс EET/EEST (UTC+2/3)
Поштовий код 341 00
Телефонний код(и) 22210
Авто ΧΑ
Вебсайт: www.chalkida.gr

ІсторіяРедагувати

Раннє піднесенняРедагувати

Перше поселення на місці Халкіди виникло приблизно у 3000 році до н. е. Існувало місто і за мікенських часів. Цар Халкідеон і його евбейські піддані згадуються і в «Іліаді». Однак справжній розквіт Халкіди припадає на IX—VIII століття до н. е. Зручне розташування на перехресті морських шляхів, що з'єднували Балканську Грецію з грецькими поселеннями на островах Егейського моря і в Малій Азії, родюча земля Евбеї, поклади заліза і міді (саму назву «Халкіс» пов'язують зі грец. χαλκóς — мідь) швидко перетворили її на одну з провідних грецьких держав. Халкіда одна з перших почала карбувати власну монету, запровадивши в своїх володіннях єдину систему мір — так звані «евбейські міри».

Про царську владу в Халкіді повідомлень не залишилося, що може свідчити про її дуже раннє скасування. Принаймні з початку VIII століття до н. е. всю владу зосередили в своїх руках представники аристократії — так званих гіппоботів (у перекладі — «годувальників коней»). Із знаті формувалася кіннота — головна ударна сила халкідського війська. Гіппоботи отримували й левову частину доходів від посередницької торгівлі (отримавши за це навіть епітет «жирних»). Власне, лише їм було під силу споряджати кораблі у далекі експедиції. Халкіда однією з перших в Греції почала створювати власні колонії. Найдавнішими з них можна вважати Посейдонію (Аль-Міну) у Сирії і Пітекуси в Італії, що були «виведені» приблизно у другій чверті VIII століття до н. е. У 750 р. до н. е. були засновані Куми, через кілька років — Занкла і Регій, у 735 р. до н. е. — Наксос (біля сучасної Таорміни), у 728 р. до н. е. — Леонтіни і Катана. Швидше за все, саме за посередництвом халкідян населення Італії запозичило й пристосувало до своїх потреб абетку. У Халкідиці містяни заснувалі біля тридцяти колоній, внаслідок чого півострів власне і отримав таку назву.

Колонії ХалкідиРедагувати

Конфлікти і занепадРедагувати

Боротьба за доходи від торгівлі, доступ до покладів заліза і міді, землі на самій Евбеї призвела до конфлікту Халкіди із найближчим сусідом і колишнім партнером Еретрією. Приводом для війни стала суперечка за Лелантську рівнину, внаслідок чого і сама війна отримала назву Лелантської війни (720 — 660 роки до н. е.). Війна складалася із окремих сутичок і кампаній, і до неї було поступово втягнуто більшість впливових грецьких міст. Халкідянам вдалося заручитися підтримкою Коринфа (в якого був власний конфлікт з Еретрією щодо Керкіри), власних колоній у Халкідиці, Самоса, Еріфр і врешті-решт фессалійців, чия допомога у підсумку і забезпечила формальну перемогу Халкіді — її архонт Тиннонд, по суті, продиктував супротивнику умови миру. Лелантська рівнина дісталася халкідянам, проте їхня держава вийшла з війни настільки виснаженою, що швидко втратила вплив у грецькому світі, поступившись роллю гегемона власному союзнику — Коринфу.

Загострилися і внутрішні протиріччя у місті. Скориставшись невдоволенням всевладдям гіппоботів, владу захоплює тиран Антилеонт. Втім, влада його була недовгою, і після вбивства тирана до влади повернулися гіппоботи — в Халкіді утвердився режим олігархії. Невдовзі, втім, тиранію встановив Фокс, а коли і його вбили змовники-аристократи, гору врешті взяли прихильники демократії.

 
Халкідська драхма, 338308 роки до н. е.

Наприкінці VI столітті до н. е. халкідяни в союзі зі спартанцями і беотійцями розпочали військові дії проти Афін, але були розбиті. Афіняни десантувалися на Евбеї і відняли злощасну Лелантську рівнину, роздавши її землі власним колоністам (клерухам). З початком воєн з Персією, щоправда, клерухи повернулися додому, і відносини між двома державами налагодилися. З кінця VI до середини IV століття до н. е. (з перервою під час Пелопоннеської війни (431—404 роки) Халкіда перебувала у сфері впливу Афін. Після перемоги фіванців під Левктрами — приєднується до переможців, потім повертається до союзу з Афінамі і врешті-решт переорієнтовується на Македонію. Тиран Халкіди Калліас навіть сподівався за підтримки Філіппа II Македонського об'єднати під своєю владою всю Евбею. Лише після провалу цих планів Халкіда приєднується до антимакедонської коаліції.

З 338 до н. е. — під владою Македонії, її царі використували фортецю Халкіди як базу під час військових операцій у Середній Греції. З цією ж метою у 192 до н. е. її захопив Антіох III. Після 168 до н. е. — Халкіда опинилася під контролем Риму. У 146 до н. е. за участь в антиримському повстанні місто було розграбоване, укріплення зриті, але згодом відновлені. З Халкіди висаджувався у Греції Мітрідат VI Евпатор, проте цього разу повернення римлян принесло Халкіді спокій і навіть процвітання — як провінційному містечку великої імперії.

Середньовіччя і Новий часРедагувати

 
Халкіда і Негропонте на венеційській мапі 1597 року
 
Халкідська бухта у 1830, акварель Людвига Кельнбергера

У VI ст. Фортецю Халкіди відновили і розбудували візантійці. У 1157 р. місто пограбували нормани. У 1204 році, після захоплення Константинополя хрестоносцями, Халкіду, яку франки офіційно називали на свій лад Негропонте (з італійської перекладається як «чорний міст»), а після переселення до нього сотень італійських лицарів напівжартома — città de' Lombardi, серед інших володінь віддали Боніфацію Монферратському — новоспеченому королю Фессалонікійському, а той віддав його як феод фламандцю [Жак д'Авен II|Жаку д'Авену]]. Той навіть встиг укріпити халкідські мури, але наступного року помер. Евбею поділили між трьома веронськими баронами, один з яких — Равано далле Карчері згодом об'єднав острів під своєю владою і уклав в 1209 році угоду з Венецією, за якою Евбея (під іменем «Сеньйорії Негропонте» (італ. Signoria di Negroponte)) і сама Халкіда були передані під венеційську владу.

У 1470 році, під час Першої османсько-венеційської війни, після важкої майже місячної облоги Негропонте захопило османське військо на чолі з султаном Мехметом Завойовником.

 
Фортеця Карабаба

Османи укріпили місто побудувавши в 1684 році на його пагорбі фортецю Карабаба, яка з міською фортецею контролювала протоку та місто. Фортеця має розмір 54 на 240 метрів, орієнтована на південний захід, посилена валом вздовж північного муру, трьома бастіонами, один з яких шестикутний розташований в її східній стороні та однією великою семигранною вежею в західній частині фортеці, товщина стін якої сягає 3,5 метрів, а в її підземеллі розташовувався резервуар для води[2][3][4]ю

Докладніше: Фортеця Карабаба

Місто перебувало в складі Османської імперії до 1833 року, допоки не було приєднане до незалежної Греції після подій грецької національно-визвольної війни 1821—1829 років.

НаселенняРедагувати

Рік Місто Муніципалітет
1981 44,847
1991 51,646 60,646
2001 53,584 92.909

ПерсоналіїРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.). www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009. 
  2. Ministry of Culture and Sports | Fortress of Karababa. odysseus.culture.gr. Процитовано 22 вересня 2020. 
  3. evportal (5 квітня 2014). Το Κάστρο του Καράμπαμπα στη Χαλκίδα | Eviaportal.gr. Νέα της Χαλκίδας, Εύβοιας & Στερεάς Ελλάδας — Eviaportal.gr (гр.). Процитовано 22 вересня 2020. 
  4. Papathanassiou, Manolis. Karababa Fortress. Καστρολόγος (англ.). Процитовано 22 вересня 2020.